Реферат “Світова геополітика: від імперій до національних держав”

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Витоки геополітичної свідомості 

ІІ. Історичні етапи геополітичного розвитку 

ІІІ. Геополітичні процеси в сучасному глобальному світі 

ІV. Україна в світовому геополітичному просторі 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

 

Актуальність теми.  Процес цивілізаційного розвитку нерозривно пов’язаний з динамікою міжнародних відносин, що характеризується постійною боротьбою за розширення сфер впливу та перерозподіл світових ресурсів. Актуальність геополітичних досліджень зросла настільки, що ця галузь знань перетворилася на самостійну науку, що вивчає географічні, економічні та політичні фактори, які впливають на міжнародні відносини.

Проблеми геополітики були актуальними з моменту зародження ідей про те, що географічне положення та просторові фактори впливають на поведінку держав на міжнародній арені. Геополітичні дослідження дозволяють простежити динаміку розвитку міжнародних відносин, зрозуміти причини конфліктів і співпраці між державами. Ретроспективний аналіз дозволяє простежити еволюцію експансіоністських методів від військової сили та колоніальної політики до економічної експансії та культурного впливу в межах формування національних держав.

Коректна реалізація здобутків геополітики як однієї з провідних наук двадцять першого століття надає змогу державам обирати свою зовнішньополітичну стратегію розвитку, захищати національні інтереси та розвиватися на міжнародній арені [9, с. 110].

Питання геополітики завжди було предметом інтересу для фахівців різних галузей знань, які шукали географічні підґрунтя для міжнародних відносин. Засновники різних геополітичних шкіл намагалися розробити методологічний апарат, який дозволив би аналізувати зовнішню політику держав через призму географічних факторів. Сьогодні здобутки у дослідженні геополітичних процесів належать, зокрема, таким вітчизняним науковцям, як Вегеш М., Вєтринський І.М., Герасіна Л., Копачинська Г., Ліпкан В., Літвін Л. A. та ін.

Мета дослідження – детальне вивчення явища геополітики, зокрема системний аналіз фундаментальних геополітичних ідей та становлення імперій, що формують сучасні національні держави.

 

І. Витоки геополітики як науки

 

Поняття “геополітика” не має однозначного визначення і його зміст може варіюватися залежно від теоретичної парадигми та конкретної дослідницької проблеми. В науковому середовищі не існує єдиної думки щодо тлумачення поняття “геополітика”. Один з поширених підходів визначає її як науку про політику великих держав, що прагнуть домінування на світовій арені. Таке трактування терміна виразно демонструє його ідеологічне забарвлення, оскільки воно використовується для обґрунтування переділу світу як неминучого етапу розвитку людства.

Перші геополітичні концепції були спробами створити аналітичний інструмент для вивчення міжнародних відносин з урахуванням географічних особливостей держав. У минулому столітті геополітичні фактори розглядалися як визначальні для розуміння міжнародних відносин, а геополітичний аналіз був основним методологічним інструментом для дослідників цієї сфери.

Історія геополітики нерозривно пов’язана з іменами німецьких вчених, які своїми працями заклали фундамент цієї наукової дисципліни. Одним із перших, хто спробував обґрунтувати геополітику як окрему наукову дисципліну, був німецький вчений Карл Троль у своїй праці “Географічна наука в Німеччині в 1933–1945 рр. Критика й обґрунтування”. Співвідносячи географічні особливості з політичними тенденціями, засновники геополітики запропонували новий підхід до аналізу світових політичних процесів [1].

XIX століття, позначене зростанням націоналістичних настроїв і поширенням освіти, сприяло тому, що географія, література та історія стали невід’ємною частиною геополітичного мислення. Теографи відіграють ключову роль у формуванні світогляду суспільства, зокрема у формуванні уявлень про геополітичні процеси, простір та взаємодію людини зі середовищем. Ідеї Фрідріха Ратцеля та Халфорда Маккіндера заклали фундамент сучасної геополітики. У ХХ столітті геополітична думка продовжувала розвиватися, і особливо важливу роль у цьому процесі відіграв Ісайя Боумен, який запропонував нові підходи до аналізу міжнародних відносин.

 

ІІ. Історичні етапи геополітичного розвитку

 

Геополітика є результатом тривалого наукового пошуку, спрямованого на розуміння впливу географічних умов на суспільство. Її коріння сягають глибокої давнини, і вона продовжує розвиватися, поєднуючи сучасні знання з ідеями географічного детермінізму.

Виходячи зі своїх спостережень за кліматом, давні греки створили досить детальну систему географічної класифікації, яка відображала їхнє розуміння світу. Парменід, висунувши теорію п’яти температурних зон, спробував пояснити різноманітність кліматичних умов на Землі. Цю ідею пізніше розвинув Аристотель, пов’язавши її з особливостями різних народів.

У пізньоантичний період географічні концепції стали більш прагматичними, і земля з морем розглядалися не лише як природні об’єкти, а й як важливі ресурси, які необхідно контролювати для забезпечення добробуту держави. У праці “Про повітря, води і місцевості” Гіппократ досліджував роль природного середовища як фактора, що впливає на формування людської особистості та суспільства [2, с. 7].

Античні уявлення про географічну детермінацію історії отримали подальший розвиток у працях Ібн Хальдуна, який надавав великого значення впливу природних умов, зокрема клімату, на розвиток суспільства.

Епоха Великих географічних відкриттів стала потужним каталізатором розвитку ідей географічного детермінізму, адже нові знання про світ підживлювали думку про те, що природні умови визначають суспільний розвиток. Історичний процес колоніальної експансії є рушійною силою, яка сформувала сучасну геополітичну карту світу та визначила зміну таких історичних систем, як вестфальська, віденська, берлінська, версальська, ялтинська, біловезька та нью-йоркська.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!