Стаття “Психологічна характеристика розвитку уяви у молодшому шкільному віці”

УДК-

                                                                                                            Викладач:

старший викладач

                                                                               Підготувала:

студентка __ курсу

групи ____

НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

 

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ УЯВИ У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

 

Постановка проблеми. Уява – важлива психологічна функція, яка дозволяє дитині розуміти навколишній світ і розвивати творчі здібності та інтелект. Однак дослідження показали, що у деяких дітей може бути порушено розвиток уяви, що може вплинути на їх успішність і соціальну адаптивність.

Тому доцільно дослідити психологічні особливості розвитку уяви у молодшому шкільному віці, особливо для вивчення рівня, структури та зв’язку розвитку уяви з іншими психологічними функціями. Основна увага в початковій школі приділяється увазі, мисленню і пам’яті, хоча діти молодшого віку значною мірою зберігають характеристики чутливості до розвитку уяви і творчих здібностей.

Проблема розвитку уяви актуальне, тим більше що цей психологічний процес є невід’ємною частиною всієї людської поведінки в будь-якій формі творчої діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналіз науково-педагогічної літератури показує, що в роботах багатьох вчених були запропоновані різні аспекти вирішення проблеми формування та розвитку уяви учнів. Зокрема, ми вважаємо, що найбільш точне визначення поняття «уява», а також класифікація видів і прийомів уяви, на нашу думку, запропонувала Д. Дубравська.

В. Богословський, Є. Канацевич та інші займалися Проблемою обґрунтування фізіологічного механізму уяви. Крім того, Л. Виготський, Л. Мухіна, Р. Нємов, В. Петровський, О. Скрипченко, К. Ушинський та інші також займалися проблемами формування і розвитку уяви молодших школярів.

Метою даної статті є вивчення та аналіз особливостей творчої уяви в учнів молодшого шкільного віку.

Виклад основного матеріалу та результатів дослідження. Уява відіграє важливу роль у розвитку учнів молодших класів. Адже за допомогою уяви людина може змінювати реальність, створювати природні та соціальні умови життя, втілювати в життя абстрактні образи.

За допомогою уяви процес пізнання продовжує поглиблюватися і поширюватися. Деякі експерти зазначають, що уява стимулює людську діяльність створюючи образи мрії. Далі ми проаналізуємо цей психологічний процес з трьох точок зору – визначення сутності поняття «уява», встановлення видів і структури процесу уяви, фізіологічного механізму цього формування.

Існує безліч визначень поняття уяви. За словами Д. Дубравської, уява – це психологічний процес створення композицій, заснованих на старих образах [2, с. 152].

Багато авторів (Е. Рапацевич, О. Скрипченко та ін.) визначають уяву як психологічний процес створення образів. Якщо проаналізувати ці визначення більш детально, то можна зробити висновок, що в даному випадку поняття «композиція» і «образ» збігаються.

Згідно з українським тлумачним словником, композиція – це структура чого-небудь, визначена його змістом, характеристиками і призначенням, а образи – це чуттєві форми психологічних явищ з просторовою організацією і тимчасовою динамікою. І навпаки, форма – це структура, спосіб організації речей. Виходячи з цього, ми доводимо, що поняття «образ» і «композиція» мають схожі значення. Що стосується видів уяви, то майже всі експерти дотримуються однієї і тієї ж класифікації.

Вчені виділяють такі види уяви:

За ступенями довільності

• Мимовільна (пасивна);
• Довільна (активна).

За змістом професійної діяльності

• Наукова;
• Художня;
• Технічна.

За характером діяльності

• Репродуктивна (відтворююча);
• Продуктивна (творча).

Але деякі, на додаток до цих видів, називають і інші види. Наприклад, Д. Дубравська розрізняє абстрактну і конкретну уяву залежно від ступеня узагальнення, а реальність і фантазію – залежно від ставлення між чином і реальністю [2, с. 155]. O. Скрипченко, крім основних видів уяви, також виділив три інші види – пізнавальну, афективну і антиципуючу [3, с. 220]. Розгляньмо кожен вид уяви більш детально.

Пасивна уява характеризується створенням образів, які зазвичай не усвідомлюються.

Активна уява – це різновид уяви. За допомогою цієї уяви людина свідомо і цілеспрямовано створює новий образ шляхом перебудови уявлень.

Наукова уява відіграє важливу роль у роботі вчених. Особливість такого роду уяви полягає в тому, що створений новий образ не є метою наукової діяльності, а лише засобом прояснення закономірних взаємозв’язків між об’єктами і явищами. Особливістю художньої уяви є перевага чуттєвих образів, їх надзвичайна яскравість і деталізація.

Технічна уява – це процес створення образів просторових відносин у вигляді геометричних фігур і структур.

Творча уява – це процес створення нових та оригінальних образів, які потребують відбору матеріалу, необхідних для створення образу відповідно до власних ідей.

Відтворююча уява – це психологічний процес створення нових об’єктів для людини на основі з їх описом, кресленням, схемою.

Абстрактна уява використовує досить узагальнені образи, схеми та символи.

Існує кілька загальних і локальних напрямків розвитку уяви учнів. Загалом, ми можемо включити бажання дитини, щоб все, що вона робить і творить, було якомога більш оригінальним, і додати до цього елементи фантазії. Частина напрямку розвитку включає в себе всі п’ять ознак, згаданих вище. Однак ми вважаємо, що слід приділяти увагу розвитку більш конкретних імажитивних умінь та навичок молодшого школяра.

Зокрема, І. Барташнікова, О. Барташніков рекомендують розвивати та вдосконалювати такі здібності та вміння у дітей [1, с. 10]:

1. Вміння використовувати замінники предметів: зовнішня опора відіграє важливу роль у розвитку дитячої уяви. Але у віці 6-7 років попит на це зникає. Сталася інтерналізація, тобто перехід від дій з предметом, якого насправді нема, до уявлення дій з ним подумки.
2. Оперувати уявними образами простих багатовимірних об’єктів (просторова уява): дуже важливо розвивати у дітей здатність бачити зображення об’єктів у просторі. Можна тренувати цю навичку за допомогою ігор про уявне перетворення об’єктів у просторі і взаємне розташування декількох предметів у просторі.
3. Підпорядковувати власну уяву певному задумові, створювати і послідовно реалізовувати план цього задуму:

• формування цієї навички включає в себе три етапи (демонстраційний етап плану, план вчителя, що показує, як зробити план готового виробу;
• на етапі складання плану самостійного читання учні вчаться читати план, підготовлений викладачем, і створювати на його основі свої власні твори;
• етап самостійного формулювання та реалізації плану, тобто дитина самостійно складає початковий план і реалізує його.

4. Здійснювати опредмечування невизначеного об’єкта: діти віком 8-9 років краще володіють цією навичкою, а також вчиться додавати різні деталі до опредмечуваного образа.
5. Створювати образи на основі словесного опису або неповного графічного зображення: потреба у створенні образів на підставі словесного опису і графічного зображення неминуче виникає під час читання книжки, при засвоєнні нових слів, розпізнаванні об’єктів, коли поле їх сприйняття обмежене.

Ми вважаємо, що це вміння є найважливішою в освітній діяльності дітей. Тому що навчання вимагає від учнів набуття не тільки знань про об’єкти, які вони безпосередньо сприймають, а й знань про об’єкти, які вони не можуть безпосередньо сприймати. Наприклад, засвоєння учнями змісту прочитаних історій, їх відповіді на арифметичні завдання та їх розуміння географічних явищ та історичних подій – все це необхідно для розвитку цього вміння.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!