Есе “Ізраїль і араби: як вижити, коли сусіди хочуть тебе вбити?”

Ізраїльсько-палестинський конфлікт є одним із найтриваліших і найскладніших конфліктів у сучасній історії. В її основі лежить боротьба за ідентичність, територію та суверенітет, що загострюється історичними образами, культурними наративами та геополітичними інтересами. Фраза «коли сусіди хочуть убити» охоплює екзистенційну загрозу, з якою зіткнувся Ізраїль з моменту його створення в 1948 році.

Коріння ізраїльсько-арабського конфлікту можна простежити до кінця 19-го століття, коли в контексті ослаблення османського контролю зростав націоналізм як серед євреїв, так і серед арабів. Декларація Бальфура 1917 року, яка підтримала створення єврейської батьківщини в Палестині, посилила напруженість. Наступний період британського мандату спостерігався збільшення єврейської імміграції, що призвело до жорстоких сутичок між громадами. План поділу ООН 1947 року пропонував окремі єврейські та арабські держави, що було прийнято єврейськими лідерами, але відхилено арабськими лідерами, що призвело до арабо-ізраїльської війни 1948 року. Після цього Ізраїль утвердився, а сотні тисяч палестинців стали біженцями — ключовий момент, який продовжує формувати конфлікт сьогодні.

Геополітичний ландшафт ще більше ускладнює ситуацію, оскільки арабські держави історично розглядали палестинську боротьбу як невід’ємну частину своєї національної ідентичності. Кілька війн, у тому числі Шестиденна війна 1967 року та війна Судного дня 1973 року, посилили військове домінування Ізраїлю, але не змогли вирішити глибинну напругу. Зростання войовничих груп, таких як ХАМАС і Хезболла, увічнило цикл насильства, створюючи Ізраїль як екзистенційну загрозу арабській ідентичності.