Есе «Кохання та революція («Синій листопад» М. Хвильового)»

Есе на тему «Кохання та революція («Синій листопад» М. Хвильового)»

Микола Хвильовий був знаковою постаттю Розстріляного Відродження. Він був прозаїком, поетом і публіцистом, одним із засновників української пореволюційної прози. Талант Хвильового найбільше проявився в його новелістиці, яка часто мала виразний ліричний, романтичний чи імпресіоністичний стиль. Твори новеліста вирізняються не лише тематичною актуальністю, а й стилістичною та художньою оригінальністю, що свідчить про становлення нової письменницької манери.

«Синій листопад» – новела Миколи Хвильового, опублікована 1923 року в першій збірці прозових творів письменника «Сині етюди». Головною темою оповідання є контраст між мрією та дійсністю, що призводить до поділу світу на реальний та уявний.

Герої новел Хвильового часто стикаються з проблемою віри у високі революційні ідеали та боротьби за їхнє втілення. Вони по-різному підходять до цього питання, потрапивши до лав революціонерів з різних причин і різними шляхами. Герої потрапляють у ситуації, які дозволяють їм повною мірою проявити свою індивідуальність і особисті переконання.

Одні обирають служіння ідеям революції, що дозволяє їм зберегти свою людяність. Інші, не бажаючи ставати лише знаряддям, не здатні протиставити руйнуванню революційних ідей нічого, окрім цинізму та аморальних вчинків. Окрім персонажів, які уособлюють ці дві протилежні моделі поведінки, у романах з’являються герої, які поєднують у собі ці протилежності.

Читаючи новелу «Синій листопад», стає очевидним, як невпевненість героїв у правильності обраного шляху переплітається з романтичною тугою за міфічною «гірською комуною». Структура новели робить цю динаміку домінуючою силою в думках Марії та Вадима, формуючи фундамент їхнього життя, непідвладний зовнішнім обставинам.

Герої повісті не можуть знайти однодумців у своєму найближчому оточенні. Смерть Вадима символізує його ізольованість і нездатність знайти для себе мету в тогочасних реаліях. Це стосується і Марії, яка усвідомлює безвихідь свого становища, в якому їй не залишається нічого іншого, окрім як піддатися власним мріям. Незважаючи на великі життєві розчарування, ці мрії здатні принести щастя і Марії, і Вадиму, оскільки вони стають одним цілим з героями.

У творах Хвильового жінки часто зображуються з маскулінними рисами, такими як сила, мужність і сміливість. Одним із таких атрибутів маскулінної сили є наявність у жінок зброї. Автор досліджує питання коректності та виправданості цієї теми. Хвильовий, який був добре обізнаний з працями прихильників жіночої емансипації, виробив власний погляд на це питання. Автор приділяє значну увагу «жіночому мотиву», що є яскравим свідченням цього [3].

У своїх творах Хвильовий часто апелював до біблійних образів і сюжетів, і новела «Синій листопад» не стала винятком. Власне, саме в цьому тексті письменник вперше звертається до біблійного образу Марії. У цьому конкретному випадку Марія уособлює надію, материнське прощення та любов. У «Синьому листопаді» вона є об’єктом надії та любові Вадима, але лише після його справжнього кохання – комуни.

У «Синьому листопаді» М. Хвильовий використовує мотив Богоматері, яка проходить шлях земних страждань, зокрема духовних. У творі неодноразово підкреслюється тривога, смуток і порожнеча, що наповнюють душу головної героїні. Марія змушена терпіти душевні муки через несумісність своєї віри в революційні ідеали з реальністю, а передчасна смерть коханої людини завдає їй болю.