Есе “Міністерство фінансів України”

Есе на тему

«Міністерство фінансів України»

 

Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України, який забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади. Міністерство фінансів відіграє провідну роль у системі органів оперативного управління бюджетом.

Головними напрямами його діяльності є розроблення та реалізація фінансової політики держави, забезпечення бюджетного процесу, регулювання фінансового ринку й організація випуску державних цінних паперів, забезпечення міжнародних фінансових відносин держави, організація фінансових відносин у суспільстві, матеріальному виробництві, сфері послуг. У цій діяльності стрижневою основою є бюджет. З одного боку, всі напрями діяльності Міністерства фінансів так чи інакше відображаються в бюджеті, з іншого – саме через бюджет значною мірою реалізуються поставлені завдання та функції.

Важлива роль Міністерства фінансів і на стадії виконання бюджету. Так, Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.

Одним із напрямів діяльності Міністерства фінансів України є забезпечення міжнародних фінансових відносин держави. Трансформаційні процеси в Україні супроводжувалися глибокою економічною кризою. У зв’язку з цим різко загострилися питання ресурсного забезпечення економічного розвитку, особливо його фінансової складової. Розбалансованість фінансової системи, платіжна криза, спричинена насамперед переходом до світових цін на енергоносії, відсутність необхідних внутрішніх нагромаджень об’єктивно обумовили потребу в зовнішніх коштах для відновлення господарської рівноваги, забезпечення сталого економічного зростання.

Серед зовнішніх фінансових джерел найбільший потенціал мають міжнародні фінансові інституції – Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку. Порівняно низька вартість запозичень, які вони надають, значущість їхніх оцінок та дій для інших потенційних кредиторів та інвесторів спонукають на даному етапі до тісної співпраці України з цими установами на загальноприйнятих принципах міжнародного права.

У період після кризового розвитку, коли стадію входження нашої держави в міжнародну фінансову систему можна вважати завершеною, потрібне вдосконалення механізмів такого співробітництва. В їх основі мають залишатися національні економічні інтереси, потреби дальшої ринкової трансформації, соціальні пріоритети.

Удосконалення цих відносин має бути ініційовано українською стороною, яка вимагає від Уряду чіткого визначення та обґрунтування не лише оптимальних потреб у зовнішніх запозиченнях, але й пріоритетних сфер та умов ефективного їх використання. Водночас слід пам’ятати, що співпраця, особливо з Міжнародним валютним фондом, розглядається світовою фінансовою спільнотою як фактор довіри і підтвердження кредитоспроможності держави.

Незважаючи на важливу роль Міністерства фінансів України у визначенні фінансової політики держави, питання, що стосується його повноважень, залишається недостатньо дослідженим. Одночасно, юридичне врегулювання правового статусу Міністерства фінансів України потребує більш глибокого законодавчого та загальнотеоретичного аналізу та вдосконалення.

Фінансова політика України ґрунтується на розумінні та вправному використанні об’єктивних економічних законів розвитку громадянського суспільства. Реалізація цієї політики відбувається за участю державних органів, які мають за мету мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональне розподіл та використання для забезпечення функцій держави.

1. Міністерство фінансів України, у межах своїх повноважень, на підставі та у виконання актів законодавства, видаватиме накази та організовуватиме та контролюватиме їх виконання.
2. У разі необхідності Міністерство фінансів України буде виходити із спільними актами разом із іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
3. Нормативно-правові акти Міністерства фінансів України будуть підлягати державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством.

У ситуаціях, визначених законодавством, рішення, прийняті Міністерством фінансів України, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, а також для громадян.

Досвід багатьох країн світу підтверджує, що макроекономічна стабільність неможлива без ефективного урядового контролю, який забезпечує Міністерство фінансів. Умови ринкової економіки вимагають, щоб ця установа виконувала ключову роль у фінансовій сфері та була головним органом, що формує та реалізує бюджетну, податкову і фінансову політику держави.

Перш за все, Міністерство фінансів повинно виступати як центр макроекономічного планування і прогнозування розвитку економіки країни на період від 1,5 до 2 років, а також проводити економічну експертизу можливих наслідків прийнятих рішень Верховною Радою та урядом України. У зв’язку з цим деякі функції сучасного Міністерства економіки зазнають змін.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!