Есе ” Передумови виникнення альманахової журналістики у Галичині. Рукописні збірники (Руської трійці) “

Початок 30-х років XIX-го століття знаменує Львів центром національного життя і національного руху Галичини. Саме там серед індиферентних верств інтелігенції починають виникати таємні суспільства, в тому числі «Чоловічий союз» і «Слов’янські республіканці». Варто зауважити одкровення самих назв, які підкреслюють важливість ідеї об’єднання слов’янських народів. Однак найбільш відомою була реалізована діяльність під назвою «Руська Трійця», до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич.

Чому саме така назва? Об’єднання було названо на честь трьох його засновників, які були друзями та студентами Львівського університету та одночасно учнями греко-католицької семінарії: М. Шашкевича (1811-1843), І. Вагилевича (1811-1866) та Я. Головацького. (1814-1888). То якими ж були завдання об’єднання «Руська Трійця»? Завдання їхні полягали у висвітленні важливих суспільних  питань, адже її засновники активно захищали українську мову та й усе українське.

Говорячи про «Руську Трійцю» варто згадати основні передумови її створення та про виникнення журналістики на Галичині як такої. Тут варто акцентувати, що важливу роль відіграла зміна напряму Просвітництва на Романтизм. Зокрема, напрям романтизму як етнокультура у першій половині XIX ст. в Україні народився з власних національних джерел. Як відомо, Французька революція справила чималу роль на європейські країни, в той же час на східноєвропейський романтизм значною мірою вплинув розвиток капіталістичних відносин, розгортання національно-визвольного руху та Вітчизняна війна. Щодо українського романтизму, то він протистояв проти норм буржуазного суспільства, просвітительських ідей, а головне проти феодальної дійсності. Мова про те, що східнослов’янський романтизм формувався в умовах впровадження капіталістичних відносин. До того ж на нього вплинула боротьба проти колоніального гніту на фоні національного самовизначення [2; 5].

Для творів українського романтизму характерне яскраве прагнення до єднання всіх слов’ян, засноване на їхніх цінностях і національних культурних традиціях. Цікаво, що центральною фігурою в романтичній поетиці є людина. Спочатку людина була представлена як творіння природи, а потім як осередок суспільства. Для українських романтиків людина розглядалася як шлях до Бога, а люди – як єдність різноманітних особистостей [1; 2].

Взагалі, що цікаво, ідея національно-визвольного руху як важливий чинник ідеологічного об’єднання «Руської трійці» не могла виникнути просто так. Зокрема, плідне підґрунтя для її формування було підготовлене різними підпільними організаціями, які активно почали виникати в Галичині орієнтовно в першій половині 30-х рр. ХІХ ст. Саме так розуміння значущості та перспективи об’єднання слов’янських ідей забезпечувалося завдяки тісній комунікації представників усіх слов’янських народів, де національно-визвольні змагання вже набули широкого розмаху. Можливість обміну досвідом у національно-визвольній боротьбі слов’ян відбувалася в ситуації, коли на зміну просвітницьким ідеям прийшли власне романтичні.

Цікаво, що ідея національного відродження українського народу була голосно озвучена у статті Я. Головацького «Становище русинів у Галичині», яку було надруковано в лейпцизькому журналі «Щорічники з слов’янської літератури, мистецтва і науки» у 1846 році. У ній автор констатував, що ті слов’яни, які перебували під Австро-Угорщиною, готові до нового життя, адже кожен з них возвеличує мову своїх предків, розвиває свою літературу, поширює знання серед свого народу», а західні українці живуть без літератури, без часопису, без національної освіти, без шкіл.

Отож, варто коротко ознайомитись із засновниками «Руської трійці». Одним із засновників об’єднання був Маркіян Шашкевич. Це видатний український письменник, громадсько-культурний діяч, а також речник національного відродження у західних землях України. Він був натхненником, організатором і лідером «Руської трійці» саме у студентські роки. Він був ініціатором її починань на засадах романтизму, тобто на зборі та популяризації фольклору, створення словника, граматики живої української мови, реформування правопису, використання українського шрифту замість кириличного, впровадження рідної мови в повсякденний вжиток інтелігенції та церковної проповіді, виступу проти спроб латинізації українського письменства тощо. У літературі Маркіян Шашкевич визначився як поет-новатор, творам якого притаманні чітко виражені національні мотиви, любов до рідного краю, м’які, ліричні тони, нескладна символіка [3].

Важливим є те, що із 1834 року Маркіян Шашкевич писав для альманаху «Зоря», який був заборонений цензурою. Крім того, що автор славився як видавець альманаху «Русалка Дністрова», він писав для брошури «Азбука і abecadio» та «Читанки для дівчаток». М. Шашкевич був одним з перекладачів українською мовою «Слова о полку Ігоревім» та Святого Письма [4].

На мою думку, ідеї та діяльність М. Шашкевича та його колег мали значний вплив на розвиток української літератури та суспільного життя, сприяючи утвердженню національної самосвідомості серед української інтелігенції та спонукаючи її до самовідданої праці на ниві національного відновлення. Маркіян Шашкевич автор понад 30 віршів, незакінченої поеми ««Перекинчик бісурманський», казки «Олена», переспівів і перекладів з давньоруської, чеської, сербської, польської та грецької мов, кількох статей. Він також відомий як власник [3].

Для отримання повного тексту придбайте роботу!