Есе “Принцип диспозитивності. Розвиток принципу диспозитивності в цивільному процесі”

Принципи є важливою особливою ланкою в структурі права і пронизують зміст права на всіх рівнях побудови і в усіх елементах правової системи. Принципи висловлюють сутність тієї чи іншої галузі права, оскільки вони визначають самостійність даної галузі права разом з предметом і методами законодавства. Сфера застосування принципу диспозитивності є пов’язаною з обсягом повноважень, які суд ймовірно має право реалізувати у справі,. Як висновок, чим більшою є сфера управління суддями процесуальних дій, тим меншою є сфера застосування принципу диспозитивності. Надзвичайно суттєвими для розвитку науки є дані щодо принципу диспозитивності, виходячи з аналізу взаємовідносин між сторонами та судом, дослідження співвідношення повноважень суду та процесуальних прав сторін. Для повного розуміння концепції та її визначальних характеристик вкрай важливо прояснити передумови її виникнення та функції її застосування в еволюційному контексті.

Обсяг принципу диспозитивності тісно пов’язаний з обсягом повноважень, які суд має право здійснювати в цій справі. Іншими словами, чим більше сфера контролю судді над процесуальним провадженням, тим менше сфера дії даного принципу. Великий інтерес і значення для розвитку науки становлять дані про диспозитивний принцип, засновані на аналізі взаємовідносин сторін і суду та вивчення взаємозв’язку між процесуальними правами сторін і повноваженнями суду. Для повного розуміння концепції та її визначальних характеристик дуже важливо прояснити передумови її виникнення та функції її застосування в еволюційному контексті.

Диспозитивність може розглядатись і як одна з основоположних засад правового регулювання, і як принцип права. В юридичній літературі минулого століття принцип диспозитивності тісно пов’язувався із захистом суб’єктивних прав. Сьогодні право на захист є самостійним суб’єктивним правом, яке закріплене, в нормах матеріального права, а у нормах процесуального права закріплений порядок його реалізації [8].

У сучасному світі принцип диспозитивності є одним з найважливіших принципів цивільного процесуального права України. І це фіксується не лише на теоретичному рівні, а й у процесуальних кодексах нашої держави. У Цивільному процесуальному кодексі України принцип диспозитивності віднесено до основних засад цивільного судочинства. Щодо закріплення принципу диспозитивності у господарському процесуальному законодавстві необхідно зауважити, що у первісній редакції Господарського процесуального кодексу України, принцип диспозитивності взагалі не був закріплений, хоча й визнавався одним з найважливіших принципів цієї галузі права.

Попри все, говорячи про еволюцію принципу диспозитивності, варто сказати, що право на захист закріплене передусім у нормах матеріального права, а закріплений порядок його реалізації знаходимо у процесуальних нормах. У ч. 5 ст. 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних дій [7]. Ця норма відображена в положеннях матеріального права, закріплених у галузевих кодексах. Так, у ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Якщо у попередніх редакціях Господарського кодексу України цього не було, то сьогодні там зазначено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів [4]. У нормах матеріального права визначено засади, на яких здійснюється право на захист суб’єктивних прав. Принцип диспозитивності визнається сьогодні одним із найважливіших принципів цивільного процесуального права України. Наприклад, у новій редакції Цивільного процесуального кодексу України принцип диспозитивності віднесено до основних засад та принципів цивільного судочинства (п. 5 ч. 2 ст. 2 ЦПК України). Його зміст розкрито в ст. 13 ЦПК України, яка має назву «Диспозитивність цивільного судочинства».