Есе “Війна на Донбасі 2014-2015”

У травні 2014 року на територіях Донецької та Луганської областей України було організовано незаконні «референдуми» щодо самопроголошеної незалежності так званих «ДНР» і «ЛНР». Жодна з держав-членів ООН не визнала легітимності цих утворень. Ці події стали однією з ключових фаз у розвитку збройного конфлікту на сході України.

З весни 2014 року в цих регіонах почалися масові заворушення, які підтримувалися Росією як фінансово, так і через постачання людських ресурсів. Під прикриттям ідеї «народних революцій» частини областей вийшли з-під контролю української влади. Знаковою датою ескалації конфлікту стало 12 квітня 2014 року, коли у Слов’янську було захоплено адміністративні будівлі озброєними групами, до складу яких входили громадяни Росії. Очолював їх колишній офіцер ФСБ Ігор Гіркін (відомий як Стрєлков).

Проросійські мітинги супроводжувалися використанням символіки, захопленням урядових споруд та поширенням сепаратистських гасел. Внаслідок тривалих бойових дій, які тривали до повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, спричинила загибель тисяч людей, ставши одним із найтрагічніших періодів в історії російської агресії на Донбасі..

У квітні та травні 2014 року проросійські бойовики захопили Слов’янськ і низку адміністративних установ у Донецькій і Луганській областях за підтримки, що надходила з Росії. Зокрема, українська влада втратила контроль над кордоном у Луганській області, через який надходили зброя і бойовики. Організовані 11 травня «референдуми» про «самовизначення» в самопроголошених утвореннях проходили з грубими порушеннями, і їх результати, оголошені організаторами, не відповідали міжнародним стандартам.