Есе “Художня композиція, особливості діалогів у п’єсах Матерлінка”

«Художня композіція, особливості діалогів у п’єсах Матерлінка»

Моріс Матерлінк – один із найвідоміших письменників та драматургів, яскрава особистість, містик, який у своїй творчості піднімає питання існування людини. Про свою біографію він виразився так: «У мене немає біографії», що значить –його творчість займала першочергове місце у житті, він вважав, що життя – трагічне, непередбачуване, а саме це, проявляється у повсякденному житті людини.

Композиція п’єс Матерлінка не залишить байдужого кожного, адже побудова п’єс представлена читачеві завжди «між рядками» та має певні канони, які мають у собі психологічну концепцію та філософський зміст. Це неабияк відображається у творах в постійному настрої неспокою, драми та є об’єктом осмислення життя. Сам автор працює над своїми творами у концепції «нової драми», основна мета якої, показати правдивий внутрішній світ кожного із персонажів.

Варто взяти до уваги, одну із песимістичних ранніх його п’єс «Сліпі» – невелика кількість людей на прогулянці в лісі згубили свого священника – провідника, вони ж не можуть добратися до свого притулку самостійно, тому очікують на його повернення. Щоб подавити у собі тривогу, вони намагаються вести розмову між собою аби заглушити тривогу. Проте за короткий проміжок часу, вони у паніці натикаються на труп їхнього провідника і їх охоплює несамовитий жах існування , у якому вони немічні та збиті зі шляху залишаються пліч о пліч з невідомістю. Сліпі – символ, який показує теперішнє сучасне людство, яке втратило орієнтири та збившись зі шляху, передбачає загибель.

Характерною художньою композицією виступає складність внутрішньої побудови п’єси, яка супроводжує глибокий психологічний зміст у гармонійно поєднану філософію соціального життя. Основна концепція якої – показати абсурдність людського життя, свідомість та сприйняття реальності. Конфлікт у п’єсі виражається через нерозв’язаність внутрішнього конфлікту, на фоні нерозв’язаного зовнішнього, і саме це – основна особливість діалогів.

П’єси Матерлінка просочені паузами та мовчанням, де особливе значення надається тиші, адже у ній загострюються почуття. Тому, герої, намагаючись втіки він тиші, заповнюють її безглуздими розмовами, просто для того, щоб що – небуть говорити аби лиш не мовчати. Особливість мовних та невербальних ефектів у п’єсі виникає завдяки «підтексту», або як це називає сам Матерлінк «діалогом другого розряду».         Ми спостерігаємо це у його персонажах, експресіонізм яких видно «неозброєним оком» – загострені почуття, глибокий психологізм настроїв, що пов’язаний із розкриттям людської душі. Варто відзначити, що саме «внутрішні монологи» відкривають істину усього нашого життя, так же і в п’єсі.