Однією з актуальних проблем сучасного суспільства є проблема пошуку духовних орієнтирів, що створює гостру необхідність формування нової парадигми світогляду. Адже людина, перебуває в процесі самопізнання і самотворенні, шукає все нові і нові можливості для реалізації своїх сутнісних сил, досягнення своєї життєвої мети і таким чином намагається здійснити процес самоствердження і самовиповнення.
У цьому дійстві задіяні всі сутнісні сили людської природи, і зокрема такі явища, як релігійна віра, в якій людина не тільки переживає своє «Я», але і прагне вийти за її межі.
Віра, як впевненість в буттєвості конечного та безкінечного, породжує активність і піднімає людське життя до вічного моменту. Релігійна віра ґрунтується на моральному законі. Тому й життя для людини втратило б будь-який смисл, якщо вона буде жити всупереч йому.
Віра є основою християнського життя. Вчення Ісуса Христа, апостолів і всієї Церкви говорить про віру як про головну умову християнського життя, спасіння, оскільки з вірою приходять надія і любов, будь-яка добра справа. Класичне визначення віри можна віднайти в Св. Письмі: “Віра… є здійснення очікуваного і впевненість в невидимому”. (Євр. 11).
У віри є дві сторони або, як це можна сказати, два витлумачення, значення.
Перше – це віра в когось або щось, визнання їх істинності і цінності. Наприклад, віра у Святу Трійцю в Церкві. Друге значення віри – це довіра.
Наприклад, можна не тільки вірити в існування Бога, його добра й правди, але й вірити йому самому, тобто довіряти Божому слову, сподіватися на його обіцянки. Обидва аспекти віри потрібні для християнина, який повинен вірити у своє серце, розум і душу, а потім жити цією вірою щодня.
Тому віра охоплює всі аспекти людської душі. У ній як би «представлена» вся наша особистість в інтелектуальній, емоційній і вольових сферах. Віра не може існувати без уяви та ідей, які б не прагнули до прояву в уявленнях.
Для отримання повного тексту придбайте роботу!


Відгуки
Відгуків немає, поки що.