Курсова робота ” Біологічна характеристика і технологія вирощування гречки “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЧКИ І МОЖЛИВОСТІ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ СОРТІВ 

1.1 Ботанічна характеристика гречки 

1.2 Вимоги до вирощування 

1.3 Біологічні особливості, продуктивні і якісні показники зареєстрованих і перспективних сортів 

1.4 Фенологічні особливості Аеліта 

РОЗДІЛ ІІ. ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ТА ОТРИМАННЯ ЗАПЛАНОВАНОЇ ВРОЖАЙНОСТІ 

2.1 Місце гречки в сівозміні 

2.2 Підготовка ґрунту

2.3 Норма добрив та система удобрення 

2.4 Сівба 

2.5 Догляд за посівами 

2.6 Збирання, післязбиральна доробка та зберігання врожаю 

2.7 Агротехнічна частина технологічної карти 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Акутальність досдіження. Круп’яні культури мають цінні господарські та інші властивості. Наприклад гречку, використовують для пересіву озимини та ранніх ярих зернових у разі їх загибелі, а також як післяжнивні культур.

Гречка цінна круп’яна культура і добрий медонос. З неї виготовляють крупи та борошно, лікарські препарати, відходи використовують у тваринництві. Цінність гречки визначається складом її білкового комплексу. В обрушених плодах гречки міститься 12–18% білка, близько 70% якого легко засвоюється організмом людини. Білок гречки багатий на такі важливі амінокислоти, як лізин, аргінін, триптофан, а також гістидин, необхідні для дитячого організму. Білки гречки цінніші, ніж білки злакових культур. Гречаний крохмаль, вміст якого в зерні становить 70–85%, також легко засвоюється організмом.

У вуглеводному комплексі гречки виявлено значну кількість легкозасвоюваних цукрів фруктози, глюкози та ін. В зерні її міститься 2–4% жирів, стійких проти окислення, тому навіть при тривалому зберіганні поживні властивості гречаних круп не знижуються. Крім вищеназваного, гречана крупа містить значну кількість корисних для організму мінеральних солей (фосфору, кальцію, заліза, міді), велику кількість органічних кислот (лимонну, щавлеву, яблучну) і вітаміни В₁, В₂, а також вітамін Р (рутин), що зміцнює кровоносні судини. Завдяки вмісту добре засвоюваних білків і вуглеводів, мінеральних солей та органічних кислот, вітамінів гречку використовують як дієтичний продукт. Особливо корисна вона при шлунково-кишкових захворюваннях, недокрів’ї, розладах нервової системи.

Гречка один з кращих медоносів. За сприятливих умов вона забезпечує збір меду 60–100 кг/0000000000га, а іноді й більше. Гречаний мед цінний продукт харчування і добрий лікувальний засіб при захворюваннях легень, печінки, цукровому діабеті, дизентерії й інших хворобах.

Відходи круп’яного виробництва борошняний пил і висівки чудовий корм для свиней, птиці та інших тварин. Високими кормовими якостями відзначається гречана полова. За вмістом білка вона удвічі перевищує полову хлібних злаків, поступаючись лише люцерновій та соєвій. Гречана солома за поживністю майже не поступається вівсяній, її з успіхом згодовують великій рогатій худобі.

Вирощування гречки сприяє підвищенню культури землеробства, зокрема зменшенню забур’яненості полів. Цінною особливістю її є також здатність засвоювати фосфорну кислоту із важкорозчинних сполук, недоступних для більшості польових культур. Післяжнивні рештки гречки значно багатші на фосфор і калій, ніж рештки злакових культур, тому вона є добрим попередником озимих культур, особливо пшениці.

 

РОЗДІЛ І. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЧКИ І МОЖЛИВОСТІ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ СОРТІВ

 

Гречка – однорічна трав`яниста рослина родини гречкових. В онтогенезі проходить такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, гілкування, бутонізація, цвітіння, плодоутворення, достигання. Вона містить вітаміни В1, В2, В6, Р, РР, Е та елементи кровотворного комплексу (мідь, залізо, нікель, кобальт, хром, марганець та ін.). Сходи з`являються через 6-10 днів після сівби, через 8-10 днів від сходів починається гілкування й майже одночасно із ним – бутонізація. Цвітіння настає через 18-28 днів після появи сходів і триває 30-35 днів і більше. Отже, на рослині одночасно є бутони, квітки, плоди, які тільки формуються, й стиглі плоди. Плід достигає через 25-30 днів після розкриття квітки і запліднення. Маса 1000 плодів 18г. диплоїдних сортів – 20-30г, тетраплоїдних – 30-45г, плівчастість – 16-30%, вихід крупи – 60-75%.

Зареєстровані сорти гречки

З використанням методів індексної селекції та ефекту гетерозису в інституті створені та зареєстровані 7 сортів гречки (Аеліта, Зеленоквіткова 90, Рубра, Степова, Середньостигла, Кара-Даг, Роксолана), які займають 2/3 посівних площ, відведених під культуру в Україні. Задіяний арсенал способів та методик розширення поліморфізму генофонду гречки (інбридинг, генетичний рекомбіногенез, індексна селекція та інші) дозволили створити нові унікальні генотипи у вигляді донорів та генджерел, як цінний вихідний матеріал, з метою використання в подальшому підвищенні ефективності практичної селекції. На рівні винаходу розроблено метод подолання міжвидової несумісності гречки, що дав змогу інтрогресувати цінні ознаки диких видів культурній гречці.

Ведуться дослідження по вдосконаленню геному проса на підвищення врожайності та її стабільності, расо специфічної стійкості до сажки та поліпшенню якості зерна і крупи. Селекційний матеріал створюється шляхом генетичної рекомбінації генів, що несуть господарсько-цінні ознаки та розсередження у різних внутрішньовидових джерелах проса, з використанням конвергентних схрещувань, послідуючих доборів і оцінок ліній за продуктивністю, тривалістю періоду вегетації, стійкості до несприятливих факторів середовища, стійкості до сажки та меланозу і особливо за якостями зерна крупи.

Ботанічна характеристика гречки

Гречка – одна з найцінніших круп’яних і медоносних культур, які вирощують в Україні. Гречана крупа – смачна, поживна і є не тільки визнаною українською національною стравою, а й широко використовується як дієтичний лікувальний продукт. За ідентичністю використання головного продукту гречка належить до групи зернових культур, хоч вона відрізняється від них багатьма морфологічними ознаками.

Гречка належить до роду Fagopyrum Gaertn. родини гречкових – Polygonaceae. Pig Fagopyrum об’єднує три види: гречку культурну, або звичайну, – F. esculentum Moench (2n-16), гречку татарську – F. tataricum та гречку напівчагарникову – F. suffruticosum F. Schmidt. Господарську цінність має гречка звичайна (2n-16). Татарська трапляється в посівах культурної як злісний бур’ян; напівчагарникова – багаторічна ендемічна рослина Сахаліну. Гречка звичайна поділяється на два підвиди: посівна – vulgare St. та багатолиста – multifolium St. Сорти гречки, які вирощують в Україні, належать до підвиду vulgare St.

Гречка посівна – однорічна трав’яниста рослина.

Коренева система стрижнева, має багато бічних тонких корінців, які проникають у ґрунт на глибину 90-100 см. За сприятливих погодних і ґрунтових умов утворюються додаткові корені. Проте частка коренів у загальній масі рослини мала і становить близько 10%. Недостатній розвиток кореневої системи компенсується її фізіологічною активністю, завдяки якій гречка добре засвоює поживні речовини з важкорозчинних сполук ґрунту.

Стебло поздовжньоребристе, всередині порожнисте, гілкується. Висота його 40-110, товщина – 2-10 мм. Кількість міжвузлів – 8-12. З освітленого боку має червоне забарвлення. Листки на нижній частині стебла черешкові, з серцеподібною основою, на верхній – сидячі, серцеподібно-стрілоподібні, голі.

Довжина листкових пластинок залежно від розміщення листків на рослині 2-7 см і більше, ширина 2-5 см. У пізньостиглих, тетраплоїдних сортів листки більші, соковитіші, ніж у скоростиглих, забарвлення зелене.

Площа листкової поверхні рослини у перерахунку на одну квітку у гречки в 2-3 рази менша, ніж у інших зернових культур, що є однією з причин недорозвинення значної частини плодів.

Квітки утворюють на верхівках стебел суцвіття щиток, або напівпарасолька, на бічних гілках – пазушні китиці. Квітки – без чашечки. Складаються з п’яти пелюсток, восьми тичинок та маточки, яка має три стовпчики з приймочками. Тичинки розміщуються у квітці двома колами: п’ять утворюють зовнішнє коло, три – внутрішнє. Пелюстки бувають широкоовальної або видовженої форми, зрослими чи роздільними; білого, блідо-рожевого або рожевого забарвлення.

Квітки з різною будовою статевих органів – гетеростильні, диморфні: на одних рослинах у квітках утворюються маточки з довгими стовпчиками і короткі тичинки, на інших рослинах навпаки. У довгостовпчикових квіток може траплятися однакова довжина стовпчиків і тичинок (гомостилія), у короткостовпчикових – атрофія маточок (диклінія). Квітки перехреснозапильні.

Найкраще запилення відбувається при перенесенні пилку з тичинок довгостовпчикових квіток на приймочки короткостовпчикових або з тичинок короткостовпчикових квіток на приймочки довгостовпчикових квіток. Таке запилення називається легітимним (законним, правильним). Якщо з довгостовпчикових квіток пилок потрапляє на приймочки довгостовпчикових або з короткостовпчикових на приймочки короткостовпчикових, що буває при ілегітимному (незаконному, неправильному) запиленні, плоди утворюються нежиттєздатними або квітки не запліднюються.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!