Курсова робота “Фінансовий облік довгострокових позик банку”

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ОБІЛКУ 

1.1. Економічна суть та облікове визначення досліджуваної категорії 

1.2. Нормативна та законодавча база з обліку досліджуваної категорії 

1.3. Порівняльний аналіз НПСБО та МСФЗ (по темі дослідження) 

РОЗДІЛ ІІ. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ДОСЛІДЖУВАНОЇ КАТЕГОРІЇ НА МЕТЕРІАЛАХ ПРИВАТ БАНКУ 

2.1. Економіко-організаційна характеристика ПриватБанку 

2.2. Структурно – динамічний аналіз фінансової звітності банку 

2.3. Особливості організації бухгалтерської служби на ПриватБанку 

2.4. Аналіз відображення операцій по досліджуваній темі в первинних документах та на рахунках бухгалтерського обліку і їх відповідність вимогам  НП(С)БО 

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДОСЛІДЖУВАННОЇ КАТЕГОРІЇ ПРИВАТ БАНКУ 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Кожне підприємство повинно мати достатній обсяг оборотних коштів для здійснення своєї виробничої діяльності. До оборотних коштів належать кошти, необхідні для оплати придбаних матеріальних цінностей, виконаних робіт, наданих послуг, розрахунків з фінансовими органами за платежами до бюджету, банківськими установами за отримані кредити, виплати заробітної плати тощо.

Основними джерелами надходження коштів є доходи від реалізації продукції та послуг, виконаних для інших підприємств, доходи від реалізації основних засобів, страхові відшкодування та бюджетне фінансування. Розрахунки між підприємствами та іншими підприємствами, установами та організаціями здійснюються шляхом перерахування коштів з одного банківського рахунку на інший, а з фізичними особами – готівкою через каси.

Вільні кошти підприємства зберігають на рахунках в окремих банках України за погодженням з цими банками. Підприємства (підприємці), які мають поточні рахунки в банках, зберігають свої кошти на цих рахунках на договірних засадах і здійснюють розрахунки за своїми зобов’язаннями в безготівковій та готівковій формі в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. Теоретичну основу дослідження питання склали закони України, Інструкції та Положення з бухгалтерського обліку, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як:  Грабова Н.Н., Завгородній В. П., Добровський В. Н та інших.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів фінансового обліку довгострокових позик банку з метою визначення найбільш ефективних методів контролю ризиків та забезпечення стабільної діяльності банку.

Відповідно до поставленої мети було визначено низку завдань, спрямованих на її досягнення, а саме:

1. дослідити організацію обліку банківських кредитів;
2. дослідити методику обліку довгострокових кредитів банків;
3. розглянути фінансовий облік довгострокових зобов’язань;

Об’єктом дослідження: даної курсової роботи є фінансовий облік довгострокових позик банку «Приват банк».

Предметом дослідження: є теоретичні та практичні аспекти фінансового обліку довгострокових позик банку.

Методи дослідження: літературний, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, статистичний та графічний методи та ін.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ОБІЛКУ

1.1. Економічна суть та облікове визначення досліджуваної категорії

 

Кредити – це надлишкові кошти, акумульовані іншими підприємствами чи організаціями і надані підприємствам у тимчасове користування. Кредити надаються на умовах повернення, строковості, під заставу та під відсоткову ставку. За строками погашення кредити поділяються на короткострокові, середньострокові та довгострокові.

Основними принципами корпоративного кредитування, прийнятими у світовій практиці, є наступні:

1. Забезпеченість (кредити надаються під заставу активів).
2. Платність (за кредит встановлюється відсоток).
3. Строковість (кредит реалізується протягом певного періоду);
4. Повернення (кредит погашається в кінці періоду кредитування);
5. Цільовий характер (кредит використовується лише за призначенням).

Оскільки кредити пов’язані з ризиком неповернення, банки ретельно перевіряють документи клієнта, зокрема:

1. кредитну заявку;
2. фінансово-економічну інформацію про клієнта;
3. дебіторську та кредиторську заборгованість;
4. розрахунок економічної окупності кредиту ;
5. способи забезпечення кредиту;
6. інші показники, що використовуються для позитивної оцінки фінансового стану клієнта.

Банківський відсоток – це плата за позичені гроші, ціна валюти і прибуток, який приносить заощадження позичальнику.

Можливість позичальника отримати довгостроковий кредит залежить від наступних факторів, які необхідно враховувати позичальнику при зверненні до працівників банку:

1. витрати за проектом;
2. період реалізації проекту;
3. термін окупності інвестицій;
4. тривалість кредиту.

Довгострокові процентні зобов’язання визнаються в балансі за теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов зобов’язання.

Короткострокові зобов’язання включають:

1. короткострокові банківські кредити;
2. короткострокова частина довгострокових банківських позик;
3. короткострокові векселі;
4. кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;
5. зобов’язання за розрахунками за товари, роботи, послуги;
6. поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками та з внутрішніх розрахунків;
7. інші поточні зобов’язання.

Планом рахунків передбачено погашення зобов’язань шостої категорії протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу. Відповідно до Плану рахунків та інструкцій щодо його застосування, поточні зобов’язання поділяються на короткострокові кредити і позики, короткострокові довгострокові зобов’язання, короткострокові облігаційні позики, розрахунки з постачальниками та підрядниками, розрахунки за податками і платежами, розрахунки за страхуванням, розрахунки за виплатами працівникам, розрахунки з акціонерами та розрахунки за іншими операціями.

У сучасному бізнес-середовищі кредити та позики є одним з основних джерел поповнення оборотного капіталу для компаній. Однак слід зазначити, що кредити, особливо банківські, коштують недешево. З огляду на це, бізнес повинен спочатку об’єктивно оцінити свої потреби. Існує багато способів уникнути запозичень, наприклад, домовитися з постачальниками про відтермінування платежів за проекти чи послуги або продати невикористовувані оборотні чи необоротні активи.

 

1.2. Нормативна та законодавча база з обліку досліджуваної категорії

 

Бухгалтерський облік регулюється Законом № 996-XIV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади аудиту, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.  Регулюється відповідно до Закону України. Згідно з документом, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку і є обов’язковими видами обліку, які ведуть підприємства. Відповідальність за достовірність звітності несе власник підприємства або посадова особа, яка здійснює керівництво підприємством відповідно до закону.

Відповідно до статей 4 та 5; статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” інформація, що міститься у первинних документах, які підлягають обов’язковому бухгалтерському обліку, повинна бути систематично узагальнена та проаналізована на рахунках бухгалтерського обліку. Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підприємство є вільним у виборі форми бухгалтерського обліку, способів і методів реєстрації та узагальнення інформації в ньому з урахуванням специфіки своєї діяльності.

Що стосується реформування системи бухгалтерського обліку, то 30 листопада 1999 року Міністерство фінансів України затвердило “План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій” [20] та примітки до нього. № 291. План рахунків бухгалтерського обліку – це перелік рахунків і схеми запису та групування фінансово-господарських операцій у бухгалтерському обліку (кореспондуючий план рахунків).

Призначення плану рахунків – забезпечити однакове відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних і субрахунках. Інструкція містить короткий опис субрахунків та їх призначення Це типова схема запису та групування інформації про господарські операції (кореспонденція між основними рахунками). Вона також показує кореспонденцію між рахунками класу 6 та іншими рахунками. Бухгалтерський облік та звітність в Україні регулюється національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими Міністерством фінансів. (Положення (стандарти) бухгалтерського обліку – це нормативно-правові акти, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!