Курсова робота ” Форми і методи державної допомоги нужденим в Греції та Давньому Римі “

ЗМICТ

ВCТУП

POЗДIЛ I. ПОНЯТТЯ «ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ» У НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

1.1 Державна допомога нужденним як частина соціальної політики

1.2 Форми і методи державної допомоги

1.3 Категорії осіб, що потребують державної допомоги

POЗДIЛ II. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ У ГРЕЦІЇ ТА ДАВНЬОМУ РИМІ

2.1 Взаємопідтримка у стародавньому світі

2.2 Соціальна підтримка у грецьких містах-державах

2.3 Традиції соціальної допомоги у Давньому Римі

ВИCНOВКИ

CПИCOК ВИКOPИCТAНИX ДЖEPEЛ

 

ВCТУП

 

Актуальність теми. Серед основних пріоритетів соціальної політики, безумовно, на передньому плані залишається виконання державних соціальних зобов’язань, і передовсім – забезпечення програм соціальної підтримки.

Мета дослідження. Критично аналізувати й оцінювати чинну соціальну політику країни, соціально-політичні процеси на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях. Використовувати відповідні наукові дослідження та застосовувати дослідницькі професійні навички у ході надання соціальної допомоги.

Завдання. Основними завданнями даного курсу є підвищення теоретичного розуміння соціальної роботи як науки, навчальної дисципліни й особливої сфери діяльності, а також вивчення історичних етапів становлення та розвитку соціальної роботи. В завдання курсу входить також надання студентам відомостей щодо принципів, змісту та технології соціальної роботи з різними групами клієнтів у різні часи.

Об’єкт дослідження. Ідентифікувати, формулювати і розв’язувати завдання у сфері соціальної роботи, інтегрувати теоретичні знання та практичний досвід. Формулювати власні обґрунтовані судження на основі аналізу соціальної проблеми.

Структура роботи. Здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що передбачає застосування певних теорій та методів соціальної роботи і характеризується комплексністю та невизначеністю умов. Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях. Здатність прогнозувати перебіг різних соціальних процесів. Знання і розуміння нормативно-правової бази стосовно соціальної роботи та соціального забезпечення. Знання і розуміння організації та функціонування системи соціального захисту і соціальних служб. Здатність ініціювати соціальні зміни, спрямовані на піднесення соціального добробуту. Здатність до рефлексії власних дій, аналізу та відбору інформації, синтезу знань і умінь для досягнення мети діяльності.

Соціальна робота належить до професій, які виникли у другій половині ХІХ століття і розвиваються на основі всезростаючого запиту сучасного суспільства стосовно створення дієздатної системи соціальної допомоги населенню. Історія створення і формування основних ідей, підходів, концептів, мети, принципів, технологій, методів і засобів соціального практикування давня, і ґрунтується вона на поступовому розвитку й удосконаленні уявлень соціуму та окремих особистостей про зміст, структуру, особливості людинознавчої діяльності, про способи налагодження ситуативної соціальної взаємодії. Система соціальної допомоги пройшла шлях від філантропного підходу в підтримці соціально вразливих верств населення, людей, які потрапили у ту чи іншу скрутну життєву ситуацію, до появи такого виду професійної допомоги, як соціальна робота, що призначена створювати засадничі умови не тільки для соціального забезпечення громадян, а й для розвитку їхніх можливостей і вміння вибудовувати своє життя, мобілізовувати внутрішні ресурси у здоланні життєвих криз і колізій, позитивно само реалізуватися у громадянському та особистому повсякденні.

Пропонована дисципліна відноситься до засадничих загально- соціологічних, які формують фаховий світогляд майбутніх соціальних працівників. Студенти вивчають основні поняття, що стосуються організаційних основ соціальної роботи в історії України та історії сучасного світу, вперше знайомляться із методами і формами соціальної роботи, котра проводиться з різними категоріями і групами населення, аналізують особливості системної побудови соціального забезпечення та осягають найефективніші способи її здійснення.

Структура і зміст курсу “Історія соціальної роботи” передбачає логічне та послідовне розкриття таких основних проблем, як місце соціальної роботи у суспільному устрої країни на різних етапах її історичного розвитку; основні моделі соціальної роботи, що діяли і діють у нашій країні і за кордоном; система професійної підготовки спеціалістів у галузі соціальної роботи; види, форми, методи, засади і рівні здійснення цієї роботи з різними групами населення; взаємозв’язок соціальної роботи, державної політики, права та суспільної свідомості як показник соціальної держави.

 

POЗДIЛ I. ПОНЯТТЯ «ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ» У НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

1.1 Державна допомога нужденним як частина соціальної політики

 

Соціальні допомоги займають важливе місце в системі соціального забезпечення населення України. Практична цінність соціальної допомоги полягає в тому, що кожний громадянин України отримує право на матеріальне забезпечення на рівні не нижчому від прожитковий мінімум, у разі, якщо з незалежних від нього причин його середньомісячний дохід не відповідає встановленому законодавством рівню, і якщо такий громадянин в силу різних обставин не застрахований в системі загальнообов’язкового соціального страхування, або якщо тривалість його страхового стажу не дає йому право на отримання соціальних страхових виплат. Фінансування всіх видів соціальної допомоги здійснюється за рахунок Державного та місцевих бюджетів. Це є однією з основних особливостей даної форми соціального забезпечення. Поряд з цим існують й інші специфічні ознаки соціальної допомоги, які відрізняють її від інших форм соціального забезпечення населення України.

Термін «­допомога» є неоднозначним за своїм змістом і вживається в таких основних значеннях:

• сприяння кому-небудь у чому-небудь, участь в чому-небудь, що приносить полегшення;
• матеріальна підтримка;
• захист, порятунок у біді;
• сприяння в лікуванні, полегшення страждань.

Таким чином, в загально-правовому значенні категорія «­допомога» означає матеріальну підтримку громадян, які опинились у скрутній життєвій ситуації. В науці права соціального забезпечення соціальна допомога визначається не однаково.

Соціальна допомога – це форма конкретних історичних суспільних відносин, які виникають на базі діяльності, пов’язаної із задоволенням потреб людей, що опинилися у важкій життєвій ситуації, з якої вони не знаходять самостійного соціально прийнятного виходу. Історичний зміст суспільних відносин, що виникають із діяльності з надання різних видів соціальних допомог, визначається тим, що кожний етап державного розвитку обумовлений спрямованістю соціальної політики, яку проводить держава на цьому етапі.

Для виникнення у громадянина права на більшість видів соціальних допомог необхідно, щоб одночасно виконувались такі умови:

• по-перше, сукупний дохід громадянина (сім’ї) був нижчим за прожитковий мінімум;
• подруге, відсутність достатнього рівня доходу обумовлювалось незалежними від громадянина (сім’ї) причинами;
• по-третє, наявність обставин, з якими пов’язано виникнення право на соціальну допомогу (наприклад, народження дитини, настання похилого віку тощо);
• по-четверте, громадянин, який звертається за отриманням соціальної допомоги, має бути незастрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

В науці права соціального забезпечення категорія «соціальна допомога» розглядається в широкому та вузькому значенні. Так, соціальна допомога в широкому розумінні – це всі види державного соціального забезпечення, які виплачуються в грошовій або натуральній формі. Соціальна допомога (соціальний захист, соціальне забезпечення) виявляється у вигляді пенсій, допомог, надання матеріальної допомоги, обслуговування хворих і престарілих, турботи про дітей. Таким чином, в широкому розумінні соціальна допомога повністю ототожнюється із системою державного соціального забезпечення громадян.

У вузькому розумінні соціальна допомога – це виключно грошова виплата (одноразова чи періодична), яка призначається окремим категоріям громадян у порядку і розмірах, перед бачених законодавством.

Соціальна допомога має такі основні ознаки, як:

• аліментарний характер (в тлумачному словнику ­аліментарний» визначається, як пов’язаний із живленням, харчуванням, тобто, в правовому розумінні – такі виплати пов’язані із забезпеченням головних життєвих потреб людини);
• метою соціальної допомоги є матеріальна підтримка громадян;
• підставою виникнення права на соціальну допомогу є потрапляння особи під вплив певного соціального випадку.

Основні значення:

• як сукупність (система) суспільноправових відносин;
• як система грошових виплат;
• як форма (вид) соціального забезпечення.

Як система суспільно-правових відносин, соціальна допомога – це складний комплекс елементів (суб’єктів, об’єктів, змісту та юридичних фактів), які в сукупності утворюють відповідні правові зв’язки.

Суспільно-правові відносини, які виникають у зв’язку із призначенням та виплатою соціальної допомоги, як і відносин із соціального страхування є багатосторонніми.

Суб’єктами цих відносин з однієї сторони виступають громадяни (сім’ї), які звернулися за відповідним видом соціальної допомоги, з другої сторони –  державний орган, який уповноважений приймати та розглядати документи заявників та приймати рішення про призначення або відмову у призначенні допомоги, з третьої – державний орган, який здійснює фактичну виплату соціальної допомоги (перераховує бюджетні кошти). В сучасних умовах виплата соціальної допомоги в більшості випадків здійснюється через установи комерційних банків, які можна вважати самостійною стороною цих відносин. У відносинах з виплати деяких видів соціальної допомоги, зокрема, допомоги сім’ям з дітьми, суб’єктом також виступає головний державний соціальний інспектор органів праці та соціального захисту населення разом з управліннями (відділами) у справах сім’ї та молоді, службами у справах дітей і органами опіки та піклування, які проводять моніторинг виплат і використання допомоги, вибірково обстежують окремі сім’ї, а також здійснюють контроль за цільовим використанням допомоги і створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!