Курсова робота ” Іноваційні технології роботи в сучасній школі “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ВИХОВАННЯ 

1.1. Технологічний підхід в навчанні 

1.2. Освітня інновація 

РОЗДІЛ ІІ. ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙ У ВИХОВНІЙ РОБОТІ ШКОЛИ 

2.1. Наукові засади сучасних виховних технологій 

2.2. Сучасні інноваційні технології навчання 

2.3. Використання інтерактивних форм роботи в освітньому просторі сучасного закладу освіти 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Сьогодні освіта і наука стають пріоритетними напрямками у розвитку соціально-економічного, духовного та політичного життя будь-якої країни. Сьогодні знання є визначальним фактором багатства країни. У цій ситуації питання інновацій у галузі знань стає особливо важливим. Широкий спектр інноваційних питань, активне впровадження у сфері освіти є важливими напрямами роботи Міністерства освіти і науки України та його підрозділів, науковців АПН, вищих навчальних закладів України.

У контексті приєднання до Болонського процесу перед українською вищою школою постали завдання: внести зміни до структури, змісту, стандартів та форм національної вищої освіти; забезпечити якість навчання на рівні європейського стандарту, адаптацію навчальної програми, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес, розвиток системи безперервної освіти з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Інноваційні методи виводять освіту та її багатогранний сектор на якісно новий рівень. Освіта, як один з найважливіших елементів суспільства, залежить від процесів, що відбуваються в ньому, має швидко відповідати і реагувати на стан науково-технічного прогресу, тенденції економічного розвитку, – це впливає на всі процеси і аспекти життя, тому що готує фахівців, розвиває індивідуальність, формує певний погляд на життя.

Тому особливої уваги заслуговує нинішня ситуація в освіті в нашій країні, проблеми впровадження та перспективи інновацій. Вивчення та впровадження інноваційних методів в освітній процес – тема, вивченню якої присвячені роботи сучасних вчених: Ворзацька Л., Галіцина Л., Давидова В., Дусавицький О., Козіцька М., Лихва А., Лупінович С., Нечволод Л., Рєпіна Н., Сутула О., Сухар В., Телянчук В., Тригуб І., Фастова Н., Франчук О., Харченко О., Цепова І., Цукерман Г., Шильцова Л. та ін.

Незважаючи на велику кількість досліджень з вивчення інноваційних процесів в освіті, проблема сучасної інноваційної системи освіти поки не була предметом окремого дослідження, що робить тему роботи дуже актуальною.

Об’єктом дослідження: є інноваційні процеси в освіті.

Предметом дослідження: процес впровадження інновацій в освітній галузі.

Метою дослідження: є вивчення інноваційних освітніх систем сучасності.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Здійснити сутнісні характеристики інновацій та теоретичні блоки понять і принципів інноваційних процесів.
2. Визначити алгоритм впровадження та надати класифікацію інновацій.
3. Розкрити досвід функціонування авторських, альтернативних та експериментальних шкіл сучасності.
4. Розробити рекомендації щодо реалізації інноваційної діяльності в освітніх системах сучасності.

Методи дослідження: аналіз, порівняння, синтез, систематизація, класифікація й узагальнення теоретичних даних, представлених у педагогічній та методичній літературі.  

Структура курсової роботи. Загальний об’єм роботи 39 сторінок, з яких основного тексту 30 сторінок. Робота містить вступ, 2 розділи, загальний висновок. Список використаних джерел складає 16 найменувань та додатки.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ВИХОВАННЯ

1.1. Технологічний підхід в освіті

 

Система освіти будь-якої країни світу має сприяти реалізації основних завдань соціально-економічного та культурного розвитку суспільства. Незадоволеність багатьох країн наслідками сьогоднішньої системи шкільної освіти призвела до необхідності її реформування. З цією метою важливо визначити стратегічний напрям майбутнього розвитку загальної середньої освіти. Визначення стратегічного напрямку розвитку світової системи освіти хвилює практично все світове суспільство. Головна проблема полягає в тому, щоб визначити пріоритет освіти і реформувати її. На питання: «Чого ви очікуєте від школи?» роботодавці, бізнесмени, політики, керівники шкіл і вчителі відповіли: «Нам потрібно виховувати дітей, які можуть спочатку навчатися добровільно, а потім працювати і жити незалежно і творчо». У школі учні повинні спочатку навчитися формувати свої власні цілі та способи їх досягнення. Досягнути цього набагато важче, ніж навчитися читати, писати і рахувати.

Результати багатьох вітчизняних досліджень показують, що школярі мають слабкі методологічні та економічні знання. Вони демонструють вищий рівень знань, освоюючи матеріали, засновані на фактах, можуть відтворювати знання і застосовувати їх у знайомих ситуаціях. Нетрадиційні запитання значно знижують ефективність відповідей учнів. Результати наших учнів були набагато нижчими з точки зору їхньої здатності інтегрувати ці знання і застосовувати їх для отримання нових знань і виявлення явищ, що відбуваються у світі [4].

Для того щоб зуміти знайти своє місце в житті, учням сучасних шкіл необхідно володіти певними якостями:

1. гнучко адаптувуватися до мінливих життєвих ситуаціях;
2. мислити самостійно і критично;
3. уміти бачити проблему (в особистому та професійному плані), щоб сформувати знаходити шляхи раціонального її вирішення;
4. усвідомлювати, де і як отримані знання можуть бути використані в навколишній дійсності;
5. бути здатним створювати нові ідеї і творчо мислити;
6. правильно обробляти інформацію (збирати необхідні факти, аналізувати їх, висувати гіпотези для вирішення проблем, робити необхідні узагальнення, порівнювати їх з аналогічними або альтернативними рішеннями, встановлювати статистичні закономірності, робити розумні висновки і використовувати їх для вирішення нових проблем);
7. бути комунікабельним, контактним в різних соціальних групах, працювати в командах, в різних сферах, в різних ситуаціях, легко запобігати і виходити з конфліктних ситуацій;
8. вміти самостійно працювати над розвитком морального, інтелектуального та культурного рівня особистості [1].

У рекомендаціях багатьох наукових досліджень було виявлено схожі висновки:

• посилення практичного напряму змісту шкільних курсів природничо науко­вого циклу;
• вивчення явищ, процесів і об’єктів, які оточують повсякденне життя учнів;
• перенесення акцентів на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності;
• урахування знань, які учні отримують з різних джерел за межами школи.

Таким чином, основний стратегічний напрямок розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в аспекті вирішення проблеми формування особистості учнів та викладачів, технологізації цього процесу.

У цій освітній парадигмі вчителі часто виступають як компетентні консультанти та помічники, організатори всієї діяльності своїх учнів. Його професійні навички мають бути спрямовані не лише на управління знаннями та навичками учнів, а й на діагностику їх активності та розвитку. Це набагато складніше, ніж звичайна освіта.

Розглянемо такі педагогічні явища, які сьогодні у вітчизняній педагогічній науці мають вельми розпливчастий огляд і передбачають занадто суперечливі тлумачення. З кількох причин це явище дуже популярне як серед вчених, так і серед практиків – це педагогічний прийом. Педагогіка – це не тільки наука, а й мистецтво. Це насамперед прикладна дисципліна, і, так само як усі прикладні дисципліни, вона повинна бути технічною.

У чому ж суть технологічності? Як зробити навчальний процес педагогічне керованим?

Гуманізація освіти, орієнтація на розвиток особистісного потенціалу учня, запобігання відчаю в його розвитку перевели школу на технічну стадію розвитку. Водночас процес навчання має бути обґрунтований і спрямований психологічно та оціночно.

Проблема сьогодні полягає в тому, щоб надати вчителям методи відбору та механізми для реалізації обраного вченим змісту освіти в реальному навчальному процесі з урахуванням інтересів і здібностей учня, а також його особистої творчої індивідуальності. Деякі форми та методи навчання мають бути замінені загальними цілісними методами навчання, особливо методами навчання.

Освітні технології зараз є гарячою темою в пресі, на освітніх конференціях, науково-практичних конференціях тощо. Існує об’єктивна необхідність введення предметів, пов’язаних з навчальними планами навчальних закладів. Однак аналіз великої кількості теоретичних публікацій і передового педагогічного досвіду показує, що ця проблема не така проста, як здається на перший погляд.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!