Курсова робота ” Історія розвитку криміналістики “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК КРИМІНАЛІСТИКИ 

1.1. Виникнення криміналістики 

1.2. Формування приватних криміналістичних теорій 

РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ ТА ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛІСТИКИ 

2.1. Формування загальної теорії криміналістики 

2.2. Про поняття криміналістики 

РОЗДІЛ ІІІ. СУЧАСНИЙ СТАН ТА УСТАНОВИ В УКРАЇНІ 

3.1. Становлення та розвиток криміналістики в Україні, його особливості 

3.2. Експортні та криміналістичні установи в Україні 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Слід зазначити, що історія криміналістики розглядається як історія певного виду діяльності. Сьогодні криміналістика – дуже популярна наука. Навіть школярі мають певні уявлення про неї з більшою чи меншою долею повноти і правильності. Це пов’язано з високим рівнем інформатизації, який характеризує наше суспільство.

Крім того, криміналістика за своєю природою є є прикладною юридичною наукою, більше, ніж будь-яка інша наука, яка асоціюється в уяві середньостатистичного громадянина з так званим «криміналом», який завжди викликав інтерес, і мені здається, що вона представляє інтерес для людей. Слід також зазначити, що історія криміналістики, як наука виділилась з загального вчення про криміналістику порівняно недавно.

Історія криміналістики дозволяє краще зрозуміти її походження, соціальні функції і тенденції в її розвитку. Криміналістика була специфічною формою діяльності з моменту зародження людського суспільства, і її поява була пояснена необхідністю вирішення цих конфліктних ситуацій (випадкових і пов’язаних зі злочинністю подій, які відбуваються в суспільстві).

Слід сказати, що поява методів і засобів розслідування злочинів, пізніше отримали назву криміналістичних, безумовно, пов’язана з потребами кримінального судочинства, карного розшуку, і судової експертизи (проблеми, потреби – породжують певні дії способи вирішення).

Предметом данної роботи є розвиток історії криміналістики на території України, а так як неможливо отримати глибокого уявлення про розвиток науки на території окремої держави, тому паралельно буде розглядатись розвиток історії криміналістики в світі.

Аналізуючи, зокрема, розвиток історії криміналістики на Україні, слід сказати, що окремі частини території нашої держави в той чи інший період входили до складу тої чи іншої держави, тому аналіз буде проводитись стосовно історії розвитку цих держав.

Мета даної курсової роботи є вивчення розвитку криміналістики в різні періоди історії, а також розвиток криміналістики в зарубіжних країнах і проблеми розвитку криміналістики на сучасному етапі.

Залежно від мети роботи були визначені та вирішені наступні завдання:

1. З’ясувати і проаналізувати сучасний стан виникнення та розвитку криміналістики;
2. Визначити формування і поняття криміналістики;
3. Дослідити сучасний стан і установи в Україні.

Об’єктом дослідження є історія розвитку криміналістики.

Предмет дослідження – історія кримінального права, поняття і форми, а також теоретичні положення правової науки з предмету дослідження.

Методологію дослідження буде аналіз як нормативних джерел минулого так і дослідження монографій з питань криміналістики з метою пошуку витоків та тенденцій розвитку того чи іншого напрямку (розділу) криміналістики.

Структура та обсяг курсової. Курсова складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг курсової – 32 сторінки. Список використаних джерел включає 14 найменувань.

 

РОЗДІЛ І. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК КРИМІНАЛІСТИКИ

1.1. Виникнення криміналістики

 

Пізнання події злочину це складна багатопрофільна діяльність, яка потребує як емпірічних (досвід) так і наукових знань із різних галузей науки, техніки, мистецтва. Тому ще в давні часи для розслідування злочинів, запрошувались особи, що розумілись на цій справі, які допомагали розв`язувати задачі, що поставали в процесі розслідувння.

Необхідно сказати, що окремі способи розслідування злочинів, експертизи і відкриття датуються ще XVII століттям, але народження криміналістики як самостійної науки відбулось в кінці XIX століття.

Узагальнюючи джерела виникнення криміналістики можна виділити чотири напрямки:

1. Криміналістика – як наука виникла в межах формального кримінального права і процесу.
2. Криміналістика – виникла, як наука в рамках неправового розшуку злочинних елементів.
3. Криміналістика – виникла як продовження судової медицини.
4. Криміналістика – виникла сама по собі, в силу необхідності для вирішення проблем ефективної боротьби з злочинністю [1].

Відповідно до цих чотирьох напрямікв, а також окремих розділів криміналістики ми будемо розглядати історію її розвитку в світі і на Україні.

Отже одним з головних напрямків на мій погляд, був розвиток спеціальних знань, стосовно криміналістики на базі медицини. Ще Папа Інокентій ІІІ (1200 р.) наказував при з`ясуванні причин смерті звертатись до лікарів, а відомий Кодекс «Кароліна» (1532 р.) закріпив обов`язкову участь лікарів при розслідуванні злочинів проти життя і здоров`я. Слід зазначити, що перші спеціальні знання мали більше емпірічний характер ніж теоретичний.

Також необхідно відзначити про широке використання слідчих дій при розслідуванні злочину у Х V ст. за часів Литовсько – Руської держави. Одним із елементів організації внутрішнього життя були – копні округи (своєрідні адміністративні одиниці).

Копною округою вважався союз населення певної території який крім керівництва життям в окрузі, виконував функцію охорони від вчинення правопорушень, розслідування злочинів, та їх покарання. Основою для обвинувачення у вчиненні злочину служили сліди злочинця, який пробіг через дворище, що накладало підозру, що член данного дворища може бути злочинцем. Якщо член данного дворища не міг відвести від себе підозру йому доводилось відповідати за вчинений злочин. Крім того згадується також про метод розслідування злочинів по «гарячому сліду» – «гаряча копа» [11].

Про сліди, які залишаються на місці події злочину злочинцем згадується ще в визначній пам`ятці права ХІ – ХІІ ст. «Русской Правде» : «не будет ли татя по последу женуть», тобто якщо злодій не буде одразу виявлений, то необхідно його шукати по залишених слідах. Але одною з особливістю розслідування злочину є не тільки вміння виявляти і використовувати сліди події злочину, а й вміння їх закріпити.

В 1867 році журнал «Архив судебной медецины « опублікував статтю військового лікаря Адольфа Борхмана про спосіб знімати за допомогою гіпсу відбитки слідів людини і тварин.

В історії є епізодичні випадки використання медичних знань для огляду потерпілих, трупів, проведення так званих «медицинських експертиз». Але до створення Аптекарського приказу медики не залучались (мається на увазі регулярно) для огляду осіб.

З часів царювання Олекія Михайловича почали зустрічатись хімічні експертизи (в сучасному розумінні). Особливо вони проводились для дослідження властивостей різного роду трав і рослин, які розповсюджувались знахарями та чаклунами. Також є згадка датована 26 квітня 1686, про проведення на основі челобітної від Івана Пермякова до Верхохуторського воєводи Григорія Наришкіна почеркознавчої експертизи.

До цього часу належать свідчення про винекнення психіатричної експертизи, першими «екпертами» були монахи. В зв`язку з розвитком цих напрямків знань в державі виникають спеціалізовані установи. Першими експертними установами були Аптекарський приказ та Іванівська площа в Москві ( з другої половини Х V ІІ ст. – дослідження підроблених документів та надання «юридичних» послуг).

Винекнення першої експертної установи датується 1811 р. Міністерство поліції заснувало Медичну раду, що виконувала судово-медичну експертизу. Екпертна діяльність на місцях здійснювалась Лікарськими Управами при губернських управліннях поліції в штаті яких був судовий медик.

Експертизу документів здійснювала Експедиція заготівлі державних паперів. Якщо в документі знаходили ознаки підробки, то документ підлягав фотографічному і хімічному дослідженню для визначення способу підробки. За результатами дослідження складався акт про проведення експертизи.

Розвиток так званного «другого зору криміналіста « – фотографія, завдячує відомому вченому Є. Ф. Буринському, який вважається засновником судово-дослідної фотографії та технічної експертизи документів.

Криміналістика, як самостійна наука, зародилась в кінці ХІХ ст. її засновниками прибічники тої чи іншої теорії вважають австрійського професора Ганса Гроса (1847-1915 рр.) та французького вченого Альфонса Бертільона (1853 -1914 рр.).

Спробуємо подумки перенестися в то далеке минуле, коли не існувало ні фотографії, ні дактилоскопії, коли люди не вміли описувати зовнішність людини по методу «словесного портрету» і користуватись з метою встановлення особи антропометрією і ми зрозуміємо, як важко було вести боротьбу із злочинністю без наукових методів, як легко вдавалось злочинцям приховувати своє минуле.

Саме в цей час з`являється такий жахливий метод ідентифікації, як калічення і клеймування. Давньоіндійський пам`ятник права «Закони Ману» предписував, за удар нищим вищого, відрізати ту частину тіла, якою був нанесений удар [9].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!