Курсова робота ” Краєзнавчі екскурсії як метод поглиблення знань з історії України середини – другої половини ХХ ст “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЄЗНАВЧИХ ЕКСКУРСІЙ

1.1. Поняття краєзнавчої екскурсії

1.2. Характерні риси та методика проведення краєзнавчих екскурсій

1.3. Тематика краєзнавчих екскурсій з історії України середини – другої половини ХХ ст.

РОЗДІЛ ІІ. КРАЄЗНАВЧІ ЕКСКУРСІЇ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ (НА ПРИКЛАДІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

2.1. Екскурсії до краєзнавчих музеїв

2.2. Екскурсії до історичних пам’яток

2.3. Історико-біографічні екскурсії

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

На сучасному етапі розвитку освітніх процесів шукають нові парадигми освіти та оптимальні моделі її структури та змісту. Особливо це стосується шкільної історичної освіти, в якій основні надії покладаються на подолання кризи історичної свідомості суспільства в період нестабільності. Сьогодні науковці та викладачі активно працюють над проблемою модернізації викладання історії, не порушуючи балансу між сучасними освітніми тенденціями та самобутніми традиціями навчання і виховання.

Останнім часом вчені, автори навчальних програм та викладачі надають великого значення визначенню оптимального співвідношення вивчення вітчизняної історії та історії рідного краю. Дізнаючись і розуміючи краєзнавчі події, учень повинен прийти до розуміння минулого, його відношення до сьогодення та розуміння загальноісторичних процесів загалом. Тому для вирішення цих проблем важливо враховувати наявний на сьогодні досвід та сучасний стан розвитку краєзнавчої складової курсу вітчизняної історії в системі викладання історії в Україні.

Мета: дослідження місця та ролі історичного краєзнавства в системі історичної освіти учнів 11 класу.

Завдання дослідження:

1. Розглянувши теоретичні основи організації краєзнавчих екскурсій, проаналізувати поняття краєзнавчої екскурсії;
2. Виявити характерні риси та особливості методики проведення краєзнавчих екскурсій;
3. Проаналізувати тематику краєзнавчих екскурсій з історії України середини – другої половини ХХ ст.
4. Проаналізувати можливості організації краєзнавчих екскурсій з історії України середини – другої половини ХХ ст (на прикладі Івано-Франківської області) до краєзнавчих музеїв, до історичних пам’яток, історико-біографічні екскурсії.

Об’єкт дослідження: історичне краєзнавство в контексті сучасної шкільної історичної освіти.

Предмет дослідження: Процес організації краєзнавчих екскурсії як метод поглиблення знань з історії України.

Практичне значення: результати дослідження можуть бути використані вчителями історії під час організації краєзнавчих екскурсій в школах Івано-Франківщини.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЄЗНАВЧИХ ЕКСКУРСІЙ

1.1. Поняття краєзнавчої екскурсії

 

Екскурсія – це форма роботи з туризмом та краєзнавством, метою якої є закріплення знань, отриманих на уроках. Подорож як вид рекреаційної діяльності розуміється як процес наочного пізнання навколишнього світу (особливостей природи, сучасних та історичних подій, предметів побуту).

Екскурсія – це навмисний, наочний процес пізнання навколишнього середовища. Цей процес будується з використанням попередньо відібраних об’єктів у природних умовах і здійснюється під наглядом кваліфікованого екскурсовода за заздалегідь визначеною темою [15]. Слово «екскурсія» походить від латинського слова «екскурсія» — екскурсія. У ХІХ столітті це слово спочатку означало «втеча, військове вторгнення», а потім «вихід, подорож». З часом слово за типом назв змінилося на «ія» (екскурсія + ія) [2].

Як процес пізнання навколишнього світу, його об’єктів, властивостей і взаємозв’язків, екскурсія базується на двох формах пізнання: чуттєвій і логічній (мисленні).

Найбільш повне визначення терміну «екскурсія» дав Б. Ємельянов. Екскурсія – це навмисний наочний процес пізнання навколишнього світу, процес, побудований на попередньо обраних об’єктах у природних умовах. У практичному та прагматичному сенсі поїздка полягає в ознайомленні з об’єктами та місцевості, ознайомленні з пам’ятками та явищами розвитку даного міста чи регіону за допомогою екскурсовода.

Краєзнавчий матеріал різноманітний і відкриває безмежні можливості для розширення теми подорожі. Краєзнавство розуміється як комплексне вивчення певної частини країни – місцевості. Кожна екскурсія містить елементи краєзнавства, але не всі екскурсії можна назвати краєзнавчими.

Наприклад, оглядові екскурсії великими містами не можна вважати краєзнавчими, оскільки більшість розташованих в них об’єктів мають не стільки місцеве, скільки загальноросійське значення. Крім того, матеріали екскурсій містом не відображають географічне положення та природні особливості території. Краєзнавство включає екскурсію певним населеним пунктом, підготовлену на основі місцевих матеріалів. Він знайомить туристів з географічним положенням, природою, фактами та подіями краю. Відповідно, місце розташування матеріалу є більш істотною ознакою краєзнавчої подорожі [4].

За змістом краєзнавчі екскурсії можуть бути ілюстративними та тематичними. В оглядових екскурсіях надається комплексна ознака регіону: природа, історія, населення, культура тощо. Тема може бути присвячена лише одній темі: етнографії, природи, історії тощо.

Об’єктами оглядових екскурсій є будівлі, споруди, безпосередньо пов’язані з життям, історією та розвитком культури регіону, а також його рельєфом та природними об’єктами. Об’єктом може бути житловий масив в цілому або окремі його частини (район, парк, вулиця тощо). Багато історичних назв вулиць, площ, річок, будівель, які зберігають пам’ять про події, пов’язані з цим садом, є матеріалом для краєзнавства для екскурсій містом. Використовується також топонімічна інформація. Для кожної краєзнавчої подорожі необхідний географічний матеріал.

Під час розробки екскурсії основний фактичний матеріал збирається в статистичних організаціях, архівах та музеях. Необхідно також уважно вивчати щоденники, дослідження колишніх мешканців краю, краєзнавців, щоденники та художню літературу, що відображають опис природи, історію краю. Ілюстративні матеріали (фотографії, фільми) також включені в подорожі до краєзнавства. Якщо у міста є свій герб, його також потрібно показати на екскурсії, розкрити його символіку.

Матеріал у малому містечку збирають за таким планом:

1. дата заснування міста, походження назви; природні умови міста та його околиць;
2. демографічні дані;
3. етнографія;
4. пам’ятки старовини;
5. імена та біографії відомих жителів міста;
6. походження назв вулиць [9].

Коли збирається загальний матеріал, збирається інформація, що стосується конкретно цих елементів. Як правило, краєзнавчі екскурсійні маршрути будуються за тематичним принципом, а лише історичні – за хронологічним принципом.

Показуючи об’єкти, перш за все, розкривають їх місцеве культурне значення: яка подія в місцевому житті чи біографія відомої людини в регіоні пов’язана з об’єктом, чому він розташований у певній точці міста, що архітектурний зв’язок з і чим пояснюється його архітектурний стиль. Показуючи території місцевості, розкриваються їх своєрідність, особливості та особливості, характерні для цього регіону, а також їх зв’язок з історичними подіями, що відбувалися на цій території.

При проведенні краєзнавчої екскурсії використовуються різноманітні методичні прийоми викладу та оповідання. З-поміж виставкових прийомів екскурсовод найчастіше використовує локацію подій, реконструкцію об’єкта та подій, порівняння та показ наочних посібників. Розповідь містить як опис предметів, так і пояснення певних подій. Цитування широко використовується; цитати в подорожі мають бути безпосередньо пов’язані з регіоном, подіями, які там відбувалися, та життям його мешканців.

Можливість побачити, як історичне сприйняття охоплює низку пов’язаних навичок [2]:

• знайти в екскурсійному об’єкті типові риси та характеристики історико-культурного характеру;
• розпізнавання історичних нашарувань в об’єкті подорожі;
• встановлення історичних фактів, що відображають монументальні та музейно-історичні пам’ятки.

Однією з цілей подорожі є формування у туристів специфічного ставлення до предмета подорожі, діяльності історичних осіб, подій, фактів та матеріалу подорожі в цілому.

Ставлення круїзного лайнера до екскурсії реалізується через певну точку зору круїзного лайнера на історичний період, якому присвячена екскурсія; сприйняття окремих видів діяльності та подій; розуміння конкретної ситуації, що відповідає стану художника, скульптора, живописця, письменника в той час, коли він створював свій твір.

Під час подорожі мандрівник оцінює все, що бачить і чує – складає власне уявлення про події, явища, людей, визначає їх значення, характер і роль; бачить їх переваги і усвідомлює їх недоліки. З цього формується оцінка подорожі – висновки мандрівника, до яких його веде екскурсовод. Важливу роль у цьому процесі відіграє матеріал подорожі, його виклад екскурсоводом, кут зору події та його оцінка екскурсоводом, а також віра екскурсовода у власну правоту.

Більшість відвідувачів бачать точку зору екскурсовода як основу для розуміння матеріалу та ставлення до теми вистави та розповіді. Тому проблема розуміння є вирішальною в процесі екскурсії, а екскурсію можна визначити як методично продуманий показ пам’ятних місць, пам’яток історії та культури, що базується на аналізі об’єктів перед відвідувачами як а також вмілий. розповідь про події, пов’язані з ними.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!