Курсова робота ” Кримінально-правова характеристика військових злочинів “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

1.1. Поняття кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби та їх система за Кримінальним кодексом України

1.2. Порівняльна характеристика кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби в Україні та в іноземних державах

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

2.1. Об’єктивні ознаки складів кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби

2.2. Суб’єктивні ознаки складів кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 ВСТУП

 

Актуальність теми. Збройні сили будь-якої країни зобов’язані охороняти її суверенітет та територіальну цілісність, а також захищати країну від актів агресії як з боку інших держав, так й в межах міжнародно визнаних її державних кордонів з боку різних внутрішніх небезпек. Створення, підтримка та використання збройних сил є правом та необхідністю держави, щоб залишатись незалежною та захищати свої національні інтереси.

Конституція України проголошує, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України. Збройні сили України відіграють важливу роль в механізмі держави та піддалися значним змінам після початку збройного конфлікту на Донбасі у 2014 році, оскільки відбулися реформи не тільки військових правовідносин, але й кримінального законодавства щодо притягнення до відповідальності за вчинення військових кримінальних правопорушень. Ці зміни в законодавстві створили необхідність проведення комплексних досліджень проблем, які накопичилися у цьому напрямку розвитку кримінально-правової теорії та практики.

З початком повномасштабної війни росії проти України збільшилась кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби, що актуалізувало потребу у комплексному дослідженні проблем, пов’язаних із застосуванням статей кримінального законодавства у військовій сфері.

Так, якщо у 2013 році було зареєстровано 369 військових злочинів [2], то у 2014 році – 4 153 [3], у 2017 році – 4 577 [4], у 2021 році – 3 037 [5], у 2022 році – 13 766 [6]. Станом на січень-березень 2023 року зареєстровано 5 217 кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби [7].

Така ситуація актуалізувала дослідження питань, пов’язаних із застосуванням статей розділу ХІХ Особливої частини КК України.

Мета і завдання курсової роботи. Метою курсової роботи є здійснення кримінально-правової характеристики кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби.

Для досягнення мети сформульовані наступні завдання:

1. дослідити зарубіжний досвід щодо кримінальної відповідальності за вчинення військових кримінальних правопорушень;
2. визначити об’єктивні ознаки складів кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби;
3. описати суб’єктивні ознаки складів кримінальних правопорушень, що порушують встановлений порядок несення військової служби;
4. визначити особливості призначення покарання за вчинення військових кримінальних правопорушень;
5. проаналізувати основні види звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення військових кримінальних правопорушень.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають та здійснюються при несенні військовослужбовцями (військовозобов’язаними, та резервістами під час проходження зборів) військової служби.

Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби.

Методи дослідження. Під час дослідження використовувались такі методи, як: метод порівняльного аналізу (застосовувався для порівняння законодавства України та законодавства зарубіжних країн стосовно кримінальної відповідальності за вчинення військових кримінальних правопорушень); метод аналізу документів (використовувався під час вивчення матеріалів правозастосовчої практики).

Новизна курсової роботи полягає у тому, що отримані результати є більш детальним дослідженням інституту кримінальних правопорушень у військовій сфері. У курсовій роботі зосереджено увагу на проведенні порівняльно-правового аналізу законодавства щодо військових кримінальних правопорушень в Україні та за кордоном, а також на кримінально-правовій характеристиці складів правопорушень, що згадуються у Розділі ХIХ КК України.

Практична значимість курсової роботи полягає у тому, що матеріали дослідження можуть бути використані в науковій роботі для подальших досліджень інституту військових кримінальних правопорушень, в процесі підготовки студентів до правозастосовної діяльності.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, що охоплюють шість підрозділів, висновку та списку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

1.1. Поняття кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби та їх система за Кримінальним кодексом України.

 

Частина 1 статті 401 КК України закріплює визначення  поняття військового злочину. Відповідно до зазначеної статті, військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені розділом XIX кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів [10].

Як вбачається зі змісту вказаної статті, поняття військового злочину включає в себе всі його обов’язкові ознаки: суспільну небезпечність, протиправність, винність та караність.

Суспільна небезпечність злочину це його здатність заподіювати істотну шкоду суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом, або створювати реальну загрозу спричинення такої шкоди. Водночас, військові злочини посягають на суспільні інтереси більш високого рівня, оскільки в цьому випадку ставиться під загрозу військова безпека держави. Військові підрозділи мають захищати державу від можливої воєнної агресії, тому будь-який злочин, що протистоїть їхній боєздатності, є особливо небезпечним і може завдати значної шкоди військовій безпеці країни.

Суспільна небезпечність військових злочинів не обмежується лише порушенням суспільного порядку. Вона також пов’язана з позбавленням військової дисципліни, яка є однією зі складових бойової готовності військових частин та їх формувань.

Таким чином, суспільна небезпечність злочинів проти військової служби полягає у завданні або створенні загрози завдання істотної шкоди інтересам військової безпеки держави у сфері її обороноздатності і, отже, характеризується підвищеним ступенем суспільності небезпечності.

Протиправність у військових злочинах означає порушення норм законодавства, що регулюють порядок несення або проходження військової служби. Як уже зазначалось, кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби закріплені у розділі XIX КК України.

Винність як ознака кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби полягає у психічному ставленні особи до вчиненого нею діяння (дії або бездіяльності) та їх наслідків у формі умислу чи необережності.

Караність військових злочинів означає те, що за вчинення злочину передбачена відповідальність, встановлена санкцією статті Особливої частини КК України.

Наявність усіх ознак утворює зміст поняття кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби. Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає кваліфікацію діяння як військового злочину.

 

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ 

2.1. Об’єктивні ознаки складів кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби.

 

Елемент, який визначає соціальну природу злочину, сприяє правильній кваліфікації діяння та відрізняє його від інших суспільно небезпечних посягань та правопорушень, є об’єктом злочину. Правильне визначення об’єкта має вагому значимість як для розуміння суті злочинів, так і для коректної систематизації статей Особливої частини Кримінального кодексу України.

М.І. Панов вважає, що родовим об’єктом військових злочинів є встановлений порядок несення або проходження військової служби, який становить сукупність суспільних відносин, що виникають і функціонують у процесі проходження військової служби всіма військовослужбовцями, їх службової і бойової діяльності та регламентуються правовими нормами чинного законодавства і правилами співжиття у військових колективах [1, с. 11].

Можна зробити висновок, що родовим об’єктом кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби є суспільні відносини між державою з одного боку, і особами, які проходять військову службу чи збори з іншого боку, і які пов’язані з виконанням обов’язків, які покладаються на такі особи під час зборів або військової служби.

Хоча встановлення загального (родового) об’єкта протиправного посягання є важливим, це само по собі недостатньо для аналізу окремих видів військових кримінальних правопорушень. Тому визначення безпосереднього об’єкта є ключовим, оскільки воно має вирішальне значення для правильної кваліфікації вчинених протиправних дій.

Наприклад, в складі кримінального правопорушення мародерство, безпосереднім об’єктом мародерства є бойова слава Збройних сил України і честь військовослужбовця, а також порядок дотримання звичаїв та правил війни.

Безпосереднім об’єктом умисного знищення або пошкодження військового майна М.І. Карпенко вважає встановлений порядок збереження військового майна як матеріальної основи бойової могутності військ і сил, який зобов’язує кожного військовослужбовця бережно зберігати озброєння, техніку, боєприпаси та інше військове майно, правильно їх обслуговувати, використовувати й експлуатувати, запобігати їх псуванню, втраті, знищенню чи пошкодженню [9].

З об’єктивної сторони кримінальні правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби можуть вчинятися як шляхом дії, так і бездіяльності. Бездіяльність при вчиненні військових злочинів може проявлятись у невиконанні наказу, а дія, наприклад, в самовільному залишенні військової частини чи місця служби. Кримінальні правопорушення, передбачені розділом XIX КК України є як з формальним складом, так і з матеріальним.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!