Курсова робота “Медичне страхування в Україні та його основні види”

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1. Історичні аспекти медичного страхування в Україні

1.2. Економічна сутність медичного страхування

1.3. Медичне страхування в сучасних моделях фінансового забезпечення охорони здоров’я

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ 

2.1. Оцінка показників ринку медичного страхування 

2.2. Стан та розвиток галузі охорони здоров’я в Україні 

2.3. Медичне страхування в умовах пандемії 

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ 

3.1. Огляд і аналіз систем медичного страхування в зарубіжних країнах 

3.2. Перспективна модель медичного страхування в Україні 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Медичне страхування визначають як одну з важливих та необхідних складових медичної галузі, завданням якого є захист від ризиків, що загрожують здоров’ю та життю людини, що в ринковій економіці є основною продуктивною силою, адже завдяки її праці створюються нові матеріальні та духовні блага.

Вивчення сучасного стану медичного страхування в Україні підвищилася в умовах пандемії коронавірусу, коли наочними виявилися проблеми, які, у першу чергу, пов’язані з недостатнім рівнем фінансування медицини й як наслідок наданням медичних послуг незадовільної якості на основі використання морально та фізично застарілого обладнання. Вважаємо, що важливим кроком у напряму розвитку медичної системи України є пожвавлення медичного страхування, що зможе, по-перше, забезпечити галузь додатковими фінансовими надходженнями, по-друге, надати населенню доступні, якісні та сучасні медичні послуги.

 Крім того, проведення дослідження в даному напрямі є доцільним, оскільки надання медичної допомоги на безоплатній основі, яке задекларовано у Конституції України, не забороняє її фінансування за допомогою позабюджетних ресурсів, наприклад страхових фондів. Варто наголосити, що у багатьох високорозвинутих країнах світу страхова медицина є досить поширеною практикою, яка доводить свою ефективність.

В Україні перехід до страхової медицини відкладається вже протягом десятиліть. Запроваджена медична реформа так само не передбачає страхового принципу формування коштів для фінансування системи охорони здоров’я. Створення сприятливих умов для розвитку медичного страхування в Україні з огляду на його соціальну спрямованість, потребує проведення глибоких теоретичних досліджень та надання науково-практичних рекомендацій, які можуть стати важливим чинником використання потужного потенціалу страхування у вирішенні проблем фінансового забезпечення вітчизняної галузі охорони здоров’я.

У наукових працях цих авторів, як Ю. Бондар, О. Губар, О. Кнейслер, Л. Ляховченко, В. Москаленко, Л. Нечипорук, Р. Пікус, Т. Стецюк, В. Шахов, М. Шевченко, С. Юрій та інших були вивчені питання розвитку медичного страхування та його значення як джерела фінансування системи охорони здоров’я.

Метою курсової роботи є розширення теоретичних основ медичного страхування та обґрунтування практичних рекомендацій для посилення його ролі як джерела фінансування системи охорони здоров’я в Україні.

Для досягнення мети дослідження планується виконати наступні завдання:

1. Проаналізувати історичні аспекти медичного страхування в Україні;
2. Дослідити економічну сутність медичного страхування;
3. Обґрунтувати медичне страхування в сучасних моделях фінансування охорони здоров’я;
4. Розкрити оцінку показників ринку медичного страхування;
5. Визначити стан і тенденції розвитку охорони здоров’я в Україні;
6. Охарактеризувати медичне страхування під час пандемії;
7. Провести аналіз систем охорони здоров’я в інших країнах;
8. Запропонувати перспективну модель медичного страхування в Україні.

Об’єкт дослідження є медичне страхування.

Предметом дослідження є фінансові взаємозв’язки, що виникають між суб’єктами в процесі реалізації медичного страхування.

Методи дослідження включають порівняння, синтез, аналіз та моделювання.

Структура курсової роботи.  Робота складається з вступу, трьох розділів, які діляться на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (31 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 44 сторінки.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1. Історичні аспекти медичного страхування в Україні

 

Раніше страхування здебільшого ґрунтувалося на договорах взаємодопомоги, за якими всі учасники погоджувалися разом покривати збитки одного з членів їхньої громади. Цей механізм спирався на принцип взаємного розподілу збитків. Це підтверджують дослідження Базилевича В.Д. та Базилевич К.С., які виявили, що в Україні серед чумаків існувала форма страхування, яка передбачала спільне відшкодування збитків у випадку втрати вола чи інших нещасних випадків під час подорожі [2, с. 38].

Чумакі подорожували разом у фургонах, які були запряжені волами. У разі смерті вола або пошкодження воза все товариство спільно купувало постраждалій людині новий транспорт, щоб вона могла продовжити свою подорож. Такі економічні взаємини в курентових братствах можна вважати попередниками страхування.

Перше страхове товариство в Україні — Товариство взаємного страхування від вогню — було засноване в Полтаві в 1863 році. Незабаром аналогічні товариства з’явилися в Києві, Одесі та Харкові. Вони переважно обслуговували великих власників нерухомості, торговців і виробників у цих містах. Страхувальники, які укладали довгострокові страхові договори, отримували пільги, а також мали можливість безкоштовного страхування за так званим «золотим полісом».

Особисте страхування з’явилося в 1930-х роках. Протягом тривалого часу страхування життя залишалося монополією компаній, що страхували капітал і доходи.

Статут товариства передбачав чотири види (категорії) страхування: 

1. Страхування капіталу;
2. Пенсійне страхування на користь спадкоємців та у разі досягнення ними певного віку;
3. Пенсійне страхування на користь самого страхувальника (страхування життя);
4. Капітальне та пенсійне страхування на користь дітей, які досягли певного віку [1, с. 131].

 

1.3. Медичне страхування в сучасних моделях фінансового забезпечення охорони здоров’я

 

Конституція України підкреслює, що розвиток системи охорони здоров’я є невід’ємною частиною рівня та якості життя населення і має вирішальне значення для економічного розвитку країни. Охорона здоров’я сприяє відтворенню та якості трудових ресурсів, що є основою соціально-економічного зростання. Проблеми, пов’язані з охороною здоров’я населення, а також заходи для збереження і зміцнення здоров’я, вимагають постійної уваги з боку держави. Охорона здоров’я визнана одним із пріоритетних напрямків державної політики та важливим фактором національної безпеки [1]. Кожна країна формує власну політику в галузі охорони здоров’я, розробляючи унікальну модель організації та фінансування, яка враховує її історичні, соціальні, економічні та політичні умови розвитку.

Попри велике різноманіття національно-історичних особливостей у різних країнах світу, можна виділити три основні моделі охорони здоров’я. Ці моделі відрізняються формою власності на медичні послуги, рівнем охоплення населення державними програмами медичного страхування та джерелами фінансування системи охорони здоров’я. Хоча системи охорони здоров’я в різних країнах мають свої національні особливості, основою фінансових відносин завжди залишається одна з класичних моделей фінансової безпеки. Важливим аспектом є також рівень державного регулювання та втручання в цю сферу. Однак жодна країна в світі не має моделі, де держава повністю не втручається в охорону здоров’я та не формує власну політику в цій галузі [14].

Більшість країн забезпечують доступ громадян до медичних послуг через одну з трьох систем: бюджетну медицину (модель Семашко чи модель Беверіджа), страхову медицину (модель Бісмарка) або бюджетно-страхову медицину (змішану модель).

Бюджетна модель охорони здоров’я виникла на початку ХХ століття в двох варіантах – моделі Беверіджа та моделі Семашка. Модель Беверіджа отримала свою назву на честь англійського політика Вільяма Беверіджа (1879-1963). Його пропозиції, відомі як «план Беверіджа», стали основою для серії національних законів про охорону здоров’я та соціальне забезпечення, прийнятих у 1942 році. У 1948 році в Великобританії відбулася націоналізація медичних закладів, що призвело до створення Британської національної служби охорони здоров’я. Організаційно ця модель характеризується розвинутою мережею закладів охорони здоров’я державної та комунальної власності.

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Оцінка показників ринку медичного страхування

 

Страховий ринок України займає друге місце за рівнем капіталізації серед ринків небанківських послуг. Для глибшого аналізу його функціонування варто розглянути кілька ключових показників, таких як кількість компаній, валові та чисті виплати, бонуси та кількість укладених контрактів. Станом на 2023 рік у страховій галузі працювало 210 компаній. З них 190 займалися видами страхових ризиків (СК «non-life»), а 20 компаній (СК «life») спеціалізувалися на страхуванні життя. Динаміку кількості страхових компаній за період з 2018 по 2023 роки представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Динаміка кількості страхових компаній протягом 2018-2023 років

Джерело: складено автором на основі даних [21].

 

За наявними даними, щороку спостерігається негативна динаміка в абсолютній зміні кількості страхових компаній на ринку. У 2022 році в порівнянні з 2021 роком загалом припинили діяльність 23 компанії, з яких 20 займалися ризиковим страхуванням, а 3 — страхуванням життя. Станом на III квартал 2023 року загальна кількість страховиків знизилася до 158, з них 16 компаній спеціалізуються на страхуванні життя.

Таку тенденцію можна пояснити зміною курсу розвитку вітчизняного страхового ринку в напрямку європейських стандартів, оскільки скорочення кількості страховиків відбувається відповідно до нормативних вимог регулювання платоспроможності. Крім того, можливі злиття або поглинання менших компаній більшими страховими компаніями, тоді як неконкурентоспроможні страховики припиняють свою діяльність.

Ще однією характерною рисою українського страхового ринку є його висока концентрація. Незважаючи на значну кількість страховиків, лише 47,6% компаній у сегменті non-life накопичують 98,1% усіх валових премій, в той час як 43,5% компаній у сегменті life контролюють 96,7% премій. Це свідчить про те, що більше половини страховиків отримують лише 2-3% від загальної суми премій. Така статистика вказує на істотний дисбаланс у накопиченні коштів серед різних страховиків, що негативно впливає на загальний розвиток страхування.

У 2022 році спостерігається певна динаміка валових страхових премій, що становлять 0,6 млн грн, та виплат, які досягають 0,3 млн грн. Це свідчить про те, що деякі незначні результати розпочатої медичної реформи вже стають очевидними. На рисунку 2.1 представлена динаміка валових премій медичного страхування та загальних премій, а також частка валових премій медичного страхування в загальних преміях.

Рисунок 2.1 – Динаміка загальних валових премій та валових премій медичного страхування за 2017-2023 роки, млн. грн.

Джерело: складено автором на основі даних [21].

 

Як видно з діаграми, загальні валові страхові премії продемонстрували тенденцію до зростання протягом аналізованого періоду, як і премії медичного страхування. Найвищі показники валових надходжень від медичного страхування були зафіксовані у 2022 році, досягнувши 6 207,4 млн грн, що на 167,5 млн грн або 4% більше порівняно з попереднім 2021 роком.

 

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1. Огляд і аналіз систем медичного страхування в зарубіжних країнах

 

Розглянемо досвід Німеччини та Франції, які обрали модель охорони здоров’я, розроблену Бісмарком. У Німеччині медичне страхування є обов’язковим для всіх громадян і резидентів, оскільки закон про обов’язкове медичне страхування був прийнятий у 2007 році.

Воно реалізується через дві основні системи:

1. Неприбуткові, конкуруючі недержавні медичні страхові компанії в рамках загальнообов’язкового медичного страхування;.)

2. Приватне медичне страхування (PHI).

Система охорони здоров’я в Німеччині ґрунтується на чотирьох основних принципах: 

1. Кожен громадянин зобов’язаний мати державне медичне страхування (GKV), якщо його валовий дохід перевищує встановлений законом ліміт (ліміт обов’язкового страхування). Ті, хто заробляє більше, можуть обрати приватне медичне страхування (PKV).

2. Фінансування через страхові внески. Цей принцип передбачає, що система охорони здоров’я фінансується за рахунок страхових внесків, які сплачують працівники та їхні роботодавці.

3. Принцип солідарності полягає в спільній відповідальності учасників загального медичного страхування за витрати у разі хвороби. Він також гарантує рівний доступ до медичної допомоги та постійну виплату заробітної плати у випадку хвороби, незалежно від доходу резидента чи отриманих бонусів.

4. Принцип самоврядування: органи самоврядування в системі охорони здоров’я відповідають за організацію та фінансування окремих медичних послуг, тоді як держава визначає умови надання медичної допомоги.

У 2014 році загальні видатки на охорону здоров’я становили 11,2% ВВП, з яких 74% були державними, а витрати на обов’язкове медичне страхування (ОКВ) складали 58% від загальної суми [28]. У 2017 році витрати на охорону здоров’я в Німеччині досягли 375,6 млрд євро, що становить 4544 євро на душу населення. Федеральне статистичне відомство (Destatis) повідомило про зростання витрат на 4,7% у порівнянні з 2016 роком, що становить 16,9 млрд євро. Частка витрат на охорону здоров’я у валовому внутрішньому продукті склала 11,5%. Згідно з останніми дослідженнями, окрім обов’язкового медичного страхування, 22 мільйони громадян Німеччини мають приватне (добровільне) медичне страхування. Приватне медичне страхування функціонує за загальними принципами добровільного медичного страхування.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!