Курсова робота “Методи підвищення надійності персоналу”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. КАДРОВА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВ І ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДІЙНОСТІ ПЕРСОНАЛУ

1.1. Поняття кадрової та інтелектуальної безпеки сучасних підприємств

1.2. Загрози кадровій безпеці підприємства

1.3. Критерії кадрової безпеки

РОЗДІЛ ІІ. ІНФОРМАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ЗАГРОЗИ У СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДІЙНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Суть і поняття інформації та інформаційної безпеки

2.2. Класифікація і характеристика різних видів інформації

2.3. Нормативно – правове забезпечення трудового законодавства

РОЗДІЛ ІІІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

3.1. Методи і способи захисту інформації

3.2. Основні принципи врегулювання конфліктів на підприємствах харчової промисловості

3.3. Рекомендації щодо підвищення ефективності управління персоналом з метою забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Процес управління персоналом дуже важливий у сучасних умовах глобальної конкуренції й швидкого зростання науково-технічного прогресу, коли операційні методи, технології, продукти та навіть, організаційні структури старіють з нечуваною швидкістю, а знання та навички працівників стають головним джерелом розквіту будь-якої організації. Управління персоналом є елементом соціального управління, під яким розуміється управління людьми та їх колективами.

На кожному етапі роботи з кадрами у керівників компаній виникає чимало проблем, що стосуються безпеки бізнес-структури. В ідеалі практичні аспекти забезпечення кадрової безпеки мають вирішуватися в тісній співпраці зі службою економічної безпеки суб’єкта господарювання. Але на прикладному рівні цей процес зазвичай відбувається хаотично, а взаємодія служб – якщо вона все ж виникає – рідко буває ефективною. Причина криється у нерозумінні кадровиками і менеджментом суб’єктів господарювання власної ролі у процесі забезпечення кадрової безпеки.

Подібна практика сприяє активізації проявів численних загроз економічній безпеці від власного персоналу, таких як шахрайство, розголошення конфіденційної інформації, тощо.

У стратегії і тактиці роботи підприємств дедалі частіше зважають на набір, звільнення, роботу та відносини з персоналом, а також різні професійно-кваліфікаційні групи працівників, які є невід’ємною частиною всієї виробничо-економічної діяльності та безпеки будь-якого підприємства. Від підбору, адаптації, мотивації, забезпечення безпечної діяльності та убезпечення персоналу від типових робочих конфліктів, а також задовільних соціально-трудових відносин залежить не тільки виживання, а й успішний розвиток підприємства.

Проблема надійності персоналу є предметом дослідження ряду вчених близького зарубіжжя, зокрема Б. М. Генкина, А. Я. Кібанова, А. А. Литвинюка, Н. В. Самоукіної, С. А. Шапіро, Й. Щипачинського та інших.

Мета дослідження є розробка та обґрунтування ефективних методів підвищення надійності персоналу в організації.

1. Проаналізувати поняття кадрової та інтелектуальної безпеки сучасних підприємств;
2. Дослідити загрози кадрової безпеки підприємства;
3. Розглянути критерії кадрової безпеки;
4. Розкрити суть і поняття інформації та інформаційної безпеки;
5. Надати класифікацію і характеристику різних видів інформації;
6. Визначити нормативно – правове забезпечення трудового законодавства;
7. Запропонувати основні принципи врегулювання конфліктів на підприємствах харчової промисловості;
8. Обгрунтувати рекомендації щодо підвищення ефективності управління персоналом з метою забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства.

Об’єктом дослідження є процеси управління персоналом.

Предметом дослідження є методи та інструменти, які використовуються для підвищення надійності персоналу, а також їх вплив на продуктивність та ефективність роботи організації.

Методи дослідження у процесі роботи застосовувались такі методи дослідження: методи наукової абстракції, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, логічного аналізу, системного підходу тощо.

Структура курсової роботи. Дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Список використаних джерел включає 33 найменування на  4-х сторінках.

 

РОЗДІЛ І. КАДРОВА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВ І ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДІЙНОСТІ ПЕРСОНАЛУ

1.1. Поняття кадрової та інтелектуальної безпеки сучасних підприємств

 

В сучасних умовах високої невизначеності ситуації, функціонування вітчизняних підприємств стає більш ризикованим. Відповідно, спостерігається зростання як внутрішніх, так і зовнішніх загроз, які значно ускладнюють забезпечення їх сталого розвитку.

У зв’язку з цим, особлива увага приділяється проблемі зміцнення економічної безпеки підприємств, зокрема інтелектуально-кадрової складової. Це необхідно для виявлення, локалізації та мінімізації негативних наслідків різних загроз, а також для запобігання їх виникненню в майбутньому.

Відповідно до цього, сталий розвиток підприємств можна визначити як сукупність контрольованих тривалих процесів дискретного або безперервного накопичення кількісних та якісних змін у їх діяльності. Ці зміни покращують становище підприємств або їх окремі характеристики завдяки збільшенню потенціалу, адаптації до зовнішнього середовища та внутрішньої інтеграції. В результаті підвищується життєздатність та стійкість підприємств, а також їх здатність протидіяти негативним впливам зовнішнього середовища в умовах високої невизначеності [28].

Отже, вищезазначене підкреслює актуальність розробки сучасної концепції сталого розвитку з позицій економічної безпеки, зокрема щодо забезпечення її окремих складових, управлінського інструментарію для визначення стану та стратегічних орієнтирів сталого розвитку підприємств в умовах високої ситуаційної невизначеності. В таких умовах інтелектуально-кадрова складова економічної безпеки підприємств набуває особливої значущості як один із ключових факторів її забезпечення. Це сприяє підвищенню ефективності діяльності підприємств у продукуванні, обміні та використанні інтелектуальних ресурсів, є пріоритетною складовою забезпечення людського розвитку та формує здатність адаптуватися до зовнішнього середовища і внутрішньої інтеграції.

Це пояснюється тим, що в рамках реалізації концепції сталого розвитку поняття «економічна безпека» зазнає значних переосмислень у зв’язку зі зміною умов зовнішнього середовища та врахуванням факторів, які впливають на управлінські процеси.

Враховуючи зміни та фактори, які тривалий час впливали на процес управління, можна зробити висновок, що економічна безпека підприємства є комплексною характеристикою. Вона означає рівень захищеності всіх видів потенціалу підприємства від внутрішніх та зовнішніх загроз, що забезпечує його стабільне функціонування та ефективний розвиток, вимагаючи при цьому управління з боку керівництва. Це поняття включає систему заходів, які забезпечують конкурентоспроможність та економічну стабільність підприємства, а також сприяють підвищенню рівня добробуту працівників.

У загальному розумінні економічна безпека підприємства включає такі складові елементи:

а) фінансова складова;

б) інтелектуально-кадрова складова;

в) політико-правова складова;

г) екологічна складова;

д) технологічно-інноваційна складова [18].

 

1.3. Критерії кадрової безпеки

 

Для визначення критеріїв кадрової безпеки, важливо провести огляд кількісних параметрів економічної безпеки організації. Зазвичай, концепції і стратегії економічної безпеки втілюються через систему конкретних заходів і механізмів, які, у свою чергу, формуються на основі аналізу результатів моніторингу якісних критеріїв та їхніх кількісних параметрів.

Іноді використовують певні «сигнальні» показники і встановлюють їх межові значення, тобто граничні величини, за якими відстежується виникнення негативних тенденцій у сфері економіки, включаючи кадрову безпеку.

Перевищення межових значень є сигналом для вжиття заходів щодо запобігання загрозам, зменшення збитків або припинення зловмисних дій. Максимальний рівень безпеки досягається, коли всі показники знаходяться в межах припустимих порогових значень.

Основними групами критеріїв у сфері кадрової безпеки є такі показники:

1. розмір та темпи змін у персоналі;
2. рівень кваліфікації та інтелектуальний потенціал;
3. ефективність використання персоналу;
4. якість системи мотивації [32].

Після встановлення спеціальних критеріїв і визначення їх параметрів, кадрова служба має такі обов’язки:

1. розробляти поточні і планові значення показників кадрової безпеки для стратегічного та оперативного планування;
2. здійснювати постійний моніторинг установлених показників у своїй сфері відповідальності;
3. надавати звітні дані щодо стану «своїх» критеріїв з різною періодичністю і у відповідному обсязі;
4. негайно повідомляти в орган управління та службу безпеки про негативні відхилення значень показників або про зміну напряму тенденцій у планових величинах;
5. брати участь у розробленні й впровадженні заходів для стабілізації параметрів діяльності підприємства та інших завдань [32].

 

РОЗДІЛ ІІ. ІНФОРМАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ЗАГРОЗИ У СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДІЙНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Суть і поняття інформації та інформаційної безпеки

 

У філософії розглядається загальне поняття інформації, яка визначається як відображення реального світу. Це філософське розуміння інформації розглядає ЇЇ як один із атрибутів матерії, який відтворює структуру матерії. З погляду споживачів, інформацію описують як нові відомості, які зрозумілі та оцінені користувачем як корисні. Іншими словами, інформація – це нові знання, які споживач (суб’єкт) отримує внаслідок сприйняття та обробки певних даних.

Походження терміну «інформація» від латинського «informatio» має кілька значень:

1. уточнення, пояснення, роз’яснення;
2. представлення, концепція;
3. ознайомлення, освіта [19].

З початку XX століття інформація стала поняттям загального значення, але вчені досі мають різні погляди на його визначення. Офіційного і загальноприйнятого визначення інформації не існує, тому це поняття використовується в основному на інтуїтивному рівні у науковому співтоваристві.

За нашим усвідомленням, в рамках безпеки, інформація – це набір даних, інформаційних матеріалів або документів, які потребують захисту через їхню важливість для суб’єкта діяльності та можливі наслідки від незаконного доступу, розкриття чи викриття. Одним із найбільш повних визначень поняття «інформація» можна знайти у нормативно-правових актах. Взагалі, термін «інформація» використовується у багатьох законодавчих і підзаконних нормативно-правових документах.

Це пояснюється наступними причинами:

1. особливостями розвитку національного законодавства, яке виникало з потреби термінового регулювання різних аспектів суспільного життя;
2. інформаційні відносини та сама інформація є складовою різних суспільних взаємодій;
3. інформація може розглядатися як товар, тобто об’єкт цивільно-правових відносин, тоді як обіг управлінської інформації регулюється адміністративним правом [5].

Основний правовий статус інформації встановлюється Законом України «Про інформацію». У цьому Законі інформація уточнюється як документовані або публічно оголошені дані про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі [21].

Цивільний кодекс України надає інше визначення поняття «інформація»: це документовані або публічно оприлюднені відомості про події та явища, які відбуваються або відбувалися у суспільстві, державі та навколишньому середовищі (див. ст. 200) [26]. У реальній практиці переважно використовують такі категорії інформації: важлива, корисна, конфіденційна, відкрита, секретна, кодована і закрита.

Для кращого розуміння природи інформації та її особливостей, розглянемо загрози, які виникають під час збирання, обробки, використання інформації та прийняття управлінських рішень. Фахівці з різних служб підприємства мають визначати потенційні загрози безпеці і навчитися правильно та конкретно оцінювати очікувані і фактичні втрати компанії, що можуть виникнути через витік інформації, що відноситься до категорії комерційної таємниці [6].

Під загрозою безпеки розуміють можливі дії або події, які можуть призвести до втрат – спричинити розлад у системі, спотворити інформацію чи несанкціоновано використовувати ресурси мережі, включаючи дані, що обробляються, передаються або зберігаються, а також програмне і апаратне забезпечення. Хоча існує багато варіантів класифікації загроз (табл. 2.1), наразі не існує однозначної загальноприйнятої класифікації.

Таблиця. 2.1. Основні ознаки класифікації загроз безпеці

 

Загрози поділяються на ненавмисні (або випадкові) і навмисні. Джерелами випадкових можуть бути помилки в програмному забезпеченні, відмови апаратних засобів, неправильні дії користувачів або адміністрації локальної обчислювальної мережі і т.д. Навмисні загрози, навпаки, пов’язані з наміром завдати шкоди користувачам (абонентам) локальної обчислювальної мережі і, у свою чергу, поділяються на пасивні та активні.

Пасивні загрози спрямовані на недозволене використання інформаційних ресурсів локальної обчислювальної мережі, не впливаючи при цьому на її роботу. Наприклад, пасивною загрозою є спроба здобути інформацію, яка пересилається в каналах передачі певної локальної обчислювальної мережі, шляхом її підслуховування.

Активні загрози спрямовані на порушення нормальної роботи локальної обчислювальної мережі через цілеспрямовані впливи на її апаратні, програмні та інформаційні ресурси.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!