Курсова робота “Методичні особливості вивчення населення в курсі Україна у світі: природа, населення”

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

1.1.Основні поняття демографії

1.2. Методологічні принципи й методичні основи дослідження населення

1.3. Методика вивчення демографічних показників (на прикладі середнього віку населення

РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ У КУРСІ «УКРАЇНА У СВІТІ: ПРИРОДА, НАСЕЛЕННЯ»

2.1 Методика формування практичних умінь і навичок на уроках географії

2.2 Уроки географії нетрадиційної форми в курсі «Україна у світі: природа, населення»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 ВСТУП

 

Актуальність теми. Курс «Україна у світі: природа, населення» займає важливе місце в системі шкільної географії. Особлива його роль визначається тим, що крім науково-ознайомлювальних функцій він найбільшим чином впливає на становлення світогляду та особистісних якостей учнів. Цей курс опирається на систему географічних знань, отриманих здобувачами загальної середньої освіти. З іншого боку, він розвиває загальні географічні поняття, визначення, закономірності на новому, вищому рівні, використовуючи як базу для цього географію рідної країни та свого краю. Особливістю курсу є гуманізація його змісту, в центрі знаходиться людина та практична спрямованість навчання географії.

Вагоме місце у даному курсі має вивчення розділу «Населення України». Вивчаючи його учні дізнаються більше інформації про багатошаровість культур, історії та традицій українського народу, що дозволяє учням розуміти різноманіття свого суспільства та розвивати толерантність. Курс акцентує на вивченні взаємозв’язків між Україною та світом, що допомагає учням розуміти глобальні виклики, такі як міграція, екологічні проблеми, та їхні впливи на нашу країну.

Саме тому, правильно підібрані методи й технології навчання дозволять доступно подати матеріал учням різного рівня підготовки, що своєю чергою сприятиме кращому засвоєнню знань та формуванню необхідних умінь. Крім того, учні матимуть уяву про об’єктивну картину світу, зрозумівши, що населення є головною ланкою між природою і суспільством.

Вивченню методичних аспектів дослідження населення України у шкільному курсі географії присвячено праці Г. Голуб [6], І. Касіяник та
В. Мисько [8], В. Корнєва [10], М. Лаврук [11], Т. Назаренко [14],
А. Проценко [17]. А. Слюти [19], О. Топузова [21; 22] та інших.

Метою курсової роботи є поглиблене вивчення методичних аспектів дослідження населення у курсі «Україна у світі: природа, населення».

Спираючись на мету роботи, можна виділити наступні її завдання, які будуть вирішені у цій роботі:

• провести літературний огляд теми дослідження;
• дослідити методологічні принципи й методичні основи дослідження населення;
• проаналізувати методику вивчення демографічних показників (на прикладі середнього віку населення);
• розглянути особливості методики формування практичних умінь і навичок на уроках географії;
• визначити роль уроків нетрадиційної форми в шкільному курсі «Україна у світі: природа, населення» та запропонувати конспект уроку.

Об’єктом дослідження є населення України.

Предметом дослідження – методика вивчення населення населення у шкільному курсі «Україна у світі: природа, населення» у 8 класі.

Для вирішення поставлених завдань ми використовували такі методи дослідження: теоретичний і критичний аналіз наукової літератури з теми дослідження; синтез, аналіз, порівняння та узагальнення отриманої інформації.

Практичне значення наукової роботи полягає в тому, що результати роботи можуть бути використані при підготовці до лекційних занять, спецкурсів та семінарських занять, а також у практичній діяльності вчителів 8 класів.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, 2 розділів, висновків та списку використаної літератури (35 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 30 сторінок.

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

1.1. Основні поняття демографії

 

Найбільшою цінністю є людина. І як частина духовного світу суспільства, і як сама по собі окремий духовний світ, і як виробник матеріальних благ, і як продовжувач людського життя. Людина – мірило всіх речей – проголошує загальновідомий крилатий вислів. Могутність кожного народу, його поступальний розвиток, здобутки значною мірою залежать від кількісного та якісного людського потенціалу. Відтак політика будь-якої держави повинна визначатися пріоритетністю завдань захисту життя й здоров’я своїх громадян, створення сприятливих умов для відтворення населення, реалізації людини як особистості [7, с. 14].

У цьому полягає мета і зміст демографічної політики держави. І значну допомогу у її виробленні надає така важлива наука як демографія. У найзагальнішому вигляді демографію можна визначити як науку про народонаселення. Однак цього загального визначення недостатньо для того, щоб зрозуміти, що таке демографія, які об’єкти та предмети демографії й чим вона відрізняється від інших наук.

Об’єкт науки – певна сфера реальності (природного або соціального), на яку спрямований процес наукового пізнання [1, с. 8].

Населення як об’єкт наукового пізнання становить інтерес для багатьох наук, як природничих, так і гуманітарних. Населення навіть є спільним та універсальним об’єктом дослідження для багатьох наук. Однак кожна наука виділяє в цьому загальному об’єкті ті сторони, аспекти та зв’язки, які цікавлять саме цю, а не будь-яку іншу науку та які утворюють предмет саме цієї науки [13, с. 23].

Економісти вивчають економічні відносини людей, тобто відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг. Юристи вивчають правовідносини,що закріплені в правових актах. Етнологи – міжетнічні та національні відносини. Політологи – політичні відносини. Соціологи – поведінку людей в різних сферах соціального життя тощо
[7, с. 15].

Отже, населення як універсальний об’єкт розчиняється між конкретними предметами окремих наук. Зазвичай, населення (народонаселення з ХІХ ст.) – це сукупність людей (кількісні характеристики), які проживають на певній території (територіальна ознака).

Предметом демографії є відтворення населення, т.б. безперервне оновлення його чисельності тй структур через зміну поколінь, через процеси народжуваності та смертності, шлюбності й розлюченості [1,с. 9].

Термін «демографія» ввів у науковий обіг французький вчений Гійяр (Гійар, Гільяр, Гіляр) Жан Клод Ашіль. У 1855 р. в Парижі вийшла його книга «Елементи статистики людини, або Порівняльна демографія». У цій книзі А. Гійяр визначив демографію як природну і соціальну історію людини, або математичне вивчення населення, його змін і його фізичних, цивільних, інтелектуальних і моральних умов [7, с. 16].

Поняття «демографія» було офіційно визнано в назві Міжнародного конгресу з гігієни та демографії, що відбувся в Женеві в 1882 році. Це визначення демографії відображає розуміння демографічної дисципліни, яке склалося до середини XIX ст. Воно носить передусім статистичний і описовий характер і надзвичайно широкий за обсягом, охоплюючи майже все – від математичного вивчення населення до його «моральних і інтелектуальних умов».

Важко виділити сферу соціального життя або характеристику людей і цілих груп населення, яка не підпадає під визначення А. Гіллара. Однак протягом тривалого часу таке визначення демографії набуло досить широкого поширення, і більшість вчених, особливо тих, хто прийшов в демографію зі статистики, дотримуються цього визначення.

І, до речі, досить довго під демографією і розумілася майже виключно статистика населення, ці терміни розглядалися як синоніми. В якості прикладу можна навести хоча б саму назву книги А. Гійяра або те визначення демографії, яке дав інший великий учений ХIХ ст. Жак Бертійон (Бертільон) (1851-1922): «Демографія займається вивченням колективного життя. Мета її полягає у вивченні причин, в силу яких суспільства розвиваються, відновлюються і, врешті решт, занепадають і гинуть. Вона вивчає фізичний і моральний склад кожного нароу, досліджує, якими професіями люди заробляють на життя, як і чому люди одружуються, як вони розмножуються, як виховують своїх дітей тощо. Нарешті, вона показує, за яких обставин, у якому віці і з яких причин люди помирають»  [13, с. 25].

 

РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ У КУРСІ «УКРАЇНА У СВІТІ: ПРИРОДА, НАСЕЛЕННЯ»

2.1. Методика формування практичних умінь і навичок на уроках географії

 

Згідно чинної освітньої програми вивчення населення України відбувається у шкільному курсі «Україна у світі: природа та населення» у 8 класі. Програма даного курсу розрахована на 70 годин (2 години на тиждень), з яких 6 годин є резервними, й складається зі вступу і п’яти розділів: «Географічна карта та робота з нею»; «Географічний простір України»; «Природні умови і ресурси України»; «Населення України та світу»; «Природа та населення свого адміністративного регіону», які охоплюють основні особливості природи та населення нашої держави [3].

Методичним аспектам формування практичних умінь і навичок на уроках географії присвячено праці О. Варакути [2]; Р. Власенко [3],
І. Касіяник та В. Мисько [9]; С. Коберніка [10]; М. Лаврук [13]; Т. Назаренко [16]; Р. Романюк [20], Б. Чернова та В. Корнєєва [27; 28], І. Шоробури [29], А. Яковлева [32–35] та інших.

Особлива роль курсу «Україна у світі: природа та населення»  полягає у тому,що крім науково-ознайомлювальних функцій він найбільшим чином впливає на становлення світогляду і особистісних якостей учнів. Цей курс опирається на систему географічних знань, отриманих учнями в 6-7 класах.

З іншого боку, він розвиває загальні географічні поняття, визначення, закономірності на новому, більш високому рівні, використовуючи як базу для цього географію рідної країни.

І. Касіяник та В. Мисько стверджують, важливим елементом побудови змісту курсу є інтеграція, що реалізується в поєднанні фізико- та суспільно-географічних складників під час вивчення природних комплексів і населення України та свого регіону з урахуванням уже здобутих знань про природу материків і океанів, населення країн світу з курсу географії, що вивчався у 7 класі. Спочатку характеризуються компоненти природи України в цілому, а потім – великі природні комплекси. При цьому особливості природи розглядаються, як умови життя та господарської діяльності людини. Велике значення в курсі приділяється вивченню соціальних, екологічних, проблем у суспільстві, що пов’язані з природними умовами окремих територій України [8, с. 184].

С. Коберник зазначає, що даний курс спрямований на усвідомлення школярами основних закономірностей у розміщенні населення і господарства в світі та на окремих територіях. Цей курс окреслює головні проблеми, що пов’язані з населенням України на сучасному етапі розвитку суспільства
[9, с. 135].

Протягом вивчення предмета учні також ознайомлюються з економічним потенціалом держави, її головними галузями економіки, основними формами економічних зв’язків. Велика увага приділяється глобальним проблемам людства та їх прояву на території нашої держави, усвідомленню глобалізації світової економіки та невідкладності розв’язання спільними зусиллями держав  головних проблем сьогодення.

Розділ «Населення України» вивчається у розділі IV обсягом 12 годин та включає 5 тем (рис. 1.1).

Рис. 2.1 Теми розділу «Населення України»

 

Для адекватного розуміння чинників та особливостей розвитку демографічних процесів в Україні учнями середньої школи у навчальній програмі закладено базовий змістовий матеріал та ціннісні орієнтири з даної тематики.

Проаналізуємо їх наприкладі 1 теми. Відповідно до змісту теми, учні вивчають такі питання: чинники що впливають на кількість населення (природний рух, міграції); біженці та внутрішньо переміщені особи); статево-віковий склад населення світу й України; тривалість життя населення; регіональні відмінності демографічних процесів; дослідження Павла Чубинського; демографічна політика; механічний рух населення (причини і види міграцій, основні напрямки міграційних потоків у світі та Україні); українська діаспора [3].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!