Курсова робота “Номінація народних свят у говірках Рахівщини”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Розділ 1. Говірки Рахівщини: історія та характеристика 

1.1. Історичні аспекти виникнення говірок Рахівщини 

1.2. Характеристика говірок Рахівщини та їх відмінності від інших говірок Закарпаття 

Висновки до розділу 1 

Розділ 2. Культурно-етнолінгвістичний аспект номінації народних свят у говірках Рахівщини 

2.1. Іменування традиційних народних свят у говірках Рахівщини: особливості та розповсюдженість 

2.2. Зв’язок між іменуванням народних свят та мовною культурою Рахівщини 

2.3. Вплив етнографічних та культурних факторів на номінацію народних свят у говірках Рахівщини 

Висновки до розділу 2 

Розділ 3. Номінація народних свят “Рахівщини” 

3.1. Свята зимового циклу 

3.2. Свята весняно-літнього циклу 

3.3. Свята осіннього циклу 

Висновки до розділу 3 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність даної теми полягає в тому, що вона дозволяє з’ясувати особливості традиційної культури та мовленнєвої практики говірок Рахівщини. Дослідження цієї теми може допомогти краще зрозуміти культурний контекст, в якому виникали та розвивалися традиційні народні свята на Рахівщині, а також виявити особливості мовної практики та номінації цих свят у говірках Рахівщини порівняно з іншими говірками Закарпаття.

Дослідження традиційної культури та мовленнєвої практики говірок Рахівщини має важливе значення для збереження національної спадщини, оскільки традиційні народні свята є важливою складовою культурної ідентичності народу. Крім того, дослідження номінації народних свят у говірках Рахівщини може бути корисним для лінгвістичних та етнографічних досліджень, оскільки воно дозволяє вивчити особливості мовленнєвої практики та культурного контексту, в якому виникали та розвивалися традиційні народні свята.

Метою даної курсової роботи є вивчення номінації народних свят у говірках Рахівщини та їх культурно-етнолінгвістичних особливостей.

Для досягнення цієї мети викладено наступні завдання:

1. Дослідити історичні аспекти виникнення говірок Рахівщини та їх характеристику в порівнянні з іншими говірками Закарпаття.
2. Проаналізувати іменування традиційних народних свят у говірках Рахівщини, виявити їх особливості та розповсюдженість.
3. Вивчити зв’язок між іменуванням народних свят та мовною культурою Рахівщини.
4. Дослідити вплив етнографічних та культурних факторів на номінацію народних свят у говірках Рахівщини.
5. Описати свята зимового, весняно-літнього та осіннього циклу у говірках Рахівщини та їхні особливості.

 Об’єктом дослідження є номінація народних свят у говірках Рахівщини.

Предметом дослідження є культурно-етнолінгвістичні особливості номінації народних свят у говірках Рахівщини.

У даній курсовій роботі було застосовано такі методи дослідження:

• аналіз літературних джерел з проблеми народних свят та говірок Закарпаття;
• метод збору лінгвістичного матеріалу, що полягає у зборі відомостей про назви народних свят в говірках Рахівщини;
• метод порівняння, що дозволяє порівняти назви свят у різних говірках Рахівщини та в інших регіонах Закарпаття;
• метод опису та класифікації, що дозволяє детально описати народні свята у говірках Рахівщини та класифікувати їх за різними критеріями.
• статистичний аналіз отриманих даних.

Такий підхід до дослідження дозволяє отримати комплексну картину про номінацію народних свят у говірках Рахівщини та зробити висновки про зв’язок між іменуванням народних свят та мовною культурою даного регіону.

Матеріалом дослідження для даної курсової роботи є різноманітні джерела, зокрема:

• Місцеві газети та журнали, де можна знайти описи свят та їх назви в говірках Рахівщини;
• Етнографічні дослідження та монографії, присвячені культурі та мові Рахівщини, де можна знайти відомості про народні свята та їх номінацію;
• Інтернет-ресурси, де можна знайти матеріали про народні свята та їх номінацію в говірках Рахівщини.

Наукова новизна курсової роботи полягає у тому, що вона присвячена вивченню номінації народних свят у говірках Рахівщини, що є малодослідженою темою в українській науковій літературі. Крім того, у роботі досліджено зв’язок між іменуванням народних свят та мовною культурою Рахівщини, що може бути корисним для подальшого вивчення мовних та культурних особливостей цього регіону.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у встановленні зв’язку між мовною культурою та номінацією народних свят у говірках Рахівщини. Отримані дані можуть бути корисними для подальших досліджень в галузі культурології, лінгвістики та фольклористики. Зокрема, результати дослідження можуть бути використані для популяризації культури та традицій Рахівщини, а також для розробки програм збереження та розвитку мовної культури говірок цього регіону. Крім того, дані дослідження можуть бути використані для підготовки туристичних маршрутів та екскурсій по Рахівщині з метою показування унікальності мовної культури цього регіону та його традицій.

Структура курсової роботи. Робота складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури.

Перший розділ курсової роботи присвячений говіркам Рахівщини і містить дві підрозділи: історичні аспекти виникнення говірок Рахівщини та характеристику говірок Рахівщини та їх відмінності від інших говірок Закарпаття.

Другий розділ курсової роботи присвячений культурно-етнолінгвістичному аспекту номінації народних свят у говірках Рахівщини та включає три підрозділи. Пояснено, як іменування народних свят може відображати особливості мовленнєвої культури та мовленнєвої поведінки населення даного регіону.

Третій розділ курсової роботи присвячений номінації народних свят Рахівщини. У цьому розділі будуть розглянуті основні свята, які святкуються на території Рахівщини. Розділ складається з трьох підпунктів, які відображають святкові цикли, що характерні для цієї місцевості. Загальний обсяг роботи становить  42 сторінки, включаючи: 5 таблиць, список використаної літератури, який складає 36 найменувань.

 

Розділ 1. Говірки Рахівщини: історія та характеристика

1.1. Історичні аспекти виникнення говірок Рахівщини

 

Історичні аспекти виникнення говірок Рахівщини є однією з важливих тем, які дозволяють розібратись у виникненні та розвитку мови даної території. У зв’язку зі своєю географічною та історичною особливістю говірки Рахівщини мають деякі відмінності від інших говірок Закарпаття. Для кращого розуміння мовної культури даної території необхідно вивчати її історію та відстежувати етапи розвитку мови, що склали говірки Рахівщини.

Історія говірок Рахівщини має давні корені, які пов’язані зі складною історією території Закарпаття. Етнічний склад регіону змінювався протягом віків, а з ним і мова місцевого населення. Зокрема, до складу Закарпаття увійшли угорці, словаки, румуни, євреї, росіяни, українці та інші національності [2]. У різні історичні епохи територія Рахівщини знаходилась під владою різних держав та народів. У середньовіччі, Рахівщина входила до складу Угорського королівства, пізніше до Австро-Угорської імперії, Радянського Союзу та України. Кожна з цих епох мала великий вплив на формування етнічного та мовного складу населення Рахівщини [2].

Одним з головних факторів, який вплинув на формування говірок Рахівщини, є її географічне положення. Рахівщина розташована на південному заході України та межує з Румунією, Словаччиною та Угорщиною. Це призвело до того, що на території Рахівщини формувалася багатонаціональна спільнота з українців, румунів, угорців та інших народностей. Історичні події, які відбувалися на території Рахівщини, також мали великий вплив на формування говірок. Історія говірок Рахівщини має свої корені в давніх часах. Карпатський регіон, до XV століття включно, складався з численних етнічних груп, включаючи угорців, румунів, словаків, русинів та українців. Цей регіон став місцем зіткнення різних культур, традицій та мов, що вплинуло на формування говірок Рахівщини [2].

Формування та розвиток культурно-мовних традицій на території Карпат було досить складним процесом, що займав багато століть. У той час як велика частина Європи розвивалася в межах одного народу та мови, на Карпатах проживало багато етнічних груп, кожна з яких мала свою мову та культуру. Цей міжетнічний контакт стимулював взаємний вплив на культурні традиції, що в свою чергу сприяло формуванню та розвитку говірок Рахівщини.

 Одним з ключових подій була Монгольська навала у XIII ст., коли монгольські війська завдали великих руйнувань у Карпатському регіоні та змусили багатьох місцевих жителів переселитися. Це призвело до змішування різних етнічних груп та вплинуло на формування говірок, які поєднали різні мовні елементи [8]. Іншою важливою подією було утворення Закарпатської Русі після угоди між угорським королем та князем Русі Данилом Галицьким у 1214 році. Це призвело до впливу слов’янської культури та мови на ці терени, що також відобразилось у говірках Рахівщини.

Після приєднання Закарпаття до Угорщини у XIII столітті розпочалася процес асиміляції місцевого населення, що мав значний вплив на формування говірок Рахівщини. Угорська імперія, яка охоплювала територію Закарпаття, вважала цей регіон своєю провінцією. Після підписання Тріанонського договору в 1920 році Закарпаття було передане до складу новоствореної Чехословаччини, але до цього часу угорські впливи на культуру та мову регіону були значними [8]. Угорські влади на Закарпатті намагалися впроваджувати свою мову та культуру. Угорська імперія ставила перед собою завдання уніфікації всіх її територій та створення єдиної нації, що спричинило втручання у культурну та мовну спадщину місцевих груп населення. Одним з основних інструментів було шкільне освітнє середовище. Угорська імперія вважала, що виховання дітей в дусі угорської культури та мови зробить з них покірних підданих.

Угорські школи були надзвичайно популярні серед місцевого населення, яке сподівалося, що отримає доступ до кращої освіти. Одним з найважливіших наслідків асиміляції була зміна мовного середовища та сприйняття угорської мови як мови офіційної та владної. Це призвело до зменшення значення місцевих мов та діалектів, включаючи говірки Рахівщини [22].

Окрім освіти, угорські влади використовували і інші методи, щоб змусити місцеве населення приймати угорську культуру та мову. Наприклад, вони намагалися змінити місцеві традиції та звичаї на угорські, підтримували угорську пресу, розвивали культурні ініціативи, спрямовані на просування угорської мови та культури. З цієї причини, багато місцевих жителів були примушені вивчати угорську мову, що призвело до асиміляції місцевого населення. Проте, угорська культура не була повністю прийнята місцевим населенням, і деякі традиції та звичаї, відмінні від угорських, все ж залишилися в Закарпатті.

Угорська імперія вважала себе національно-етнічною державою, в якій угорці мали переважну роль, тому приділяла велику увагу асиміляції інших етнічних груп. Угорська влада проводила політику, що передбачала заборону використання мов національних меншин та примусову угорщинизацію. Це призвело до того, що українське населення поступово втрачало свою мову та культуру. Однак, в гірських районах, зокрема на Рахівщині, де знаходилися важливі торговельні шляхи, національні меншини зберігали свою культуру та мову. Ці асиміляційні процеси мали великий вплив на формування говірок Рахівщини та взагалі мовного ландшафту Закарпаття. Частково це можна пояснити тим, що місцеве населення постійно взаємодіяло з угорцями та іншими етнічними групами, що вплинуло на мову та культуру.

Також, асиміляція призвела до зміни етнічного складу населення регіону, оскільки угорці активно поселяли на Закарпаття нових переселенців зі своєї території. Це вплинуло на формування культурно-мовної ідентичності місцевих жителів та стало однією з причин збереження говірок Рахівщини як окремої мовної одиниці [22]. У XVIII – XIX ст. на території Закарпаття відбулися ряд історичних подій, які вплинули на мовну ситуацію та формування говірок Рахівщини.

Однією з найважливіших подій була приєднання Закарпаття до Австро-Угорської монархії в 1772 році. Це спричинило зміни в політичному та соціальному житті регіону, а також в мовній ситуації. Австрійська влада запровадила нові адміністративно-територіальні одиниці та систему освіти, що відіграло важливу роль у формуванні мовної та культурної ідентичності населення [16]. Ференц І, який правив у 1835-1848 роках, провів реформи, спрямовані на модернізацію Австрійської імперії. Він запровадив систему загальної освіти та створив університет у місті Ужгород. Ці реформи сприяли розвитку української мови та культури на Закарпатті [26].

У XX столітті на території Закарпаття відбувалися численні етнічні конфлікти, що мали великий вплив на мовну ситуацію в регіоні. Під час Першої світової війни, Радянської революції та Першої Чехословацької республіки в Закарпатті відбулися значні зміни в політичній структурі та етнічному складі населення [26]. Національно-визвольний рух, який почався в кінці XIX століття, також мав вплив на мовну ситуацію в Рахівщині. Український національний рух на Закарпатті був активним в період Марківської промови 1905 року, коли було вимагано рівноправ’я українців з угорцями [27].

У 1918 році Закарпаття було включено до складу Чехословацької республіки, що призвело до посилення чеської культури та мови на території регіону. Внаслідок цього українська мова та культура почали зазнавати тиску та пригнічення. Відбувалися акції масової уніфікації та чеської асиміляції українців, що також відобразилось на мовній ситуації в регіоні [25]. Після закінчення Другої світової війни та підписання Паризької мирової угоди 1947 року, Закарпаття було передано до складу УРСР. У радянський період українська мова та культура знову отримали більш сприятливі умови для розвитку, але внаслідок політики радянської влади збереження місцевих діалектів не було пріоритетним завданням. Це також сприяло збереженню та розвитку української мови на території Рахівщини.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!