Курсова робота ” Організація безготівкових рахунків на підприємстві “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. Система безготівкових розрахунків підприємства та принципи її побудови

1.2. Форми безготівкових розрахунків, їх характеристика

1.3. Шляхи розвитку та вдосконалення безготівкових розрахунків в Україні

РОЗДІЛ 2.АНАЛІТИЧНО-ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Фінансово-економічна характеристика підприємства

2.2.  Загальна оцінка фінансового стану підприємства

2.3. Аналіз платоспроможності

2.4. Аналіз фінансової стійкості

 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

          Сьогодні економіка України потребує швидких структурних та технологічних перетворень при одночасному вдосконаленні механізму безготівкових розрахунків, так як сучасний її стан характеризується розладом платіжно–розрахункової системи та платіжною кризою.

          Своєчасна і повна сплата доставленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг, інших боргових зобов’язань є однією з головних передумов та ознак ефективності функціонування економіки в цілому і кожного його суб’єкта окремо.

          Від стану безготівкових розрахунків, своєчасного і повного надходження від платників коштів залежить стан грошового обігу, ціноутворення, кредитні відносини, фінансовий стан підприємств і, як підсумок, соціальний стан населення.

          В період економічної кризи порушується система безготівкових розрахунків, збільшується попит на готівку та кредит банків. Крім того, лібералізація цін ускладнила формування кредитних процесів банків, негативно вплинула на проведення безготівкових розрахунків.

          Серед правової літератури, де можна знайти матеріал цікавий для моєї праці – це навчальний посібник В.Д.Лагутіна «Гроші та грошовий обіг» в своїй работі чітко визначає загальні ознаки, принципи і систему розрахункових відносин, багато уваги приділяє формам і видам розрахунків.

          Досить приємним, є той момент, що цьому питанню в Україні приділяють увагу. Зокрема в підручнику «Цивільне право» під редакцією Підопригори О.А., «Фінансове право» під редакцією Л.К.Воронової, навчалний посібник А.В.Демнівського «Сучасний вексельний обіг», тощо.

          Таким чином, за сучасних умовах, коли спостерігається зниження рівня платоспроможності підприємств, порушення товарного і грошового обігу, неефективність діючого механізму розрахунків між підприємствами, який не стимулює їх до своєчасного виконання платежів, необхідно не тільки технічно здійснювати розрахункові операції, але і вдосконалювати організацію безготівкових розрахунків

          Беручи до уваги вищенаведене, актуальність даної роботи очевидна.

          Метою курсової роботи є вивчення організації безготівкових розрахунків і шляхів їх удосконалення.

          Виходячи з зазначеної мети задачами курсової роботи є розгляд сутності та принципів безготівкових розрахунків, вивчення документообігу при використанні різних форм безготівкових розрахунків, виявлення шляхів удосконалення безготівкових розрахунків.

          Предметом дослідження виступають безготівкові операції підприємства та їх облік на рахунках банків.

          Об’єктом дослідження даної роботи є ТОВ „ Комфорт”.

          Завдання курсової роботи:

1. визначенні економічної суті безготівкових розрахунків;
2. проведенні аналізу   нормативних   актів,   що   регулюють   процес   обліку операцій на банківських рахунках;
3. дослідження теоретичних   та   практичних   методів   організації   обліку операцій   на   рахунках в  банку   на  основі даних   підприємства   ТОВ „ Комфорт”;
4. окреслити основні шляхи удосконалення обліку безготівкових операцій на даному підприємстві.

           Методи дослідження. У процесі дослідження питань обліку, аналізу та контролю операцій, пов’язаних з безготівковими розрахунками,  використовувалися як загальнонаукові методичні прийоми, так і специфічні методичні прийоми, що використовуються в таких науках як бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності, контроль, статистика та інші.

          Інформаційною базою для написання роботи є: матеріали монографій, конференцій, періодичних видань, підручників і навчальних посібників, дані фінансової звітності суб’єктів господарювання.

          Куpcoвa poбoтa cклaдaєтьcя з вcтупу, двох poздiлiв, виcнoвкiв, cпиcку викopиcтaниx джepeл. Зaгaльний oбcяг 47 cтopiнoк. Cпиcoк лiтepaтуpниx джepeл мicтить 19 нaймeнувaнь.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. Система безготівкових розрахунків підприємства та принципи її побудови

 

          Безготівкові розрахунки в своїй цілісній сукупності формують певну систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи.

          В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного і відособленого об’єкта економічних відносин, а відповідно й окремого предмета дослідження економічної науки.

          Завдання економічної науки полягає в тому, щоб науково відображаючи й обґрунтовуючи практику безготівкових розрахунків, одночасно впливати на неї, виробляти правильні прикладні рекомендації щодо вдосконалення і раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.

          Одна з актуальних наукових проблем — визначення структурно функціональних компонентів системи безготівкових розрахунків.

          Важливо розрізняти такі складові даної системи:

• принципи безготівкових розрахунків;
• вимоги до організації розрахунків;
• форми розрахунків;
• розрахункові документи;
• способи безготівкових розрахунків;

          Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.

          Як правило, безготівкові розрахунки поділяють за об’єктом розрахунків, тобто у залежно від призначення платежу, на дві групи:

• розрахунки за товарних операцій — платежі за товарно-матеріальні

цінності, надані послуги і виконані роботи;

• розрахунки за нетоварних операцій — сплата податків та перерахування

інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.

          Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

• міждержавні розрахунки (між господарськими суб’єктами, які

знаходяться на територіях різних держав) гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів;

• негарантовані, тобто такі, за яких платіж не гарантується.

Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть бути:

• прямі — здійснюються безпосередньо між постачальником і

покупцями;

• транзитні — здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

          У сучасних умовах досить чітко проявились основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових розрахунків в України серед них:

• оптимізація форм і способів безготівкових розрахунків, їх організації;
• вибір найраціональніших у певних економічних умовах форм

розрахунків, які б давали найбільший ефект;

• проблема оптимізації в широкому розумінні зачіпає всі складові

системи безготівкових розрахунків;

• інтенсифікація і прискорення розрахунків;
• чим швидше обертаються гроші і здійснюються платежі, тим більше

можливостей для одержання вищих доходів і прибутків;

• неплатежі — це справжній “тромб” кризової економіки;
• зекономлені внаслідок прискорення розрахунків кошти можуть

додатково спрямовуватися у сферу виробництва;

• підвищення самостійності господарських суб’єктів за умови досконалої організації і здійснення безготівкових розрахунків у господарському обороті;
• грошова відповідальність підприємств за недоодержання грошових коштів після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;
• постійний пошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які б дозволяли на економічній основі подолати кризові явища і процеси в грошовій сфері.

          Система безготівкових розрахунків має бути найтіснішим чином пов’язана з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови забезпечуватиметься безперебійний кругооборот коштів господарських суб’єктів і, як результат, розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво.

          Нормалізація системи безготівкових розрахунків сприятиме становленню нормальних ринкових відносин.

          Проблема органічного зв’язку системи безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формуються у вітчизняному народному господарстві, набуває сьогодні особливої актуальності.

          Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має правильне визначення її принципів — основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.

          В економічній науці склалося неоднозначне тлумачення принципів безготівкових розрахунків. Загальноприйнятою стала точка зору про виділення загальноекономічних і специфічних властивостей принципів організації безготівкових розрахунків.

          Специфіка принципів безготівкових розрахунків відображає реальний стан національної економіки (криза, депресія, пожвавлення, піднесення).

          Безумовно, що принципи організації безготівкових розрахунків на макроекономічному рівні мають розглядатися у взаємозв’язку з особливостями реформування фінансової сфери вітчизняної економіки. На мікроекономічному рівні принципи організації безготівкових розрахунків випливають із специфіки реалізації економічних інтересів трьох суб’єктів сфери безготівкового обігу — платника, одержувача грошових коштів і банку.

          Принципи безготівкових розрахунків — це вихідні положення, які визначають конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міру реальних ринкових змін в економіці змінюються також принципи організації безготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи. 

          Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

          1.) Грошові кошти всіх господарських суб’єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків. При кризовому стані економіки недотримання цього принципу призводить до відтоку грошей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення “тіньового” характеру економіки;

          2.) Грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюються через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків.

          Готівкові розрахунки характерні лише для невеликих за сумою міжгосподарських платежів і обмежених витрат на внутрігосподарські потреби. В кризовій економіці здійснення розрахунків між господарськими суб’єктами готівкою (а часто й валютою іноземних держав), минаючи установи банків і поза їхнім контролем, посилює нелегальний режим функціонування багатьох підприємств і організацій, призводить до розширення дефіциту реальних “живих” грошових коштів.

3. Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги провадяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. 

          Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відпуску товарів — необхідна умова забезпечення економічності безготівкових платежів.

          Специфіка прояву принципів організації безготівкових розрахунків у вітчизняній економіці виражається нині несприятливими кризовими умовами господарювання.

          Недотримання принципів організації безготівкових розрахунків призводить до кризи всієї системи розрахунків (платіжної кризи).  Наявні принципи розрахунків охоплюють регулюючим впливом усі важливі елементи системи безготівкових розрахунків, і насамперед способи та форми розрахунків.

 

1.2. Форми безготівкових розрахунків, їх характеристика.

 

          Платіжне доручення — це письмове доручення власника рахунку перерахувати відповідну суму зі свого рахунку на рахунок отримувача коштів. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги).

          Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання обігових коштів; запобігають виникненню кредиторської за боргованості в покупців.

          Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються також за нетоварними операціями. Це платежі до бюджету, цільових централізованих фондів; платежі кредитним установам, за банківськими позиками. Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на  розрахунковому рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, обов’язкових платежів і внесків до державних цільових фондів.

          Якщо постачальник (отримувач коштів) не має рахунку в банку або розрахунки між постачальником і покупцем платіжним дорученням неможливі, підприємство може виконати розрахунок гарантованим платіжним дорученням через підприємства зв’язку.

          Гарантовані платіжні доручення застосовуються за переказу коштів на виплату за робітної плати робітникам, що заготовляють сільськогосподарську продукцію в населених пунктах, де відсутні банківські установи.

          Так само переказують окремим громадянам пенсії, заробітну плату, авторський гонорар, витрати, пов’язані з відрядженням тощо.

          Платіжні вимоги доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підприємства -постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг.

          Нижня частина — доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати суму грошових коштів з його рахунку на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює по стачальник (отримувач коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів).

          Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього  документа і на правляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.

          Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

          Їх не застосовують стосовно розрахунків претензійного характеру навіть тоді, коли вони випливають з реальних відносин щодо поставки товарів і надання послуг. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту.

          Платники мають право повністю відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, коли товари (послуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено достроково; коли вони недоброякісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару.

          Часткова від мова від акцепту платіжної вимоги доручення може бути, коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли документально встановлено наявність недоброякісної або неукомплектованої частини товарів, у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-транспортних документах тощо.

          Основою відмови від акцепту може бути також порушення умов контрактів (угод). Про відмову від акцепту платник зобов’язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови.

          Відмова від акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо мотивовано або мотиви суперечать законодавству чи інструкціям банку.

          У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові чеки. Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням  чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунку чекодавця на рахунок предявника чека (отримувача коштів)[9]. Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник.

          На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству — отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції.

          Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати. Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих і нелімітованих книжок.

          Останні застосовуються у  місцевих розрахунках за отримані товари, надані по слуги, у постійних розрахунках з транспортними організаціями (оплата фрахту), з підприємствами зв’язку.

          Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків у банківських установах готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати.

          Платником по чеку завжди є банк або інша кредитна установа. Право чекодавця — звертатися до банку з вимогою щодо оплати чека; обов’язок банку — виконати цю вимогу, виходячи з угоди між банком і клієнтом.

          Відповідно до чекової угоди клієнту дозволяється використовувати його власні, а також залучені кошти для оплати своїх чеків. Банк сплачує готівкою або безготівковим переказом коштів з рахунку чекодавця на рахунок пред’явника чека.

          Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється законодавством, а  визначається потребою комерційного обороту.

          Через це розрахунки чеками мають умовний характер: видача боржником чека ще не означає оплати його зобов’язань перед кредитором.

          Зобов’язання погашається тільки після повної оплати чека банком-платником. Чекова форма розрахунків потребує від банківської установи дотримання відповідних правил: банк зобов’язаний упевнитися в достовірності чека (форма, термін дії, відсутність виправлень, відповідність підпису чекодавця зразкові підпису, який є в банківській установі).

          Чек може бути оплачений тільки тій особі, яку вказано в ньому (іменний чек), або  пред’явнику, коли чек видано на пред’явника. Чекодавець не тільки несе відповідальність за оплату чека банком-платником, а й зобов’язаний забезпечити цей платіж, заздалегідь на давши банку необхідні кошти для покриття своїх чеків (кошти на рахунку чекодавця чи кредит).

          За видачу чека без покриття чекодавець несе відповідальність. Банк-платник, підпис якого на чекові відсутній, як правило, не несе відповідальності перед власником чека за його оплату, крім випадків, коли чек банком акцептовано.

          Акредитив — це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задекларованих коштів оплату товарно транспортних документів за відвантажений товар.

          Акредитив застосовується в розрахунках між постачальниками і покупцями. Документи постачальника оплачуються банком тільки на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця. Коли використовують акредитивну форму розрахунків, оплата документів за відвантажений товар, надані послуги здійснюється або в банківській установі постачальника за рахунок коштів платника, там задекларованих для цієї мети, або в банку платника — так званий гарантований акредитив.

          Акредитивна форма розрахунку гарантує платіж постачальнику. Ця форма розрахунків застосовується за наявності угоди між постачальником і платником щодо такої форми розрахунків.

          Постачальник подає в банк, що його обслуговує, заяву із зазначенням умов використання задекларованих коштів (власних або залучених). Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним конкретним постачальником. Його не можна використовувати для  розрахунків з іншими постачальниками чи для виплати грошей готі вкою.

          Чинність акредитива, як правило, не перевищує 15 днів з моменту відкриття. Платнику надано право змінювати умови акредитива, достроково 0 0 відкликати невикористані кошти. Після повідомлення про відкриття акредитива постачальник відвантажує товар і не пізніше трьох робочих днів після цього подає в установу банку реєстри рахунків і транспортні або інші документи, які підтверджують відвантаження.

          Коли документи відповідають умовам акредитива, кошти того самого дня зараховуються на рахунок постачальника. Існує кілька видів акредитивів. Покритий — це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!