Курсова робота “Особливості організації дозвіллевої освіти”

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОЗВІЛЛЯ ДОШКІЛЬНИКІВ 

1.1. Дитяче дозвілля дошкільників – як соціально-культурне та педагогічне явище 

1.2. Аналіз літератури щодо сутнісного аналізу понять «дозвілля», «дозвіллева діяльність» та їх виховні можливості 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНА РОБОТА З ОРГАНІЗАЦІЇ ДОЗВІЛЛЯ ДОШКІЛЬНИКІВ 

2.1. Стан організації дозвілля дошкільників в Україні 

2.2. Педагогічні умови та методика організації дозвілля дошкільників 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

ДОДАТКИ 

 

ВСТУП

 

Актуальність проблеми дослідження. Сучасні вимоги до дошкільного навчання передбачають формування пізнавальної активності дітей, що можна реалізувати через систематичне використання дозвіллевої освіти. В дошкільний період дитина оволодіває основними уміннями і навичками різних видів діяльності: ігрової, трудової, навчальної, спілкування, малювання, ліплення, конструювання. Коло знань про предмети і явища розширюється завдяки виникненню і розвитку нових видів діяльності та поглибленню змісту тих, які формувались у період раннього віку. Дітям даються поняття про життя і працю дорослих, норми і правила поведінки, стосунки між людьми. Засвоюються знання про сім’ю, явища суспільного життя, рідне місто країну, національні звичаї та традиції тощо.

Найважливішим завданням сучасної освіти є формування особистості з високим рівнем розумового розвитку, здатної ефективно засвоювати і застосовувати знання на практиці. Оскільки розумова активність є однією з фундаментальних характеристик особистості, пошук нових психолого-педагогічних підходів до розвитку розумової активності у дітей дошкільного віку стає все більш актуальним, це стосується і дозвіллевої освіти.

Сьогодні формування особистості є важливим і відповідальним завданням української освіти. Це особливо важливо в той час, коли життя суспільства знаходиться в зоні активних соціальних викликів, карантину, а головне російсько-української війни. Побудова нової соціальної реальності залежить від цінностей, що формуються у підростаючого покоління з дошкільного віку, їх прихильності існуючим суспільним відносинам, соціальній культурі модернізації та загальнолюдським цінностям.

Дозвілля як чинник формування та розвитку особистості дитини дошкільного віку визначають пріоритетом своїх наукових досліджень вчені різних галузей наукового знання. Так, значення дозвілля висвітлили у своїх працях В. Бочелюк [4], О. Киричук [8]. В. Омельяненко [11] та інші. Ці науковці висвітлили у своїх роботах теорії та методики дошкільної освіти знайти ефективні форми і методи організації дозвілля в дошкільному закладі.

Мета роботи зумовила наступні завдання:

1. вивчити дитяче дозвілля дошкільників як соціально-культурне та педагогічне явище;
2. проаналізувати літературу щодо сутнісного аналізу понять «дозвілля», «дозвіллева діяльність» та розглянути їх виховні можливості;
3. розглянути стан організації дозвілля дошкільників в Україні;
4. встановити педагогічні умови та методику організації дозвілля дошкільників.

Об’єктом дослідження є процес організації дозвіллевої освіти у дошкільників.

Предметом дослідження є педагогічні умови та методика застосування дозвіллевої освіти для дітей у дошкільних закладах.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вперше здійснено оцінку стану дозвіллевої освіти у дошкільному закладі.

Практичне значення дослідження. Результати дослідження можуть бути використані педагогами дошкільних навчальних закладів при підготовці до освітньо-виховних занять.

Методи дослідження. Вивчення й аналіз педагогічної, психологічної, літератури в розгляді досліджуваної проблеми; аналіз літературних джерел, навчальних програм, шкільних підручників та методичних посібників.

Апробація результатів дослідження.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОЗВІЛЛЯ ДОШКІЛЬНИКІВ

1.1. Дитяче дозвілля дошкільників – як соціально-культурне та педагогічне явище

 

Донедавна дозвілля для дітей вважалося другорядним елементом виховання. Для суспільства і сімей з дітьми було характерно помилкове ставлення до вільного часу і дозвілля як до чогось другорядного, що не має вирішального значення в житті дитини. Глобальне зрушення у свідомості людей наприкінці ХХ-го і на початку ХХІ-го століття також вплинуло на наше розуміння цінності вільного часу. Новий етап у вивченні цього соціального явища розпочався з роботи провідних вчених.

Методологічною основою педагогічної діяльності у сфері дозвілля стали відображені у сучасних філософських концепціях дослідження ролі людського фактора у перетворенні різних сфер соціокультурної діяльності. Доречно додати, що соціологічні дослідження таких вчених як Л. Артемова [1] та В. Бочелюк [4] визначають межі вільного часу, розкривають його функції, структурні і змістові елементи.

У навчальних роботах термін «вільний час» трактується неоднозначно. Т. Ковальчук [9] визначає вільний час особистості як простір для її всебічного розвитку, вільного вибору способів задоволення психічних і фізичних потреб, прояву соціальної активності з урахуванням життєвого досвіду особистості, комбінованого соціального досвіду та соціальних умов. О. Вишневський [6] трактував вільний час як простір для виконання специфічних соціальних процесів. Крім того, особистий саморозвиток, придбання культурних благ, створення культурних цінностей – все це було безпосередньо пов’язано з вільним часом.

Трактування терміну «вільний час» щодо дорослих і дітей сильно розрізняються. Визначення вільного часу, прийняте в соціології для дорослих, не може автоматично поширюватися на дітей. Їхня роль у суспільстві занадто різна, і структура їхнього вільного часу занадто різна. Особливість вільного часу дітей полягає в тому, що, незважаючи на уявну свободу, цей час перебуває під контролем і керівництвом сім’ї, школи, дитячих організацій тощо [10].

Варто зазначити, що дозвілля як компонент вільного часу являє собою ряд заходів з розвитку особистості, за допомогою яких приваблює людину безліччю можливостей і притаманною їй складністю і відновлює фізичні, розумові і духовні сили людини. І. Бех також вказує на інші види діяльності, представлені дозвіллям. Згідно з його концепцією, у класифікації видів діяльності виділяють перетворювальну, пізнавальну, ціннісно-орієнтовану та комунікативну діяльність. Всі ці типи зосереджені на художній творчості і більшою або меншою мірою представлені в дозвіллевій діяльності [3].

Дозвільна діяльність має різні структурні та функціональні характеристики. Тип дозвілля залежить від його змісту, а різні орієнтації від його організації та форми дії. Види та форми дозвілля з урахуванням різних характеристик, класифікуються за видами діяльності, частотою, тривалістю та сферою діяльності. Багатофункціональність дозвілля виконує соціальні, психологічні, терапевтичні та економічні функції. Компонентами соціальної функції є рекреаційна, комунікативна, творча, ціннісно-орієнтована, пізнавальна та освітня складові [4]. Споглядання як емпіричне пізнання, основою якого є безпосереднє чуттєве відображення об’єктів, є певним видом дозвіллевої освіти. Всі індивідуальні споглядання соціально та історично опосередковані і тому містять як елементи безпосередньої чуттєвості, так і умоглядні вирази, очевидність яких робить їх передбачуваними  для подальшого суб’єкта.

Важливим для нашого дослідження є науковий підхід до визначення дозвілля як педагогічної проблеми, представлений у наукових роботах провідних сучасних соціальних педагогів. Вони характеризують дозвілля як вільний від роботи і навчання час, який людина використовує для розумового і фізичного розвитку. На думку вчених, це час відпочинку, але і час, коли у людини формуються основні соціальні та моральні цінності, розвиваються соціальні та моральні якості, відбувається активне формування та збагачення спілкування і взаємодії з іншими людьми, визначаючи необхідність сенсового наповнення і правильної організації [5; 18]. Культурно-дозвільна діяльність є одним з найважливіших ресурсів оптимізації соціальної активності дітей та їх здатності стимулювати процеси соціалізації особистості, прийняття культури і самореалізації. Засобами забезпечення розвитку дитини традиційно є гра, спілкування дітей з дорослими та однолітками, дитяча література, різні види дитячої художньої діяльності, виховання [8].

Розвиваючий потенціал дитячого дозвілля не часто досліджується в теоріях дошкільної педагогіки. Водночас змістовне дозвілля є потужним інструментом розвитку особистості людини і показником її загального рівня культури. Як писав свого часу великий вітчизняний педагог К. Ушинський, саме з культурою дозвілля найбільш тісно пов’язана духовність людини. Якщо людина не знає, чим зайняти свій вільний час, то її моральність швидко знижується. Вищесказане викликає інтерес до вивчення різних аспектів дозвілля як інструменту розвитку дитини [16].

Культура дозвілля вже починає формуватися під впливом сімейних традицій та впливів у дошкільному дитинстві. Ця ситуація стала вирішальною у визначенні пріоритетів в останніх наукових дослідженнях, присвячених дитячому дозвіллю. Дозвілля – це особлива сфера соціалізації дітей, де природним чином реалізуються їхні інтереси і потреби, особисті та соціальні ролі, розвивається активність, творчі ініціативи, відбувається освоєння нових цінностей через вільний вибір діяльності.

Дозвілля визначається як особлива сфера життя людини і суспільства, що включає в себе чудові можливості для виховання дітей, формування та розвитку їх особистості, набуття досвіду у вирішенні життєвих проблем. У процесі дозвіллевої діяльності у дітей та молоді формуються ціннісні орієнтації, культурні потреби, уподобання, емоційна та мотиваційна сфери. Функціонування культури дозвілля вимагає наявності двох необхідних елементів. Саме особистість із системою ціннісних потреб, інтересів, орієнтацій, установок та відповідними рівнями розвитку соціокультурного середовища гарантує реалізацію соціокультурного середовища та самореалізацію. Індивідуальний потенціал, інтереси і потреби [18].

Важливим моментом є вимога створення такого середовища, в якому б проявлялись та розкривались різні творчі здібності дитини завдяки вільному вибору тієї чи іншої діяльності. Тематичне просторове середовище важливе для формування особистості дитини, інклюзивного розвитку, естетичного та створення емоційно-психологічного комфорту. Вільний час для дітей дошкільного віку організовується дорослими як в сім’ях, так і в дошкільних установах. Сім’я і дитячий садок є найважливішими інститутами дошкільної соціалізації. Це визначає необхідність пошуку оптимальної моделі їх взаємодії з урахуванням соціокультурних традицій дозвілля. Це пов’язано з тим, що в кожній країні існують свої традиції проведення вільного часу і дозвілля.

Дозвілля дітей цілеспрямовано організовується педагогами для ігор, розваг, відпочинку та вільного часу дітей. Як суттєву особливість дозвілля підкреслюється можливість вибору видів діяльності, найбільш привабливих для дитини: ігри, малювання, конструювання тощо. Організація дозвілля в дошкільних установах сприяє розкриттю природних талантів, засвоєнню навичок і вмінь, корисних у житті. Це стимулює творчу ініціативу дітей. Це сприяє формуванню ціннісної орієнтації. Вільний час для дітей дошкільного віку діє як свого роду «зона обмеженого втручання дорослих». Сприяє формуванню у дітей відповідної самооцінки та позитивної Я – концепції.

Ефективним способом цілісного і гармонійного розвитку особистості є залучення дітей дошкільного віку в художньо-естетичну діяльність. Сюди входять образотворча (малювання, наклеювання, аплікація), музична (спів, танці), драматична (участь у дитячих маскарадних костюмах, ролі в сценках), художня та словесна діяльність (читання віршів, мультфільмів). Ці види діяльності виконують функцію збагачення позитивних емоцій, викликаючи почуття радості, захоплення і натхнення і заміщуючи тривогу, напругу і безпорадність. У дитячих командах комунікативні потреби та інтереси дітей задовольняються за допомогою емоційного контакту та співпереживання, інформування та участі у спільній діяльності. Важливо, щоб члени дитячої команди ділилися успіхами з батьками і постійно взаємодіяли один з одним [14].

Говорячи про соціальний рівень середовища дитячого дозвілля, варто зазначити, що це рівень неформального контакту з навколишнім дитиною світом. У процесі неформального спілкування, ігор, дозвілля та взаємодії в групах однолітків у дитини формуються ціннісні орієнтації та засвоюються моделі поведінки і спілкування, які не завжди збігаються з тими, які функціонують в дозвіллевому співтоваристві і які намагаються прищепити сім’я і дитячий садок. вселити йому. Неформальне спілкування з іншими членами суспільства є оптимальним середовищем для розвитку дружби, суспільності та психологічної незалежності у дітей.

Сутність дитячого дозвілля полягає у творчій і не примушеній поведінці дітей (взаємодія з середовищем) у просторово-часовому середовищі, в якому вони можуть вільно вибирати вид занять і ступінь активності, що визначаються внутрішньо (потреби, мотиви, установки, вибір форм і способів діяльності) і зовні (фактори, які продукують поведінку). Характеристики дозвілля дитини є основоположними для визначення її функціонування [15].

Дозвілля дітей – це область, в якій вони виконують нові і відмінні від сімейних ролі і задовольняють свої природні потреби у свободі і незалежності, активній діяльності та самовираженні. Таким чином, функція самореалізації є характерною рисою дитячого дозвілля. Дитяча гра у вільний час стимулює творче самовираження учасників. Пізнання навколишнього світу через створювані ігрові образи, присвоєння дитиною найрізноманітніших соціальних ролей, які неможливі в реальному світі дорослих, створює для дитини світ нових можливостей, що виникають завдяки фантазії та творчій уяві дитини.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!