Курсова робота “Особливості військово-патріотичного виховання учнівської молоді в Україні”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УКРАЇНІ 

1.1. Сутність поняття “патріотизм”, “військово-патріотичне виховання” у науково-педагогічній літературі 

1.2. Особливості організації та реалізації військово-патріотичного виховання учнів у сучасному закладі загальної середньої освіти 

1.3. Організаційно-педагогічні умови підвищення ефективності військово-патріотичного виховання сучасних школярів 

Висновки до розділу першого 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ 

2.1. Особливості форм та методів патріотичного виховання школярів 

2.2 Вікові особливості підлітків та юнаків і їх використання педагогом в процесі патріотичного виховання 

2.3 Аналіз передового педагогічного досвіду в процесі патріотичного виховання 

Висновки до розділу другого 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

ДОДАТКИ 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Український народ проходить етап інтенсивного державного будівництва, і надзвичайно важливо, щоб молоде покоління було готове активно брати участь у цьому процесі. Патріотичне виховання завжди залишалося одним із основоположних принципів формування особистості в суспільстві. У нинішній ситуації, коли триває боротьба за збереження та захист кордонів незалежної держави, роль і значення патріотичного виховання набувають особливої ваги.

Виховання патріотизму завжди було і залишається важливим аспектом виховної діяльності загальноосвітньої школи. Сучасний навчальний заклад забезпечує молоде покоління глибокими та різноманітними знаннями, одночасно формуючи та закріплюючи в учнів патріотичні почуття, які є необхідними для майбутніх громадян молодої держави. Патріотичне виховання має на меті підготувати патріотів Батьківщини, які здатні до творчої діяльності, особистісної самореалізації та свідомого суспільного вибору.

Система сучасного національного виховання насамперед орієнтована на формування свідомого громадянина, розвитку патріотизму, національної свідомості, політичної культури та відповідального ставлення до природи, частиною якої ми всі є. Основи цієї проблеми закладено в Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття») [6], Концепції розвитку громадянської освіти в Україні [10], а також у Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді [11]. Ці концепції задокументовано в проекті «Про затвердження Концепції розвитку громадянської освіти в Україні (2018)» [17] та інших нормативних актах.

Слід зазначити, що питання формування патріотичних якостей особистості завжди перебувало і продовжує залишатися в центрі уваги українських науковців. Зокрема, сьогодні дослідження проблематики патріотичного виховання дітей ведуть такі вчені, як Бех І., Безверхий О., Боришевський М., Вишневський О., Ігнатенко П., Косарєва Н., Крицька Л., Підласий І., Поплужний В. та Сухомлинський О. Сутність патріотизму, а також психолого-педагогічні та вікові особливості формування патріотичних почуттів у сучасному контексті детально розглянуто в роботах Авраменка А., Киричук О., Котила В. та Марієнко І. Вони визначають патріотизм як важливий аспект життєвого ставлення особистості.

Метою дослідження є аналіз теоретичних основ патріотичного виховання учнів у процесі навчання та виховання в початковій школі.

Визначення мети дослідження призвело до формулювання таких завдань:

1. розкрити сутність терміна «патріотичне виховання» та його структуру в психолого-педагогічних дослідженнях;
2. узагальнити думки класичних педагогів та сучасних українських вчених щодо змісту, принципів і шляхів патріотичного виховання в контексті нової української школи;
3. обґрунтувати актуальність патріотичного виховання молодого покоління в сучасних умовах;
4. дослідити особливості форм і методів патріотичного виховання учнів;
5. проаналізувати вікові характеристики підлітків і юнаків та їх застосування вихователями в процесі патріотичного виховання;
6. виконати аналіз передового педагогічного досвіду в процесі патріотичного виховання.

Об’єктом дослідження є патріотичне виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Предметом дослідження є особливості патріотичного виховання молоді в сучасних умовах.

Для досягнення поставлених завдань були використані такі методи дослідження: аналіз і узагальнення педагогічної, психологічної та методичної літератури, а також систематизація отриманих фактів і формулювання висновків.

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У ній міститься 2 рисунки та 3 додатки. Основний зміст роботи представлений на 40 сторінках.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОГО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

1.1. Сутність поняття «патріотизм», «військово-патріотичне виховання» у науково-патріотичній літературі

 

Ідея патріотизму та питання патріотичного виховання завжди привертали увагу вчених, державних діячів, а також представників літератури і мистецтва з усіх куточків світу. Особливу актуальність ця ідея набула в історії народів, які тривалий час боролися за свою незалежність і суверенітет. Тому проблеми патріотичного та військово-патріотичного виховання активно розглядаються в працях видатних українських мислителів, зокрема М.І. Грушевського, М.І. Костомарова, Г.С. Сковороди, В.О. Сухомлинського, К.Д. Ушинського, Лесі Українки, І.Й. Франка, Т.Г. Шевченка та інших.

Отримання незалежності та розвиток Української держави збільшили інтерес науковців до питань патріотичного виховання. Серед наукових праць виділяється монографія Г.-Г. Філипчука «Громадянське суспільство: освіта, національна культура та етнопедагогічні підходи», в якій досліджуються як традиційні проблеми національно-громадянського виховання українського народу, так і сучасні небезпечні тенденції в духовній сфері суспільства. Ці тенденції завдають значної шкоди формуванню національної свідомості, громадянської свідомості та самовпевненості наших співвітчизників.

Початковим етапом дослідження патріотичних якостей офіцера є розуміння сутності та змісту патріотизму. У сучасній літературі існують різні визначення цієї сутності:

1. патріотизм — це «соціально-моральний принцип, що визначає відношення людей до своєї Батьківщини та виявляється через конкретні дії», а також у складній структурі суспільних почуттів, які зазвичай охарактеризовують як любов до рідної землі» [8, с. 124];
2. патріотизм — це суспільно-моральний принцип активного ставлення до свого народу, який відображає національну гордість, любов до Батьківщини і громадянську відповідальність за власну долю. Він включає емоційне підпорядкування особистих інтересів загальнодержавним і проявляється у готовності служити Вітчизні та захищати її від ворогів [9, с. 60];
3. патріотизм — це «глибоке громадянське почуття, яке виявляється в любові до свого народу і Батьківщини, усвідомленні своєї причетності до історії, традицій та культури свого народу, а також у турботі про його майбутнє» [9, с. 61];
4. патріотизм — це «любов до Батьківщини та свого народу, піклування про їхнє благо, сприяння розвитку та зміцненню України як суверенної, правової, демократичної та соціальної держави, а також готовність захищати, служити їй і підтримувати її незалежність, поділяючи її долю».

У наведеному підході до розуміння природи патріотизму відображені певні ключові риси цього явища, але не розглядається патріотизм як цілісна і багатогранна сутність. Патріотизм найкраще визначається як любов до Батьківщини, яка виявляється через прихильність людей до своєї культури та традицій, самовіддану працю на її благо і готовність до самопожертви заради свободи та незалежності країни. Згідно з цим підходом, патріотичні якості особистості є інтегративними рисами, які відображають ставлення до Батьківщини, культури і традицій народу. Вони проявляються в зусиллях на користь країни, готовності до самопожертви заради її свободи та незалежності, а також у підтримці національних інтересів.

 

1.3. Організаційно-педагогічні умови підвищення ефективності військово-патріотичного виховання сучасних  школярів

 

Як уже відомо, українське національне виховання – давня традиція народу, що зародилась, шліфувалась й зміцнювалась, пройшовши суворі випробування, упродовж тисячоліть нищення власного національного ґрунту, творчо увібравши в собі кращі елементи європейської педагогічної культури. Одним із завдань початкової ланки освіти є виховання в громадян національних почуттів.

Засобом для цього є уроки мови (української мови, читання), Я досліджую світ, фізичної культури виховні заходи, свята, ранки тощо. Матеріал уроків читання, виховної роботи – це історія вірувань, що існували на нашій землі, це наша духовна культура, історія звичаїв, обрядів, пісень, свят, виміру часу і матеріальна культура, бо і у вибір прожиткових речей, і господарювання, творення житла чи поселення вкладалася національна душа [1, с. 44].

Така система виховання повинна охопити всі вікові групи та прошарки населення, відзначатися науковістю, дохідливістю, індивідуальним підходом, урахуванням психологічних особливостей людей різних національностей, толерантним ставленням до них. Завдання вчителя початкових класів – чітко уявляти процес формування і становлення національної свідомості і самосвідомості дитини і таким чином не просто виховувати, а постійно підвищувати патріотичне виховання учнів. Цей процес має декілька етапів, які накладають на дитячу свідомість помітний відбиток, збагачують її зміст.

Перший етап, що є основою патріотизму, — це етап етнічного самоусвідомлення. Етнізація дитини починається з раннього життя в сім’ї, з маминої колискової, і з бабусиної казки, з участі дитини у народних звичаях і обрядах, із народної пісні, з причетності до процесу народної творчості. У школах України поширюються нові форми виховної роботи, які культивують любов до рідного краю, свого народу, домівки батьків, оберегів національної культури.

Такі форми традиційно носять назви ранок, свято, зустріч, але їм передує тривала підготовка, вони проводяться за спеціально підготовленим і розробленим сценарієм і є спільною творчістю педагогів і вихованців, в центрі якої — рідний край, суверенна Україна. Така робота не закінчується проведенням окремого заходу, а є ніби стартом для інших видів діяльності.

При проведенні таких форм роботи традиційним є використання засобів народної педагогіки, зокрема українських народних казок, прислів’їв, приказок, загадок, ігор, розваг, легенд, переказів тощо. Ці форми є засобом вираження настрою, ідей, переконань людини. Вони не лише символічно відображають і поглиблюють почуття, а й значною мірою облагороджують їх, підвищують  почуття національного самоусвідомлення [5, с. 716].

При вивченні українознавчих тем з метою підвищення патріотичних почуттів в учнів доцільно: вести пошук та впроваджувати на практиці нестандартні форми та методи роботи; співпрацювати із сім’єю; проводити всебічну роботу над розвитком мовленнєвого багатства учнів; вести дослідницьку роботу; співпрацювати з громадськими організаціями та культурно-просвітницькими установами; проводити краєзнавчі, етнографічні екскурсії; організовувати конкурси, огляди, фестивалі, етнографічні виставки, шкільні куточки та музеї.

Школа радості, краси пізнання і людських відносин – саме про це мріяв український педагог В.О. Сухомлинський, накреслюючи перспективні кроки розвитку національної школи. Критерієм діяльності такої школи мають бути прекрасне, досконале, виразне, цілісне, гармонійне. Ці критерії повинні стати керівними в оцінці всього, що відбувається в школі і що повинно здійснюватися в процесі спілкування учнів, їх навчання і виховання.

 

РОЗДІЛ ІІ

АНАЛІЗ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ      

2.1. Особливості форм та методів патріотичного виховання школярів

 

Умови воєнного стану висувають перед суспільством та загальноосвітніми закладами низку викликів у вихованні учнів початкової школи. Діти молодшого віку дуже емоційно і важко сприймають події, пов’язані з війною в Україні, особливо ті, чиї батьки служать у ЗСУ, захищаючи незалежність і суверенітет нашої країни.

У воєнний час важливо застосовувати спеціальні напрямки національно-патріотичного виховання для учнів початкової школи, які враховують специфіку ситуації та вікові особливості дітей [15, с. 77].

Серед них: 

1. Бесіди на патріотичну тематику: обговорення з учнями історій героїв і подій, пов’язаних із захистом країни; використання казок і оповідань, які передають патріотичні цінності та важливість єдності в складні часи.
2. Ознайомлення з національними символами та традиціями: вивчення значення державних символів, таких як прапор, герб, гімн; залучення дітей до створення власних патріотичних символів і традицій у класі.
3. Проєктна діяльність і майстер-класи: організація майстер-класів із виготовлення патріотичних виробів; залучення дітей до творчих проєктів, які відображають героїзм і силу українського народу.
4. Екскурсії та віртуальні подорожі: організація екскурсій до музеїв, пам’ятників та історичних місць України; використання віртуальних турів для ознайомлення з важливими історичними подіями та локаціями.
5. Участь у соціальних проєктах: залучення учнів початкової школи до проєктів, спрямованих на допомогу ветеранам АТО, ЗСУ, воїнам та їхнім родинам; організація благодійних акцій та збору матеріальної допомоги для внутрішньо переміщених осіб, участь у плетінні маскувальних сіток, виготовленні окопних свічок і енергетичних батончиків для військових тощо.
6. Зустрічі з ветеранами СВО та героями ЗСУ: організація зустрічей, листування чи віртуальних заходів, де діти можуть спілкуватися з реальними героями сучасності [15].

Однією з інноваційних форм національно-патріотичного виховання в умовах війни є запровадження загальнонаціональної хвилини мовчання в пам’ять про загиблих, ініційованої указом Президента України в березні 2022 року. Вона проходить о 9 годині 00 хвилин за участю всієї країни та з використанням усіх засобів масової інформації.

Ця ініціатива має на меті вшанувати пам’ять, громадянську відвагу, самовідданість, силу духу, стійкість та героїзм воїнів, які загинули під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також мирних жителів, які стали жертвами збройної агресії Росії проти України [2].

Для стабілізації емоційного стану дітей молодшого шкільного віку під час війни доцільно використовувати адаптовану методику інтерв’ю, розроблену лабораторією соціальної педагогіки Інституту проблем виховання НАПН України. Ця методика сприяє формуванню позитивного настрою у дітей та розвитку національної педагогічної свідомості. Також цю методику можуть використовувати як педагоги, так і батьки. Питальник складається з п’яти блоків запитань: про дитину, її емоції, повсякденне життя та структуру світу, мрії та бажання, а також запитання, що стимулюють розвиток фантазії та творчості.

Вільний формат проведення такого інтерв’ю дозволяє ставити додаткові чи уточнюючі запитання, що сприяють більш точному визначенню емоційного стану дитини [15].

Важливою ініціативою є проведення просвітницьких заходів у форматі онлайн-зустрічей, зокрема з військовими, їхніми близькими, волонтерами, постраждалими внаслідок війни Росії проти України та внутрішньо переміщеними особами. Це дає студентам можливість безпосередньо ознайомитися зі свідченнями та досвідом тих, хто безпосередньо був залучений до подій у зоні конфлікту.

Організація майстер-класів за участю волонтерів, дітей та батьків, під час яких виготовляють сувеніри для бійців ЗСУ, плетуть маскувальні сітки та беруть участь в інших подібних заходах, є не лише творчою, а й суспільно важливою ініціативою. Це сприяє зміцненню соціальних зв’язків між учасниками, а також формує в дітях і батьках шанобливе та відповідальне ставлення до своїх вчинків [2].

Проведення флешмобів, акцій на підтримку Збройних Сил України, а також організація виставок творчих робіт учнів початкових класів та їхніх батьків, а також мініконцертів для біженців і воїнів є важливою ініціативою для мобілізації громадської підтримки та вираження солідарності в умовах воєнного конфлікту. Ці заходи можуть суттєво вплинути на підвищення морального духу та підтримку воїнів і внутрішньо переміщених осіб [4, с. 79].

Організація екскурсій до значущих історичних місць та ознайомлення з пам’ятками історії і культури є важливим елементом освітнього процесу та розвитку патріотичного почуття. Такі екскурсії можуть проводитися як у фізичному форматі, так і в онлайн-форматі.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!