Курсова робота “Поняття і види тлумачення права”

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА, ЯК ЮРИДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

РОЗДІЛ ІІ. СПОСОБИ ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВОВИХ НОРМ

РОЗДІЛ ІІІ. ВИДИ ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВОВИХ НОРМ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

 

Тлумачення правових норм являє собою малу частку загальної теорії права. Проте значення цієї теорії досить велике, адже без всебічного і глибокого розуміння змісту правових норм неможливе регулювання громадського життя, зміцнення законності. Тлумачення права має соціально–політичну направленість, так як воно зв’язане з вираженням в праві волі пануючого класу. У демократичному суспільстві тлумачення норм права має на меті правильне застосування змісту норм права до конкретного випадку життя. Правильне застосування норм права неможливе без чіткого уявлення про зміст дійсних правових норм, видати новий акт, або систематизувати його неможливо без знання дійсної волі законодавця. Тлумачення правових норм – це така стадія застосування права, в якій вже відомі факти про необхідності тлумачення, способи, засоби, форми завдяки яким ця норма буде застосовуватися вірно, яка в свою чергу вимагає глибокої юридичної кваліфікації інтерпретатора.

Актуальність даної теми зумовлена тим, що вибір правових норм у ході правозастосування неминуче зв’язаний із з’ясуванням їхнього змісту. Слід також зазначити, що процес тлумачення є необхідним при реалізації правових норм органами суду, прокуратури, господарськими судами, іншими державними органами, при укладанні угод і договорів господарюючих суб’єктів, в діяльності партій, громадських об’єднань. Окрім того, розроблення нових юридичних приписів неможливе без тлумачення, оскільки у розвинутій системі законодавства більшість норм, що видаються, так чи інакше пов’язана з уже існуючими законодавчими положеннями.

Мета даної роботи полягає в наступному: висвітлення основних завдань, способів, методів і видів за допомогою яких здійснюється тлумачення правових норм.

Для досягнення мети даної роботи необхідно вирішити наступні завдання:

• з’ясувати зміст поняття «тлумачення норм права»;
• проаналізувати види та способи тлумачення норм.

Об’єктом дослідження за даною роботою виступає процес тлумачення норм права.

Предмет дослідження має дещо вужчий характер і зводиться до аналізу наукової літератури, судової практики та нормативно-правових актів, які регулюють процес здійснення тлумачення норм права на території України та його вплив на правозастосовну діяльність.

При дослідженні даної теми використовувалися загальнонаукові та спеціально – юридичні методи пізнання.

Дана тема характеризується досить високим ступенем дослідження як за кордоном так і на території нашої держави.

Основні джерела, які використовувалися під час написання даної роботи: Конституція України, Закон України «Про Конституційний Суд України», наукова література, матеріали судової практики Конституційного Суду України.

 

РОЗДІЛ І. ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА, ЯК ЮРИДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

 

Із тлумаченням норм права юристи мали справу з часу появи самого права. Прийняті норми права необхідно було втілити в життя, реалізувати у практичних суспільних відносинах. Цьому сприяло тлумачення норм права, спрямоване на з’ясування вираженої в них волі суб’єкта правотворчості, на їх правильне розуміння та додержання всіма суб’єктами права [5].

Суб’єкт правотворчості завжди прагне до простоти викладення своїх вимог, до чіткості й якості норм права. Однак складність багатьох суспільних відносин, що регулюються правом, не дозволяє завжди і всюди знайти ту єдину форму виразу думки, яка була б в рівній мірі зрозумілою для всіх – і для фахівців, і для громадян. У чому ж полягає необхідність тлумачення нормативно-правових актів і окремих норм права?

До причин, що зумовлюють необхідність тлумачення норм права, слід віднести:

• норми права, що містяться в нормативно-правових актах та інших формах (джерелах) права, виражаються за допомогою слів і певних їх формулювань і щоб зрозуміти їх смисл і значення, а також логічний зв’язок між ними, необхідна розумова діяльність;
• норми права мають загальний і абстрактний характер, а застосовуються до конкретних фактів та ситуацій. Складність і багатоманітність останніх викликають у процесі вирішення юридичних справ різноманітні питання, що відносяться до змісту норм права;
• особливості формулювання норм права: їх стислість, лаконічність, можливість неспівпадіння тексту статті та смислу норми, використання різної спеціальної, зокрема юридичної, термінології, відсилок до інших норм;
• недосконале та неадекватне використання законодавчої техніки, відсутність якісної, точної і зрозумілої мови нормативно-правового акта, що викликає неконкретність та/або неоднозначність формулювань тексту норми права;
• норми права регулюють суспільні відносини лише у взаємодії одна з одною, тобто в системі, де дія однієї норми з необхідністю викликає дію іншої. Щоб зрозуміти дійсний зміст правової норми, необхідно розкрити і дослідити її смислові зв’язки з іншими нормами права [11].

Саме тому тлумачення норм права об’єктивно необхідне. До нього звертаються вже на стадії законодавчої ініціативи при розробці законопроекту. Тлумачення постійно супроводжує процес застосування норм права при вирішенні конкретних справ. Без тлумачення норм права неможливо уявити і його вивчення.

Важливість тлумачення норм права у справі формування юриста та його професійних якостей не підлягає ніякому сумніву, оскільки знання цих положень і вміння використовувати їх на практиці підвищує теоретичний і загальний кругозір юриста, сприяє росту його професійної майстерності та додержання законності в його діяльності.

Тлумачення норм права є одним з центральних етапів у процесі застосування права – під час аналізу норм права, юридичної кваліфікації та винесення рішення. З цієї точки зору кожний акт застосування права є і результат його тлумачення. Саме у тлумаченні норм права, як у фокусі, проявляється зв’язок юридичних знань в їх співвідношенні з життям та юридичною практикою.

Юридичне тлумачення є тією діяльністю, яка з практичного боку пов’язана із завершенням регулювання життєвих обставин правом. Юридичні норми в результаті тлумачення стають готовими до реалізації та практичного здійснення. Проте не менш важливе й інше. У тлумаченні норм права поєднуються, сходяться воєдино і юридичні знання, і правова культура, і юридичне мистецтво.

З цієї точки зору, юридична герменевтика, тобто наука та мистецтво тлумачення юридичних термінів і понять є вершиною юридичної майстерності, кульмінаційним пунктом юридичної діяльності та діяльність, яку іноді називають юридичним аналізом, по суті справи, і полягає в юридичному тлумаченні.

Причому тлумачення охоплює всі рівні або ступені юридичного аналізу, в тому числі:

• аналіз буквального тексту, тобто «букви» закону або іншого нормативно-правового акта, зовнішнього, словесно-документального викладання його змісту;
• догматичний аналіз, тобто аналіз юридичних особливостей норм, правових принципів, їх техніко-юридичної своєрідності (ці особливості умовно називають формою права);
• соціально-історичний (метаюридичний) аналіз моральних, економічних та інших передумов нормативно-правових актів [8].

Тлумачення права представляє собою в певному значенні процес, зворотній до того, який здійснюється суб’єктом правотворчості при утворенні нормативно-правового акта. Думка суб’єкта тлумачення йде від аналізу буквального, мовного тексту до аналізу «догми права», тобто юридичних особливостей правових норм, а у зв’язку з цим і до моральних, соціальних та інших основ, передумов норм права.

Для нашої країни на теперішній час актуальність питання про тлумачення норм права зумовлюється тими обставинами, що йде посилений процес становлення нового законодавства. Система права оновлюється. Виникають не тільки нові правові інститути та поняття, але навіть окремі галузі права, як, наприклад, космічне, екологічне право тощо. У таких умовах природним є підвищення ролі тлумачення норм права як головного інструмента його правильного розуміння та реалізації.

Тривалий період в юридичній літературі постійно підкреслювався класовий характер тлумачення норм права. Виявлені в останні роки нові підходи до поняття сутності самої держави та права, при яких вони розглядаються як соціальні цінності, що забезпечують спільні інтереси, дозволяють по-новому подивитись і на проблему тлумачення. У класовій державі тлумачення норм права мало класовий характер. Класовість у тлумаченні поступається місцем критеріям об’єктивності та науковості. І в цьому полягає його якісний прогрес. Лише з таких позицій повинно проводитись тлумачення норм права й тільки тоді виходить позитивний соціальний ефект, буде слугувати охороні прав і свобод усіх суб’єктів права, зміцненню законності й правопорядку [16].

Тлумачення норм права в усіх випадках спрямовується на з’ясування дійсної волі суб’єкта правотворчості. Тлумачення слугує меті правильного, точного й одноманітного розуміння і застосування норм нормативно-правових актів, здійснюється в рамках законності. Воно не пристосовує закон до кожного окремого випадку, не вносить у норми права доповнень або змін, не ставить своєю метою відійти від правових принципів.

Тлумачення також не підмінює закон, не створює нового правила (моделі) поведінки. Утворення нових норм права здійснюється лише правотворчими органами і в чітко встановлених правових формах, які називаються джерелами права.

У теорії правової науки і в практиці часто виникає питання про те, чи всі норми права потребують тлумачення, чи, можливо, є такі, що викладені просто і дохідливо, і такого тлумачення не потребують. До здійснення тлумачення з’ясувати це питання неможливо. Лише тоді, коли суб’єкт, що вирішує конкретну справу повністю з’ясував, що в ній закріплено та в чому сутність її правила. Таким чином, таких норм права, які не потребують свого тлумачення, не буває.

Процес тлумачення норм права можна розкрити через такі елементи: суб’єкт, об’єкт, предмет і результат тлумачення.

Суб’єктом тлумачення можуть бути особи або група осіб, певний орган, тобто ті, від кого виходить акт тлумачення норм права. У залежності від суб’єкта тлумачення норм права буває офіційним та неофіційним і відрізняється один від одного ступенем загальнообов’язковості.

Об’єктом тлумачення є воля суб’єкта правотворчості. При тлумаченні з’ясовується те, що сказано в законі, витікає з його формулювання, а не те, чого хотів або мав на увазі законодавець. Відхід від його волі, підміна її власним розумінням, інтересами доцільності або необхідності недопустимі ні за яких обставин. Неможливо підміняти букву закону його духом, оскільки дух закону витікає саме з його букви, невіддільний від неї. Недотримання цього правила може мати своїм наслідком порушення законності й єдине розуміння законності буде втрачене.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!