Курсова робота “Поняття та види систематизації нормативно-правових актів”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СИСТЕМИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

1.1. Поняття та ознаки нормативно-правових актів

1.2. Критерії класифікації нормативно-правових актів

1.3. Види підзаконних нормативно-правових актів

РОЗДІЛ ІІ. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ПІДЗАКОННИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

2.1. Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття, ознаки

2.2. Класифікація підзаконних нормативно-правових актів

РОЗДІЛ ІІІ. ЗАКОН ЯК ГОЛОВНИЙ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ

3.1. Основні закони

3.2. Модельні закони

3.3. Організаційні (органічні) закони

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Термін «нормативно-правові акти» включає сукупність актів правотворчості, що видані законодавчими та виконавчими органами влади. Ці акти приймаються органами державної влади з дотриманням певної форми та в межах компетенції конкретного органу, що має право приймати нормативно-правові акти.

Місце нормативно-правового акта в системі органів держави визначає юридичну чинність цього акта. Тобто, чинність акта визначається тим органом, від імені якого він був виданий. Нормативно-правові акти отримують таку назву тому, що вони містять загальнообов’язкові норми права. Фактично, це поняття є синонімом широкого розуміння терміна «законодавство».

У вітчизняному правознавстві нормативні правові акти є найбільш вивченою формою права. Вони були предметом дослідження, що стосувалися їх природи, ознак і властивостей. Однією з важливих умов для ефективного існування нормативно-правових актів є їх ієрархічність та системність. Ці властивості були об’єктом вивчення як у радянському, так і в сучасному національному правознавстві.

Нормативно-правовий акт є основним інструментом регулювання суспільних відносин у романо-германській правовій системі. Оскільки Україна прагне інтегруватися в європейську спільноту, важливо привести свою правову систему у відповідність до європейських стандартів. Дослідження юридичної природи нормативно-правових актів, їх місця та ролі в системі права України є актуальним завданням. Крім того, потрібно розробити науково обґрунтований механізм забезпечення законності нормативно-правових актів та вдосконалити правову регламентацію нормотворчої діяльності уповноважених органів.

Так,  питання нормативно-правових актів, в тому числі і правотворчості розглядалися в роботах учених-юристів: Бандурки О. М.,  Васильєва Р. Ф.,  Коліушка І. Б., Кравчука М. В., Котюка В. О., Кулапова В. Л., Нечитайленка А. О., Стретовича В. М., Хропанюка В. М., Якушева В. С. та інших провідних науковців.

Метою дослідження є уточнення поняття та ролі нормативно-правових актів в правовій системі України. Це включає визначення їх місця і ролі в правовому регулюванні суспільних відносин.

Для досягнення вказаної  мети були поставлені такі  завдання:

1. дати характеристику нормативно-правових актів як засобів юридичного регулювання суспільних відносин;
2. з’ясувати поняття та ознаки нормативно-правових актів як основного регулятора суспільних відносин;
3. визначити поняття, ознаки закону як різновиду нормативно-праовового акту.

Об’єктом дослідження є відносини у сфері  організації і здійснення нормотворчої діяльності.     

Предметом дослідження є нормативно-правові акти, їх сутність, регулятивні особливості та юридична природа.     

Методи дослідження: філософські: діалектичний, синергетичний – дослідження систематизації законодавства як динамічної категорії розвитку, метафізичний – дослідження наукового поняття систематизації законодавства; загальнонаукові: формально-логічний і соціологічний метод, аналіз, синтез дозволили визначити значення систематизації законодавства.

Джерела дослідження. Джерелами дослідження слугували наукові статті, монографії, національні нормативно-правові акти, інші публікації.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, загальних висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи – 39 сторінок, основної частини тексту – 33 сторінок, кількість найменувань у списку використаних джерел – 26 найменування.

              

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СИСТЕМИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

1.1. Поняття та ознаки нормативно-правових актів

 

Законодавство країни, за своєю сутністю, є системою нормативно-правових актів, що чітко взаємодіють між собою. В цьому плані можна згодитися з означенням О. Борбунюка, який визначає законодавство як органічну систему, оскільки воно володіє всіма необхідними ознаками: цілісністю, різноманітною структурою, наявністю не менше двох типів зв’язків, організацією, внутрішнім джерелом трансформації та принципами [3, с. 161].

Систему законодавства в першу чергу утворюють закони та підзаконні акти. Закони характеризуються відносною стабільністю, тоді як підзаконні акти відображають динаміку суспільних відносин і призначені для забезпечення оперативності та гнучкості в правовому регулюванні. Саме підзаконні акти складають основну кількісну частку правових актів у системі законодавства.

Поняття нормативно-правового акта є предметом дослідження перш за все для представників загальнотеоретичної юриспруденції, зокрема теорії держави і права, а також для представників галузевого законодавства.

Нормативно-правові акти є основним джерелом права, які пронизують усі сфери життєдіяльності людини та функціонування держави. Регулювання всіх сфер юридичної діяльності покладено на нормативно-правові акти. У юридичній науковій літературі та практиці використовуються терміни «правовий (юридичний) акт», «нормативний акт» і «нормативно-правовий акт». Варто зауважити, що нормативно-правовий акт є різновидом правового (юридичного) акта. Правовий (юридичний) акт виступає як засіб передачі правової інформації, за його допомогою оформлюються рішення та дії різних органів, посадових осіб та громадян [1, с. 128].

Видом правового (юридичного) акта є нормативний акт, який є матеріальним носієм правової інформації нормативного змісту. У правовій системі України використовується термін «нормативно-правовий акт».

Відповідно, нормативно-правовий акт можна визначити як юридичний документ нормативного змісту, що прийнятий уповноваженим органом і встановленому порядку з метою регулювання суспільних відносин.

Національна правова система дійсно відрізняється активним прийняттям нормативно-правових актів різної юридичної сили. Проте, протягом останніх десяти років науковці акцентують увагу на тому, що кількість нормативно-правового матеріалу не може замінити його якість.

Отже, важливим є усвідомлення системного погляду на нормативно-правові акти і розуміння того, що їх основне призначення полягає у регулюванні суспільних відносин, забезпечуючи узгодженість, взаємозалежність та внутрішню відповідність всередині системи. Ця система нормативно-правових актів включає акти різної юридичної сили та різних суб’єктів правотворчості, що часто ускладнює визначення місця конкретного нормативно-правового акта в цій системі.

М. Кравчук стверджує, що нормативно-правовий акт є письмовим документом, виданим компетентним органом держави, який містить формально обов’язкове правило поведінки загального характеру [12, с. 226].

О. Скакун визначає нормативно-правовий акт як офіційне акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб’єктів права, яке встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Інакше кажучи, це акт правотворчості, який містить юридичні норми. Таким чином, нормативно-правовий акт представляє собою рішення правотворчого органу, спрямоване на встановлення, зміну або скасування дії норм права [23, с. 312-313].

М. Цвік визначає нормативно-правовий акт як офіційний документ, що приймається компетентними суб’єктами нормотворчості і встановлює, змінює або скасовує норми права [7, с. 191].

 

РОЗДІЛ ІІ. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ПІДЗАКОННИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

2.1. Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття, ознаки

 

Підзаконні нормативно-правові акти органів державної влади дійсно займають важливе місце серед різноманітних джерел права в Україні. Реформування правової системи нашої держави передбачає вдосконалення нормативно-правових актів загалом, включаючи підзаконні акти зокрема. Конституція України визначає, що закони, які мають вищу юридичну силу, призначені для регулювання найважливіших соціальних, правових, політичних та економічних відносин у державі. Вона також передбачає, що в країні можуть прийматися інші нормативно-правові акти, які повинні бути створені на основі та в повній відповідності до Конституції і законів України [5, с. 92].

В юридичній літературі майже не існує розбіжностей стосовно розуміння юридичної природи та сутності підзаконних нормативно-правових актів. В більшості випадків їх розглядають як акти, які приймаються уповноваженими суб’єктами нормотворчості на основі закону і не повинні суперечити йому [6, с. 5]. Юридична енциклопедія також визначає підзаконний акт як акт, прийнятий компетентними органами державної влади або іншими суб’єктами, уповноваженими державою, на підставі закону, згідно з законом і в порядку його виконання [4, с. 12].

Згідно з висловлюванням О. Скакуна, підзаконний нормативний акт є актом, який видається відповідно до закону з метою уточнення та трактування законодавчих розпоряджень або встановлення первинних норм [23, с. 489].

Згідно з висловлюванням Л. Горбунової, основними характеристиками підзаконних нормативно-правових актів є:

1) підзаконний характер;

2) офіційний статус;

3) обов’язковість виконання;

4) породження юридичних наслідків [6, с. 12].

В. Ковальська вказує на наступні основні ознаки підзаконних нормативно-правових актів:

по-перше, обсяг та межі повноважень, які визначені Конституцією, законами або іншими нормативно-правовими актами щодо видання нормативно-правових актів і визначення їх видів;

по-друге, визначення юридичної сили (чинності) та видання підзаконних актів за допомогою певних юридичних формулювань, таких як «на підставі та на виконання закону», «відповідно до закону» тощо;

по-третє, у підзаконних актах виявляються норми законів через їх доповнення, конкретизацію, деталізацію, розвиток тощо о;

по-четверте, спрощений порядок прийняття, введення в дію та оприлюднення підзаконних нормативно-правових актів порівняно з законами, що дозволяє їм оперативно реагувати та ефективно пристосовуватися до змін в житті країни;

по-п’яте, норми підзаконних нормативно-правових актів є нормами видового характеру стосовно норм, які містяться в законах, тобто шляхом прийняття норм видового характеру розвиваються норми родового характеру, тому підзаконні нормативно-правові акти розвивають закони;

по-шосте, підзаконні нормативно-правові акти умовно об’єднані в одну групу, але мають різну юридичну силу, форми, назви тощо. Вони утворюють ієрархічну структуру, яка в сукупності залежить від закону [10, с. 237].

Спеціальний порядок прийняття є дійсною важливою ознакою підзаконних актів, відмінною від порядку прийняття законів. Ознаки, які характерні для підзаконних нормативно-правових актів, можна поділити на дві групи: загальні (видові), які притаманні нормативно-правовим актам взагалі, та спеціальні (родові), які притаманні підзаконним нормативно-правовим актам органів виконавчої влади, зокрема.

До першої групи ознак можна віднести наступні характеристики:

1) це офіційний письмовий документ, який видається уповноваженим органом;

2) вони містять, змінюють або скасовують норми права;

3) вони створюються у встановленому законодавством порядку;

4) вони мають загальний, неперсоніфікований характер і передбачають неодноразове застосування. Вони створюються із застосуванням певних правил нормотворчої техніки;

5) обов’язковість їх виконання забезпечується державою через можливість застосування засобів примусового характеру [5, с. 94].

До другої групи ознак підзаконного нормативно-правового акта можна віднести наступні характеристики:

1) офіційний письмовий документ, який видається органом виконавчої влади;

2) містить, змінює або скасовує норми права, які вже містяться в рівнозначних підзаконних нормативно-правових актах або актах нижчої юридичної сили;

3) створюється у більш спрощеному порядку, ніж закон;

4) має підзаконний характер;

4) створюється із застосуванням спеціальних засобів нормотворчої техніки, використовуючи вирази «на виконання закону», «на підставі закону» тощо.

Одним із важливих питань, що досліджується в контексті підзаконних нормативно-правових актів, є їх значення та місце в системі нормативно-правових актів, а також визначення функцій, які вони виконують у процесі регулювання суспільних відносин.

На нашу думку, підзаконні нормативно-правові акти виконують передусім регулятивну функцію, яка, в свою чергу, поділяється на первинне регулювання (при встановленні норм права підзаконними нормативно-правовими актами) та вторинне регулювання (при конкретизації, розвиненні та вдосконаленні норм права, встановлених нормативно-правовими актами вищої юридичної сили). Також вони виконують управлінську функцію, яка включає:

1. роз’яснювальну та конкретизуючу функції: норми, що містяться у підзаконних нормативно-правових актах, конкретизують, роз’яснюють та удосконалюють норми, встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили;
2. правоустановчу функцію: ця функція реалізується під час введення норм права підзаконними нормативно-правовими актами;
3. правореалізаційну функцію: норми підзаконних нормативно-правових актів закріплюють певні порядки, положення, які практично відтворюють норми, встановлені Конституцією, кодексами та законами України.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!