Курсова робота “Правовий статус Секретаря Ради національної безпеки і оборони України”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ ЯК КЛЮЧОВИЙ СУБ‘ЄКТ УПРАВЛІННЯ 

1.1. Функції РНБОУ 

1.2. Порядок функціонування РНБОУ 

РОЗДІЛ II. ПРАВОВИЙ СТАТУС СЕКРЕТАРЯ РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ 

2.1. Порядок призначення, повноваження секретаря РНБОУ 

2.2. Роль Секретаря РНБОУ у формуванні поточної державної політики 

РОЗДІЛ IIІ. МІСЦЕ СЕКРЕТАРЯ У СИСТЕМІ АПАРАТУ РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ 

3.1. Склад і структура РНБОУ 

3.2. Секретар РНБОУ та Апарат РНБОУ 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

В наш час суспільні відносини характеризуються активними геополітичними трансформаціями, що часто називають «часом потрясінь». Для України період заснування її державності співпав з активними зусиллями відкинути радянські правові тенденції та реформувати законодавство в напрямку, спрямованому на євроінтеграцію. Першим кроком до цього був вступ України до Ради Європи в 1995 році, а з 2014 року українська громадськість спостерігає за розвитком відносин між Україною та Європейським Союзом.

Рада національної безпеки та оборони України є центральним органом державного управління, відповідальним за координацію та аналіз діяльності в галузі національної безпеки та оборони держави. Вивчення ролі та функцій Ради національної безпеки і оборони України є важливим для того, щоб зрозуміти, як відбувається управління національною безпекою та обороною України, а також у розумінні політики влади в цій галузі.

Проведення аналізу прийнятих Радою національної безпеки і оборони України рішень може відкрити причини та наслідки прийнятих рішень і сприяти визначенню можливих напрямків подальшого розвитку національної безпеки та оборони України. Отже, вивчення Ради національної безпеки і оборони України допомагає краще зрозуміти політику влади у сфері національної безпеки та оборони та сприяє подальшому розвитку цієї галузі в Україні, що зумовлює актуальність роботи.

Метою даної роботи є дослідження правового статусу Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Для досягнення цієї мети були вирішені такі завдання:

• детальне вивчення Ради національної безпеки і оборони України як ключового суб’єкта управління;
• аналіз правового статусу Секретаря Ради національної безпеки і оборони України;
• визначення місця Секретаря у системі Апарату Ради національної безпеки і оборони України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері державного управління.

Предметом дослідження є суспільні відносини, що визначають правовий статус Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Методи дослідження:

філософські: діалектичний та синергетичний, що дозволили дослідити правовий статус Секретаря Ради національної безпеки і оборони України як динамічної категорії розвитку, а також метафізичний метод, що дозволив дослідити наукове поняття статусу Секретаря Ради національної безпеки і оборони України;

загальнонаукові: формально-логічний та соціологічний, дозволили визначити значення Секретаря Ради національної безпеки і оборони України у формуванні поточної державної політики, а також був застосований аналіз та синтез.

Джерела дослідження. Джерелами дослідження слугували наукові статті, монографії, національні нормативно-правові акти, інші публікації.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання у ЗВО при викладанні окремих дисциплін, зокрема  «Теорія права»,  «Теорія держави і права»,  «Конституційне право України» , «Адміністративне право України».

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, загальних висновків та списку використаної літератури. Обсяг основної частини роботи становить 30 сторінок.

 

РОЗДІЛ І. РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ ЯК КЛЮЧОВИЙ СУБ‘ЄКТ УПРАВЛІННЯ

1.1. Функції РНБОУ

 

Рада національної безпеки і оборони України є органом координації, що вирішує питання національної безпеки та оборони України, залежно від напрямку, під керівництвом Президента України. Одним із основних органів державного управління України в галузі національної безпеки і оборони є Рада національної безпеки і оборони України. Рада здійснює координацію і контроль за діяльністю органів виконавчої влади у цій галузі та приймає стратегічні рішення з питань національної безпеки і оборони.

Важливо зазначити, що Рада не є органом виконавчої влади та не має безпосередньої влади над ними. Рада є консультативно-дорадчим органом, який надає поради Президентові України, а її повноваження визначаються Законом про національну безпеку і оборону [10]. Таким чином, Рада національної безпеки і оборони України має можливість впливати на роботу органів виконавчої влади лише в рамках своїх повноважень та з дотриманням законодавства. Будучи консультативним органом, Рада може робити рекомендації, які не є обов’язковими для виконання, але зазвичай вони є дуже важливими для формулювання ефективної політики національної безпеки і оборони.

Згідно зі статтею 107 Конституції України, Рада національної безпеки і оборони України має функції координації та контролю діяльності органів виконавчої влади в галузі національної безпеки і оборони. Рішення Ради реалізуються за допомогою указів Президента України. Повноваження та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законодавством [1]. У серпні 1996 року Президент України видав указ № 772, яким було створено Раду національної безпеки і оборони України. Раніше, з 1991 по 1996 рік, діяли Рада оборони України та Рада національної безпеки України.

Верховна Рада України ухвалила постанову № 1658-XII від 11 жовтня 1991 року, відповідно до якої була створена Рада оборони України, яка є головним державним колегіальним органом з питань національної безпеки та оборони України. Основна мета Ради полягає в захисті суверенітету, конституційного порядку, територіальної цілісності та недоторканності держави, формулюванні стратегій та постійному удосконаленні національної оборонної політики та сфер національної безпеки, оцінці військових загроз, визначенні ставлення до сучасної війни та ефективному контролі за виконанням завдань держави та її інститутів з підтримання обороноздатності на рівні оборонної доступності [3]. В 1992 році Українським Президентом було видано Указ № 28 від 23 січня 1992 року, відповідно до якого Мирослав Вітовський отримав посаду відповідального секретаря Ради національної оборони України. Термін його повноважень складався до 30 листопада 1995 року.

Верховна Рада України прийняла постанову № 2261-XII від 9 квітня 1992 року, згідно з якою Рада оборони України включала до свого складу Президента України – Голову Ради оборони України, Голову Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, першого заступника Голови Верховної Ради України, Міністра закордонних справ України, Міністра оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство машинобудування, військово-промисловий комплекс і конверсії України, Голову Служби безпеки України, Командувача Національної гвардії України та Командувача Прикордонних військ України [4].

Угідно з Тимчасовим положенням про Раду національної безпеки України, яке було затверджене Указом Президента України № 117 від 3 липня 1992 року, Рада була консультативно-дорадчим органом у системі державної виконавчої влади при Президенті України. Однією з основних функцій Ради було підготовлення проектів рекомендацій та рішень Президента України з питань національної безпеки України та захисту національних інтересів [5].

З прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року робота Ради національної безпеки і оборони України вступила в новий етап. У червні того ж року, відповідно до статті 107 Конституції України, Указом Президента України від 30 серпня 1996 року № 772 було створено Апарат Ради. Положення про Апарат Ради було затверджено Указом Президента України № 927 від 4 жовтня 1996 року, а потім переглянуто Указом Президента України № 1446 від 14 жовтня 2005 року [1].

Закон України № 183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України», прийнятий 5 березня 1998 року, заклав усі необхідні законодавчі засади для роботи Ради. Відповідно до Закону, Рада має бути консультативно-дорадчим органом, відповідальним за підготовку пропозицій і проектів рішень щодо реалізації політики в галузі захисту національних інтересів та забезпечення національної безпеки України [2].

Функції Ради національної безпеки і оборони України регулюються ст. 3 Закону України № 183/98-ВР від 5 березня 1998 року «Про Раду національної безпеки і оборони України», а саме:

1. представити Президенту України рекомендації щодо реалізації принципів внутрішньої і зовнішньої політики в галузі національної безпеки і оборони;
2. координує і контролює діяльність органів виконавчої влади мирного часу в галузі національної безпеки і оборони;
3. координувати і контролювати діяльність органів виконавчої влади в галузі національної безпеки і оборони в умовах війни або економічних умов, а також у кризових ситуаціях, які загрожують національній безпеці України [2].

Одним з прикладів пропозиції, поданої Радою національної безпеки і оборони України Президенту України, є вироблення рекомендацій щодо реформування державного бюджету, спрямованих на забезпечення національної безпеки і оборони. Наприклад, Рада з національної безпеки і оборони України може запропонувати збільшити витрати на розробку військової техніки і зброї, поліпшити умови життя і постачання солдатів, а також поліпшити плани фінансування кібербезпеки і захисту критичної інфраструктури [6].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!