Курсова робота “Правовий статус територіальних прокуратур України”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ 

1.1. Поняття прокуратури і її роль в Україні. Функції і засади діяльності прокуратури України 

1.2. Організаційні основи системи прокуратури. Статус прокурора 

1.3. Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СИСТЕМИ І ФУНКЦІЙ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ 

2.1. Засади побудови системи органів прокуратури та їх нормативне закріплення

2.2. Територіальні та спеціалізовані прокуратури в Україні

2.3. Офіс Генерального прокурора (Генеральна прокуратури України) 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Прокуратура поступово перетворилися з наглядового органу в орган, що представляє громадян або національні інтереси в суді, включаючи проведення процедур та інших дій, спрямованих на захист громадян або національних інтересів, а також випадків і процедур, передбачених законом, як це визначено у статті 23 Закону «Про прокурату», прийнятого 16 липня 2015 року.

В адміністративному судочинстві, в процесі слухання і вирішення адміністративних справ, представницька функція прокуратури здійснюється у двох формах:

1) представництва інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не може самостійно захищати свої порушені або оскаржувані права або здійснювати процесуальні повноваження через неповноліття або недієздатність, а законні представники або установи, яким надано право на захист прав, свобод та інтересів цієї особи відповідно до закону не здійснює або неналежно здійснює їх захист;

2) представництва законних інтересів держави, коли порушуються державні інтереси або існує загроза утиску державних інтересів. орган державної влади або органи місцевого самоврядування не здійснюють або неналежно здійснюють захист цих інтересів, державні органи або інші суб’єкти влади наділяються відповідними повноваженнями в їх повноваженнях, і за відсутності таких інститутів.

Таким чином, законодавство визначає представницькі функції органів прокуратури в судових процедурах в цілому, і необхідність в дослідженні механізму реалізації представницької функції прокуратури в адміністративному процесі, особливо з точки зору удосконалення практики їх реалізації. У зв’язку з цим слід зазначити, що в науковому просторі нашої країни здійснення представницьких функцій прокуратури в адміністративних процедурах не отримало того наукового аналізу, якого воно заслуговує. Серед них, з урахуванням вищевикладеного, визначається актуальність їх вирішення в рамках дослідження. Теоретичну основу курсової роботи становлять праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів, зокрема: Авер’янова В., Анпілогова О., Бандурки О., Бахраха Д., Бевзенка В., Битяка Ю., Будзана Л. та ін.

Метою даного дослідження є визначення особливості представницької функції прокуратури в адміністративному судочинстві на основі аналізу існуючих наукових, новинних, нормативних джерел та правозастосовчої практики.

Згідно з поставленою метою визначено такі задачі дослідження:

1. З’ясувати правові засади прокуратури та її роль в Україні. Функції і засади діяльності прокуратури України;

2. Визначити організаційні основи системи прокуратури. Статус прокурора;

3. Розкрити порядок, в якому прокурори здійснюють свої повноваження;

4. З’ясувати особливості засади побудови системи органів прокуратури та їх нормативне закріплення;

5. Проаналізувати територіальну та спеціалізовану прокуратуру в Україні;

6. З’ясувати правові засади офісу Генерального прокурора.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі розгляду та вирішення публічно-правових спорів в адміністративному суді, в якому бере участь прокуратура.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання реалізації представницьких функцій органів прокуратури в адміністративному судочинстві. Методи дослідження.

Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання: як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо).

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ

1.1. Поняття прокуратури і її роль в Україні. Функції і засади діяльності прокуратури України

 

Прокуратура була вперше створена в XIII столітті у Франції інтереси королівської сім’ї були захищені в суді, а пізніше для переслідування злочинців та поновлення правопорядку. Прокуратура України [3] являє собою єдину систему, яка виконує свої функції відповідно до процедур, передбачених Законом України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» [5] (далі – «Закону»). Конституція України передбачає для захисту прав і свобод людини, спільних інтересів суспільства і країни. Організація та діяльність Прокуратури України, статус прокурора визначаються законом України «Про прокуратуру» та іншими законами України та чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

В українській юридичній науці немає єдності щодо того, до якого виду влади належить прокуратура: законодавчої, виконавчої або судової. Чинне законодавство України також не дає чіткої відповіді на це питання. Зарубіжний досвід показує, що існують різні рішення питання про статус органів прокуратури в системі державної влади. У деяких країнах прокуратура є частиною Міністерства юстиції, в інших вона прикріплена до суду, а в третіх виділена в окрему систему. Аналіз функцій прокуратури, визначених у Законі «Про прокуратуру» України, показує, що деякі функції прокуратури України пов’язані з адміністративною владою, тоді як інші пов’язані з судовою владою.

Виходячи з цього і беручи до уваги, що принцип поділу законодавчої, адміністративної та судової влади не є безумовним, можна зробити висновок, що у своєму нинішньому вигляді прокуратура України не може бути віднесена до якогось державного відомства. Вона незалежна в силу своєї національної правової природи і є інститутом у механізмі державної влади, призначеним для виконання функцій, передбачених законодавством.

Прокуратура України є незалежним центральним державним органом, який діє в системі національних правоохоронних органів для захисту громадського і національного порядку, прав і свобод людини від незаконних порушень і захисту основ України, а також основи демократичного устрою засобами і методами, які передбачено законом.

Функції прокуратури. Поняття «функція» має декілька значень. У словнику це інтерпретується як: «Робота, обов’язки, сфера діяльності, мета та роль, що виконуються органом» [6].

Термін «функції прокуратури» розуміється як прокурорська діяльність, різновид прокурорської діяльності. У літературі поняття «керівництво прокурорською діяльністю» часто використовується як еквівалент терміну «функції органів прокуратури». Однако з теоретичної точки зору таке визначення не завжди є розумним. Проте в деяких країнах (Казахстан, Латвія, Узбекистан, Литва та ін.) термін «напрями діяльності» використовується для позначення законодавчих актів.

В Україні теоретики і практики стверджують, що функції прокуратури – це вид діяльності її установи, який визначається соціальною метою прокуратури, яка характеризується чітким предметом судового розгляду та орієнтацією на вирішення суміжних завдань [7]. Функції прокуратури передбачені у ст. 1311 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про прокуратуру».

Конституційні функції прокуратури полягають у наступному:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, врегулювання інших питань у кримінальному судочинстві відповідно до закону, а також нагляд за негласними та іншими слідчими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Слід зазначити, що Закон України «Про прокуратуру» містить різні положення про основні функції прокуратури.

Так, на прокуратуру покладено такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадян або країни в суді у випадках, передбачених законом;

3) здійснювати нагляд за додержанням законодавства установами, які здійснюють діяльність з розслідування підприємницької діяльності, дізнання та досудові розслідування;

4) здійснює нагляд за додержанням закону при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян ( ст. 2 Закону).

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!