Курсова робота “Рοль сім`ї у психічнοму рοзвитку дοшкільника”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РΟЗДІЛ І. НАУКΟВΟ-ТЕΟРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРΟБЛЕМИ ВПЛИВУ СІМЕЙНΟГΟ ВИХΟВАННЯ НА ФΟРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ ΟСΟБИСТΟСТІ 

1.1. Особливість та сутність сімейнοгο вихοвання дітей 

1.2. Науково психοлοгο-педагοгічний аналіз стилів сімейнοгο вихοвання 

1.3. Аналіз впливу стилів сімейнοгο вихοвання на фοрмування характеру дитини 

РΟЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ВЗАЄМОДІЇ ДИТИНИ  З БАТЬКОМ І МАТІРЮ, ЯК ОДИН ІЗ ГОЛОВНИХ АСПЕКТІВ ВІДНΟСИН У СІМ`Ї 

2.1. Сімейні зв’язки як свοєрідний генетичний кοд дитини 

2.2. Вплив батьківськοгο ставлення на емοційну сферу дитини 

2.3. Вплив сімейнοгο вихοвання на фοрмування емοційнοї-вοльοвοї сфери 

ВИСНΟВКИ

СПИСΟК ВИКΟРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Протягом усіх ранніх років, дошкільного та молодшого шкільного віку, батьки як і завжди є основними факторами формування характеру дітей. Вони можуть запобігати або сприяти формуванню поведінкових відхилень у дітей. Ставлення сім’ї до дитини визначає її міжособистісні відносини, соціальний статус, емоційний стан, моральний розвиток і т. д. Одна з головних умов для того, щоб дитина розвивалася і формувала особистість здоровим і щирим чином, – це рости в емоційно теплому і стабільному середовищі.

Психологічне вивчення формування та розвитку особистості є неможливим без урахування конкретних умов життєдіяльності людини, того реального життєвого контексту, в якому здійснюється розвиток особистості дитини. Дійсно, наукове розуміння особистості може бути досягнуто тільки тоді, коли вони розглядаються не ізольовано, а коли розглядається цілісність їхніх соціальних зв’язків і міжособистісних взаємодій.

Як ми всі знаємо, формування особистості відбувається значною мірою під впливом сім’ї. Цей факт не викликає сумнівів, але механізм цього утворення остаточно не з’ясований. З першого дня народження дитини соціальне середовище є для неї системою сімейної взаємодії. Батьки дитини спочатку були єдиними носіями соціальних відносин і єдиною посередницькою ланкою, що зв’язувала дитину зі світом. Це складний міжособистісний вузол, що реалізується в системі сімейної взаємодії та комунікації. Сім’я, в цьому сенсі, є найважливішим фактором повсякденного життя і розвитку особистості.

У своїх працях вказували на провідну роль сім’ї у формуванні особистості, такі вчені, як: Л. Божович, О. Бондаренко, Л. Виготський, З. Карпенко, Є. Коваленко, В. Москалець, В. Мухіна, Л. Славіна та ін. Природа виховного впливу сім’ї на формування характеру дітей була вивчена вченими в країні і за кордоном: І. Бех, М. Боришевський, Є. Доценко, С. Кондратьєва, В. Куликов, М. Савчин, О. Сидоренко, П. Таранов, Дж. Тернер, А. Хараш, Р. Чалдіні та ін.). Однак вплив методів сімейного виховання на формування особистості дітей розглянуто не повною мірою, що призвело до вибору тем дослідження.

Метою даного дослідження є теоретичний аналіз і структурування дослідницького пояснення впливу сімейних відносин між батьками на розвиток самооцінки дітей.

Для досягнення поставленої мети ставилися завдання дослідження:

1) дослідити роль сімейного виховання в формуванні самооцінки дитини;

2) показати вплив батьківських стосунків на дошкільника та його особистості;

3) показати важливість гармонійного ставлення матері до батька для формування самооцінки майбутніх поколінь, і навпаки.

Методи дослідження: теоретико-методологічний аналіз, систематизація та узагальнення наукових джерел.

Предмет дослідження: сімейні стосунки та їх вплив на самооцінку дошкільника.

Об`єкт дослідження: теоретико-методологічний аналіз сімейного виховання дитини.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст роботи викладений на 38 сторінках.

 

РΟЗДІЛ І. НАУКΟВΟ-ТЕΟРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРΟБЛЕМИ ВПЛИВУ СІМЕЙНΟГΟ ВИХΟВАННЯ НА ФΟРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ ΟСΟБИСТΟСТІ

1.1. Особливість та сутність сімейнοгο вихοвання дітей

 

Сім’я – це головний центр, де починається і протікає життя дитини. За сприятливих умов дитина набуває базових моральних знань у сім’ї і вступає в міжособистісні відносини, що сприяє її соціалізації і готує її до повноцінного входження в інші мікрогрупи і макросоціум. Е. Арутюнянц, Д. Берто, О. Докукіної, В. Дружиніна, З. Кісарчук, Л. Повалій, В. Постового, О. Хромової та інших вчених висвітлюють ці важливі питання у своїх працях [13, с. 142].

Найважливіша відповідальність сім’ї – це виховання дітей. Г. Костюк стверджує, що «виховання – це, по суті, керівництво з формування особистої індивідуальності», яке здійснюється за допомогою впливу. За словами Гуляра, виховання розглядається як специфічна діяльність, що передає соціальний та історичний досвід новому поколінню. Це плановий і цілеспрямований вплив, що забезпечує формування особистості і готує до життя і виробничої праці [6].

У зв’язку з цим у дослідженні З. Борисенко виховний вплив визначається як зовнішні умови виховання, а точніше, процес організації діяльності педагогів та учнів і здійснення цілеспрямованих дій, метою яких є зміна психологічних характеристик об’єктів, на які впливає виховання (їх мотивації, потреби і установки, цінності та особистісні характеристики), а також реконструкція поведінки останнього відповідно до типових концепцій адаптації до зрілої особистості конкретного суспільства уявлення про соціально зрілу, пристосовану до реальних суспільних умов особистість [1, c. 8].

За свідченням Т. Кравченко, фактори сімейного впливу на особистість дитини можна умовно поділити на три групи:

1. Перша – це соціальна мікросреда, в якій діти починають долучатися до соціальних цінностей і ролей, та починають розуміти складність і протиріччя сучасного суспільства.
2. Друга полягає в тому, що діяльність всередині сім’ї і за її межами – це спосіб участі в майбутній життєдіяльності.
3. Третя група – це власне сімейне виховання, що є певним комплексом виховного впливу [13, c. 143].

Підводячи підсумок, Т. Кравченко зазначає, що сімейне виховання – це одна з форм виховання дітей, що поєднує цілеспрямовану поведінку батьків з об’єктивним (тобто спонтанним) впливом сім’ї. Останнє являє собою несвідомий і неконтрольований вплив (поведінка, звички, спосіб життя тощо), який буде регулярно повторюватися і спільно впливати на дитину, формуючи її цінності, орієнтації, системи потреб, інтереси, звички і моделі поведінки. Метод сімейного виховання визначає зміст внутрішніх взаємин сім’ї, є специфічною психосоціальною формою організації сімейного життя і робить домінуючий вплив на формування особистості дітей [13, c. 144].

Відповідно до вказаного наведемо думку дослідниць, В. Заслуженюк, В. Семиченко, які вказують, що необхідність сімейного виховання розуміється у відповідності з наступними положеннями:

1. Сімейне виховання більш емоційне, ніж будь-яке інше виховання, тому що його «керівництвом» є любов батьків до своїх дітей і відповідні почуття (прихильність, довіра) дітей до своїх батьків;
2. Діти, особливо в дуже ранньому віці, більш сприйнятливі до впливу сім’ї, ніж до будь-якого іншого впливу;
3. Являючи собою невелику групу, свого роду соціальний мікрокосм, сім’я може найкращим чином відповідати вимогам поступової інтеграції дітей в соціальне життя і поступового розширення їх кругозору і досвіду;
4. У той же час сім’я – це не однорідна, а диференційована соціальна група, що представляє різні віку, поли, а іноді навіть професійні «підсистеми». Це дозволяє дитині більш активно демонструвати свої емоційні та інтелектуальні здібності, тим самим швидше їх реалізуючи.

У той же час, як зазначає Т. Кравченко, серед основних функцій сім’ї як соціального інституту важливе місце належить виховній, емоційній і духовній функціям, які були реалізовані повною мірою. Освітня функція родини відіграє певну роль у задоволенні особистих потреб її дорослих членів з точки зору виховання, батьківської турботи, взаємовідносин з дітьми, їх зростання та самореалізації батьками своїх дітей. Правильне виконання функції сім’ї забезпечує соціалізацію підростаючого покоління і готує до майбутнього життя. Емоційна функція включає в себе задоволення потреб членів сім’ї у співчутті, повазі, визнанні, емоційній підтримці та психологічному захисті. Функція духовного (культурного) спілкування полягає в задоволенні потреб загального дозвілля та взаємного духовного збагачення [13, c. 143].

І. Звєрєва, Л. Коваль, В. Кравець та С. Хлєбік виділяють наступні функції сім’ї в процесі соціалізації особистості дітей [11; 12]:

1) фізичний та емоційний розвиток людини;

2) родина відіграє вирішальну роль у формуванні психологічної статі дитини;

3) сім’я відіграє провідну роль у розумовому розвитку дитини, а також впливає на міру прилучення людини до культури на всіх етапах соціалізації;

4) сім’я дуже важлива для того, щоб діти засвоювали соціальні норми;

5) базова ціннісна орієнтація людини в галузі сімейних і міжетнічних відносин формується в сім’ї і визначає її спосіб життя, сферу і розмах життя, життєві зусилля, плани і методи реалізації [12, c. 89].

За свідченням О. Вакуленко, важливим аспектом сімейного виховання є формування здорового способу життя. Багато в чому формування здорового способу життя залежить від традиційних складових цього впливу: способу життя сім’ї, організації побуту, характеру взаємовідносин подружжя, участі обох батьків в освіті, правильної організації вільного часу сім’ї, а також власного ставлення батьків до вживання алкоголю, куріння, та вживання наркотиків. Тому спосіб життя сім’ї переважно визначає спосіб життя дитини [5, c. 124]. За свідченням І. Левченко, В. Ткачової, аналіз літератури з питань сім’ї дозволяють нам виділити основні функції, які найчастіше приписуються звичайним сім’ям.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!