Курсова робота ” Ризикова поведінка молоді: гендерний аспект “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретико-метедологічні засади вивчення ризикованої поведінки молоді

1.1. Поняття «ризикова поведінка», типи, ознаки у науковій літературі

1.2. Проблема ризику: гендерний аспект

1.3. Соціальна профілактика ризикованої поведінки молоді

Розділ ІІ. Гендерні відмінності схильності до ризикованої поведінки молоді (на прикладі студентсва)

2.1. Аналіз результатів опитування студентів ЗВО м. Івано-Франківськ

2.2. Узагальнення даних тестування студентів (методика Г. Шуберта)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Вивчення соціально-психологічних аспектів та гендерних відмінностей ризикованої поведінки молоді стає невід’ємною потребою з кількох причин. З одного боку, наростання динаміки соціально-економічних, політичних та соціокультурних змін у сучасному українському суспільстві, а з іншого – швидкий ритм життя, технологічні інновації, розмаїтість та масштабність кризових ситуацій створюють зони ризику, що невід’ємно впливають на поведінку молоді. Крім того, важливо звернути увагу на дослідження особистісних, групових та соціальних ризиків через відсутність повного розуміння суб’єктивного сприйняття, раціоналізацію мотивації до ризику та їхні детермінанти.

Молодь активно розвиває свою самостійність, вкладає зусилля у пошук свого місця у світі та способів вираження власної особистості, при цьому усвідомлюючи обмеженість своїх можливостей. В цьому періоді оптимальною стратегією поведінки стає вільний, свідомий вибір, що передбачає наявність невизначеності і ризику, що, в свою чергу, сприяє як появі девіантної, так і соціально прийнятної ризикованої поведінки.

Ризикована поведінка молоді зумовлена комплексом взаємопов’язаних факторів (віковими особливостями, індивідуальними рисами, біологічними умовами, когнітивними настановами, особистісною культурою, цінностями та іншими). Спрямованість на той чи інший тип поведінки та готовність до ризику визначаються як ступенем взаємодії цих чинників, так і особистісними властивостями, включаючи тенденцію до вибору ризикованих сценаріїв у контексті відносної ізоляції чи активного спілкування з іншими. Не менш важливі є різниці між статями у відношенні до прийняття ризику та виявленні ризикованої поведінки.

Поняття ґендеру є досить новим у психології, і на його розвиток вплинули як зарубіжні, так і вітчизняні психологи. До числа таких вчених належать Т.В. Бєндас, С. Бем, Ш. Берн, Є.П. Ільїн, І.С. Дж. Голланд, А.Є. Голомшток, Л.А. Йовайши, Є.О. Клімов, М.С. Пряжников та інші.

Метою даної роботи є з’ясування гендерних особливостей прояву ризикованої поведінки молоді.

Досягнення мети зумовило постановку і вирішення таких взаємопов’язаних завдань дослідження:

1. Визначити поняття «ризикова поведінка», типи, та ознаки у науковій літературі;
2. Проаналізувати проблема ризику: гендерний аспект;
3. Окреслити соціальна профілактику ризикової поведінки молоді;
4. Провести аналіз результатів опитування студентів ЗВО м. Івано-Франківськ;
5. Обгрунтувати дані тестування студентів за методикою Г. Шуберта.

Об’єктом дослідження виступає явище ризикованої поведінки молодих людей як предмет соціологічного аналізу.

Предметом дослідження є гендерні особливості прояву ризикованої поведінки сучасної молоді.

Методи дослідження. Для написання теоретичної частини роботи було використано такі загальнонаукові методи дослідження як аналіз, синтез та узагальнення. Поєднання таких емпіричних методів як стандартизоване інтерв’ю «обличчям до обличчя», тестування дозволило визначити наявні гендерні відмінності щодо проявів ризикованої поведінки та схильності до ризику у юнаків та дівчат.

Емпіричну базу дослідження становлять дані опитування та тестування студентів закладів вищої освіти м. Івано-Франківськ.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (19 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 34 сторінки.

 

РОЗДІЛ І. Теоретико-метедологічні засади вивчення ризикованої поведінки молоді

 1.1. Поняття «ризикова поведінка», типи, ознаки у науковій літературі

 

Підлітковий період легко вразливий до зовнішніх стимулів, впливу ровесників та потреби експериментувати, особливо коли навички та знання тільки починають формуватися. Цей час характеризується фізіологічними та фізичними змінами, що робить його особливо вразливим.

В Україні підлітки стикаються з численними проблемами, такими як соціально-економічні труднощі, наслідки політичної нестабільності, загроза стати жертвою торгівлі людьми або сексуальної експлуатації, доступність алкоголю та наркотичних речовин, а також належність до маргінальних соціальних груп, які виключені зі суспільного життя. Це спричиняє те, що підлітки часто вдаються до ризикованої поведінки, такої як проведення багато часу на вулиці, незахищений секс, раннє початок статевого життя, часта зміна сексуальних партнерів та небезпечне вживання наркотичних речовин [12].

Отже, для захисту підлітків від небезпечної поведінки, яка може поставити їх у ситуацію неспроможності захистити себе, важливою є створення сприятливої та дружньої атмосфери у їхньому оточенні, позитивні взаємини з батьками та активна участь у громадському житті та діяльності. Поведінку, яка призводить до загрози здоров’ю або інших небезпек, як для оточення, так і для особи, яка себе так веде, можна визначити як ризиковану [1].

Ризикована поведінка не завжди виходить за межі норм, проте вона завжди може становити загрозу для здоров’я, життя, добробуту та загального благополуччя. Зазвичай ризиковані звички формуються та розвиваються в підлітковому віці і можуть породжувати складнощі, з якими людина зіштовхується у дорослому житті, щодо свого здоров’я та соціального статусу [14]. Вчені Т. Алєксєєнко та С. Кушнарьова з України підкреслюють, що зменшення рівня контролю за поведінкою відображає сучасні тенденції [1].

Центр контролю захворювань США визначає такі типи ризикованої поведінки:

1. поведінка, яка спричиняє травми та насильство;
2. сексуальна поведінка та відносини, що можуть призвести до незапланованої вагітності або передачі статево-передаваних захворювань;
3. вживання шкідливих речовин з високим ризиком несприятливих наслідків;
4. поведінка, що пов’язана з курінням та нездоровими дієтами.

Вчені О. Вовкогон та О. Лисенко відзначають, що вживання терміну «ризикована поведінка» зміщує увагу соціальної роботи з негативних аспектів захисту суспільства від непередбачуваної активності підлітків на захист самих підлітків від можливих наслідків їхньої ризикованої поведінки [2].

До чинників, що сьогодні спонукають підлітків до ризикованої поведінки, належать також вживання електронних сигарет та активність в інтернеті. А. Данілова особливу увагу звертає на інтернет-загрози, що пов’язані з рекламою тютюну, алкоголю та сайтами для дорослих, які надихають підлітків на експерименти та ризиковані дії [4].

Ризиковану поведінку вивчають одночасно на мікро- та макрорівнях, а саме, у взаємодії на рівні міжособистісних відносин, зокрема, у сімейному контексті, а також у контексті функціонування суспільства. А. Данілова пропонує розглядати ризиковану поведінку як змінну, що залежить від різноманітних факторів, включаючи соціальні чинники та відношення підлітків до них. Крім того, як умови, так і ставлення можуть бути вплинуті корекційно, що є важливим аспектом соціальної роботи.

 

1.3. Соціальна профілактика ризикованої поведінки підлітків

 

На сьогоднішній день дуже важливим є впровадження ефективних програм профілактики ризикованої поведінки серед підлітків. Це необхідно, оскільки такі програми сприяють позитивним змінам у поведінці шляхом підвищення мотивації до здорового способу життя та надання підліткам необхідних знань і практичних навичок щодо безпечної поведінки [14].

Отже, варто відзначити, що ключовою складовою профілактичних заходів є акцент на запобігання та зменшення негативних наслідків шляхом усунення факторів, що їх викликають.

Згідно з Законом України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (2009), соціальна профілактика визначається як соціальна діяльність, спрямована на уникнення складних життєвих ситуацій, запобігання аморальній або незаконній поведінці та попередження негативного впливу на здоров’я і життя молоді, у тому числі на поширення соціально небезпечних захворювань [5]. Профілактика ризикованої поведінки серед підлітків може бути класифікована як первинна, вторинна і третинна [18].

Первинна соціальна профілактика застосовується у випадках, коли проблема чи негативні явища серед підлітків не є поширеними. Таким чином, зусилля первинної профілактики націлені не лише на запобігання негативних явищ, але і на формування здорового способу життя взагалі. Серед методів первинної соціальної профілактики можна виділити наступні: інформування, навіювання, переконання та робота в громаді.

Метою вторинної соціальної профілактики є перетворення несприятливої ризикованої поведінки на адаптивну форму. Вона вживається у разі високого ризику розвитку проблеми або негативного явища серед підлітків. Цей підхід передбачає формування досвіду управління поведінкою в проблемних ситуаціях, надання соціально-педагогічної та психологічної підтримки підліткам, сприяння у здобутті знань, умінь та життєвих навичок. Крім того, вона спрямована на зміну ставлення підлітків до себе, їхнього місця у суспільстві та до навколишнього оточення, а також на усвідомлення ними цінності власного життя. Можна впроваджувати вторинну соціальну профілактику за допомогою тренінгів, програм з циклом занять, вуличних соціальних ініціатив і роботи «гарячих ліній» [15].

 

Розділ ІІ. Гендерні відмінності схильності до ризикованої поведінки молоді (на прикладі студентсва)

2.1. Аналіз результатів опитування студентів ЗВО м. Івано-Франківськ

 

Для підтвердження теоретичних висновків та виявлення гендерних відмінностей у схильності до ризикованої поведінки серед студентів загалом у листопаді 2023 року було проведено соціологічне дослідження за допомогою опитування (деталі процедури вказані у Додатку А, а інструменти дослідження представлені у Додатку Б). У дослідженні брали участь 400 студентів закладів вищої освіти у місті Івано-Франківськ. Вибірка була репрезентативною за статтю, віком, курсом навчання та навчальним закладом.

Таблиця 2.1. Розподіл відповідей студентів на запитання «Чим Ви готові ризикнути заради досягнення власних цілей?»

Аналіз таблиць розподілу даних дав можливість зробити такі узагальнення та висновки. Більше половини опитаних студентів (53%) виявили готовність ризикувати для досягнення поставленої мети. Інша частина респондентів (47%) виявила не готовність ризикувати, відчуваючи невпевненість у позитивності кінцевого результату. Проте, якщо говорити про області, в яких вони готові ризикувати, слід відзначити, що частина молодих людей, які готові ризикнути всім, становить 18,11% від тих, хто згоден ризикувати (9,6% від загальної кількості опитаних). Більшість тих, хто погоджується ризикнути, готові змінити своє місце проживання (41,89%).

Таблиця 2.2. Розподіл відповідей студентів за статтю на запитання «Чим Ви готові ризикнути заради досягнення власних цілей?»

Рис. 2.2. Розподіл відповідей студентів готових ризикувати заради досягнення власних цілей за статтю

 

У контексті гендерного аналізу, отримані результати показали, що частка юнаків, які готові ризикувати для досягнення своїх цілей, на 4% менша, ніж у дівчат. Проте, якщо йдеться про ризик виправданий, або про ризикування власним життям, здоров’ям або благополуччям, то юнаки більш схильні до цього, ніж дівчата. Натомість, дівчата виявляють більшу готовність ризикнути для досягнення бажаних результатів, зокрема, в зміні місця проживання, кар’єри, відносин з коханою людиною або дружбі.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!