Курсова робота ” Система логопедичної роботи з формування правильної вимови звуковимови у дошкільників з дислалією “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ЗВУКОВИМОВИ У ДОШКІЛЬНИКІВ З ДИСЛАЛІЄЮ

1.1. Дислалія як порушення фонаційного оформлення висловлювання

1.2. Причини, форми, особливості та види дислалій у дітей дошкільного віку

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ПОДОЛАННЯ НЕДОЛІКІВ ЗВУКОВИМОВИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ДИСЛАЛІЄЮ

2.1. Система роботи щодо корекції звуковимови у дітей з дислалією

2.2. Логопедичні ігри як засіб корекції звуковимови при дислалії

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. На сьогодні в Україні близько 1 млн дітей дошкільного віку за висновками спеціалістів мають порушення розвитку, при якому страждає мова [24]. Дислалія, що представляє дефіцит під час виробництва звуків є одним із найсерйозніших комунікативних порушень, описаних у працях із мовної патології. Розлади мовлення негативно впливають на процес оволодіння рідною мовою, адаптацію та соціалізацію дітей дошкільного віку. Також це може позначатися на психічному стані дитини, зумовити виникнення специфічних особливостей емоційно-вольової сфери та сприяти розвитку сором’язливості, нерішучості, комплексу меншовартосі.

Саме тому корекція мовних порушень є однією з найважливіших складових реабілітаційного процесу, яка потребує оновлення вже існуючих та впровадження нових форм, методів, методик тощо.

 Питання діагностики, корекції, реабілітації дітей порушеннями звуковимови розглядаються у працях Н. Гаврилова [3], Г. Грибань [4], В. Звєкова [8], І. Олійник [17], Ю. Піпчук [19], Є. Плющик [20], Ю. Рібцун [22], Н. Туренко [24], Л. Федорович [26], Н. Фурман [27], М. Шеремет [28] та ін.

Мета курсової роботи полягає у комплексному дослідженні системи логопедичної роботи з формування правильної вимови звуковимови у дошкільників з дислалією.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

1. з’ясувати сутність поняття «дислалія» у науково-дослідній літературі;
2. розглянути причини, форми, особливості та види дислалій у дітей дошкільного віку;
3. дослідити особливості логопедичної роботи з формування правильної вимови звуковимови у дошкільників з дислалією;
4. проаналізувати особливості використання логопедичних ігор у системі корекційної роботи з подолання недоліків звуковимови у дітей дошкільного віку.

Об’єктом дослідження є дислалія як порушення фонаційного оформлення висловлювання.

Предметом дослідження в роботі є особливості логопедичної роботи з формування правильної вимови звуковимови у дошкільників з дислалією.

Методи дослідження: описовий метод (опис теоретичних аспектів дислалії); критичний аналіз теоретичної літератури з проблеми дослідження; метод синтезу (при визначенні поняття «дислалії» шляхом поєднання різних джерел і виокремлення єдиного визначення даного терміну);  порівняння накопичених знань минулими поколіннями та існуючих на сьогодні;  пошуковий метод; систематизація та узагальнення.

Практичне значення курсової роботи полягає в тому, що результати роботи можуть бути використані при підготовці до лекційних занять, спецкурсів та практичних занять, в повсякденній логопедичній практиці для проведень занять з розвитку мовлення, діагностики та корекції мовлення, виховання загальної мовної культури дошкільників.

Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, 2 розділів, висновків, списку використаної літератури (28 найменувань) та додатків. Загальний обсяг роботи становить 35 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ЗВУКОВИМОВИ У ДОШКІЛЬНИКІВ З ДИСЛАЛІЄЮ

1.1. Дислалія як порушення фонаційного оформлення висловлювання

 

Останнім часом значно зростає кількість дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку. Серед них значну частину становлять діти 5 – 6 років, які не опанували нормативні терміни звукової сторони мовлення. Володіючи повноцінним слухом і інтелектом, вони, як правило, не готові до засвоєння шкільної програми через порушення мовної складової. Крім того, більшість дітей з порушеннями мови мають недостатність перебігу психічних процесів, емоційну нестійкість. Практично у всіх дітей погано розвинене мислення, пам’ять, увага [7, с. 53].

Витоки визначення такого мовленнєвого порушення як «дислалія» (від грец. δυσ – приставка, що означає частковий розлад, і λαλιά – говорити) беруть свій початок ще з 1827 р., коли професор медицини Вільнюського університету І. Франк використовував цей термін у своїй монографії в узагальненому сенсі, як найменування всіх типів фонетичних порушень різної етіології [4, с. 12].

У 30-х роках XIX століття швейцарський лікар Р. Шультесс вводить у свої дослідження термін «дислалія» у вужчому значенні, позначаючи розлади, викликані анатомічними відхиленнями органів артикуляції [17, с. 78].

Відтоді тлумачення терміну «дислалія» постійно змінювалося і набуло міжнародного поширення, але його зміст і закладені види порушень не завжди збігаються. На сучасному етапі розвитку корекційної педагогіки в Україні методику навчання дітей правильній вимові звуків досліджують Ю. Рібцун,
Ю. Пінчук, С. Миронова, М. Шеремет та інші [4, с. 12].

Ю. Рібцун описує дислалію як порушення звуковимови (в більшості випадків шиплячих, свистячих) за збереження слуху й іннервації (зв’язку органів і тканин з центральною нервовою системою) мовленнєво-рухового апарату [22, с. 5]. М. Шеремет трактує поняття «дислалії» як порушення вимовної (звукової) сторони мовлення при збереженій іннервації мовного апарату; що найчастіше виявляється в дитячому віці. Неправильна вимова може фіксуватися батьками та людьми, що оточують дитину, досить рано, оскільки діти оволодівають артикуляцією звуків поступово [28, с. 54].

 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ПОДОЛАННЯ НЕДОЛІКІВ ЗВУКОВИМОВИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ДИСЛАЛІЄЮ

2.1. Система роботи щодо корекції звуковимови у дітей з дислалією

 

Вагому роль у правильній побудові звуковимови дітей з дислалією відіграє точна і своєчасна логопедична робота, під якою ми розуміємо своєрідний вплив фахівця на мовленнєву функцію дитини. Терміни подолання недоліків звуковимови залежать від ступеня складності порушення, індивідуальних вікових особливостей дитини, регулярності логопедичних занять, підтримки з боку батьків і педагогів.

Вчені відзначають, що перед проведенням корекційної роботи, перш за все, необхідно визначити природу та причини дислалії, а також напрям виправлення вад звуковимови. М. Шеремет зазначає, що формування фонетичної сторони мови тісно пов’язане з розвитком фонематичного слуху, з одного боку, і формуванням лексичних і граматичних категорій – з іншого. Тому від того, наскільки своєчасно та успішно буде виправлена звуковимова в дитячому віці, значною мірою залежить засвоєння навичок письма та читання в шкільний період [28, с. 60]. Відомо, що до 4–5 років недоліки звуковимови можуть мати фізіологічний характер, тому цілеспрямовані логопедичні заняття з усунення будь-яких вад вимови рекомендовано починати з 4 років.

Перед початком корекційного навчання формування правильного фонетичного мовлення досліджується також фонетична сторона мовлення, щоб визначити не лише кількість звуків, які дитина вимовляє неправильно, а й характер їх порушень [19, с. 44].

Для виявлення стану звуковимови потрібно обстежити:

• будову та рухомість артикуляційного апарату;
• звуковимову;
• фонематичний слух [5, с. 145].

Під час обстеження артикуляційного апарату важливо пам’ятати, що правильна звуковимова здебільшого забезпечується збереженістю кожної частини периферичного мовленнєвого апарату; носової та ротової порожнин, а також глотки й носоглотки. Досліджуючи будову зубів, язика, піднебіння, губ, щелеп, слід виявити, чи відповідає їхня будова нормі, а якщо ні, то який наявний характер порушення [28, с. 62]. У процесі обстеження рухомості артикуляційного апарату дитині пропонують за наслідуванням виконати вправи, які подано на рисунку 2.1.

Рис. 2.1 Вправи на обстеження рухомості артикуляційного апарату

Сформовано автором: [5, с. 147]

 

Вчені наголошують, що під час виконання зазначених вправ слід звернути увагу на:

• чіткість артикуляційних рухів;
• швидкість та плавність відтворення їх;
• вміння швидко перемикатися з одного артикуляційного укладу на інший [27, с. 73].

Під час обстеження звуковимови потрібно з’ясувати, як дитина вимовляє звук, що перевіряють ізольовано, в словах, складах, реченнях, текстах, використовуючи відповідний дидактичний матеріал.

 

2.2. Логопедичні ігри як засіб корекції звуковимови при дислалії

 

Важливу роль у корекції звуковимови дітей дошкільного віку відіграють логопедичні ігри. У грі яскраво проявляються особливості мовленнєвого розвитку, мислення й уяви дитини, її емоційність, рухова активність, розвиваюча потреба в спілкуванні.

Гра є особливою формою життя дитини у суспільстві, діяльність, у якій діти в ігрових умовах виконують ролі дорослих, відтворюють їхнє життя, працю та взаємовідносини. Давно помічено, що людина, яка в дитинстві достатньою мірою не залучалась до гри, в дорослому житті виявляє нестачу певних необхідних їй якостей і умінь. Гра – це «чарівна скринька», за допомогою якої можна навчити дітей спостерігати, доводити, розуміти та творити.  

У народі кажуть: «Хочеш бути здоровим грайся, хочеш бути розумним – грайся, хочеш бути щасливим – грайся!» Гра для дошкільника – справжнє життя зі своїми радощами та прикрощами, переживаннями й досягненнями. Водночас вона для нього вільна діяльність, адже грає дитина без примусу, із задоволенням [14, с. 32].

На думку К. Ушинського, гра є специфічною формою пізнавальної діяльності, в якій дитина відображає дійсність через дії, слова, почуття і творчі переконання. Цінність ігор полягає ще й у тому, що освітня, розвивальна та виховна функції ігор тісно пов’язані [25, с. 405].

За словами Н. Фурман, гра є універсальною формою діяльності, в якій відбуваються серйозні прогресивні зміни в психології та особистості дитини дошкільного віку, визначаються її стосунки з оточуючими людьми, готується до переходу на наступний віковий етап, нові види діяльності [27, с. 18].

Ю. Пінчук зазначає, що під час гри розвиваються не тільки зовнішні сторони мовлення, але й чітко відображається мовленнєва діяльність дитини та її вплив на засвоєння мови, збагачується словниковий запас, завдяки чому набувається більшого розуміння. На логопедичних заняттях важливо створити у дитини афективно-позитивний настрій, викликати інтерес до заняття, а при необхідності – зняти напругу, яку можна зняти за допомогою ігрових вправ. Ігри створюють такі умови для природного самопочуття дитини та водночас виконують функції виховання, розвитку та корекції [19, с. 45].

Н. Фурман зазначає, що основні завдання логопедичних ігор полягають у наступному:

а) активізують розвиток психічних процесів дітей (сприйняття, відчуття, мислення, пам’ять, уява, увага, рух, мова);

б) спираються на бажання дитини отримувати задоволення та радість від ігор;

в) створюють максимально сприятливі умови для розвитку творчих здібностей;

г) впливають на формування емоційно-вольової сфери;

д) стимулюють бажання дитини спілкуватися як з дорослими, так і з однолітками [27, с. 22].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!