Курсова робота ” Сучасні тенденції розвитку концепції управління персоналом в органах влади “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У СИСТЕМІ ОРГАНІВ ВЛАДИ

РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ  УПРАВЛІННЯ  ПЕРСОНАЛОМ В ОРГАНАХ ВЛАДИ

РОЗДІЛ ІІІ. КОНЦЕПЦІЯ ВИЗНАЧЕННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ В ОРГАНАХ ВЛАДИ УКРАЇНИ                 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Вибрана нами тема курсової роботи має місто бути дуже актуальною у теперішній час, особливо коли Україна перебуває на векторі змін та  повстає як цивілізована  сучасна держава, яка має високий ступінь  соціальної стабільності, розвинутою економікою та культурою, де демократія стрімко набирає обертів, у тому числі  в ефективному використанні кадрового потенціалу держави.

У сьогоденні, коли Україна знаходиться на етапі створення демократичних змін та реформ, стрімкими кроками у нашій державі створюється  державно-управлінський апарат за новими технологіями сучасного розвитку , який  набуває свою актуальність і втілюється у реальність у системі органів влади України та здатний працювати в сучасних і майбутніх політичних, соціальних та економічних умовах. Ці втілення потребують та обумовлюють використання певних засобів, щодо забезпечення системи органів влади України високопрофесійними та компетентними державними службовцями. 

Якість процесу кадрового менеджменту в органах виконавчої влади, впливає на якість кадрового потенціалу нашої держави. Ефективне використання кадрового потенціалу держави має дуже велику та значущу роль в реалізація завдань та функцій, покладених на  органи влади України. Соціальна значимість вирішення цього немаловажного питання полягає в досягненні взаємозалежності якості персоналу державної служби і якості управління сферою суспільного життя.

Вибрана нами тема курсової роботи має місто бути дуже актуальною у теперішній час, особливо коли реалізація завдань та функцій, покладених на  органи влади України, залежить від рівня кваліфікації і сумлінності виконання її персоналом ( державними службовцями) та їх службових обов’язків. 

Тому, у розрізі вищенаведеного, виникає необхідність  поглибленого дослідження сучасних тенденції розвитку концепції управління персоналом в органах влади України з позиції сьогодення.

Найбільш відчутний вклад у розв’язання обраної проблеми було зроблено такими ученими у сфері управління персоналом, державного кадрового маневрування та  кадрової структури державних органів влади як В.Б. Авер’янов, О.Ю. Амосов, Г.В. Атаманчук, В.Д. Бакуменко, О.А.Воронько, Дубенко, В.М.Князєв, В.О.Козловський та інші.

Метою теми виступає необхідність детального вивчення питання щодо дослідження теоретичних принципів процесу управління персоналом органів виконавчої влади України та на базі отриманих знань проведення практичних досліджень/рекомендацій, щодо покращення та модернізації процесу управління персоналом органів виконавчої влади.

Згідно до цього, встановлено наступні завдання для дослідження:

1. аргументувати та довести сутність та поняття управління персоналом органів виконавчої влади, а також розглянути ступень наукового опрацювання досліджуваних питань;
2. дати оцінку та розглянути організаційно-правову основу управління персоналом органів виконавчої влади України;
3. провести загальний огляд щодо процесів кадрового менеджменту органів виконавчої влади України;
4. розкрити та охарактеризувати основне направленість, щодо розвитку кадрової структури органів виконавчої влади України.

Об’єктом дослідження курсової роботи є управління персоналом в системі органів виконавчої влади України.

Предметом дослідження курсової роботи є суспільні відносини, що виникають у процесі управління персоналом органів виконавчої влади України.

Методи дослідження. Для дослідження та вирішення  поставлених  питань були використані  система загальнонаукових та спеціальних емпіричних і теоретичних методів дослідження. З метою виявлення тенденцій в управлінні персоналом в органів влади було застосовано такі емпіричні методи, як індуктивне узагальнення, порівняння, опис, спостереження.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел з тридцяти п’яти найменувань. Роботу виконано на 30 сторінках друкованого тексту, що містить однієї таблиці та двох рисунків.

 

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У СИСТЕМІ ОРГАНІВ ВЛАДИ

 

Визначимо основні засади розподілу державної влади нашої країни, а саме державна влада   поділяється на законодавчу, виконавчу та судову.

Кабінет Міністрів України визнаний законодавцем вищим органом в системі органів виконавчої влади, основними функціями якого є координація роботи міністерств та інших органів державної виконавчої влади.

Визначимо складові які входять до системи центральних органів виконавчої влади України: це є міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Центральні органи виконавчої влади можуть включати до себе свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідуються у встановленому законодавством порядку.

Місцеві державні адміністрації, які здійснюють виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі входять до системи місцевих органів виконавчої влади.

До повноважень місцевої державної адміністрації відносяться функції щодо здійснення та координації виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, у тому числі місцеві державні адміністрації мають інші повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Визначимо, що таке управління персоналом. Сукупність впливу на організаційну сукупність вчинків людей, направлених на інтенсивну діяльність на ще невикористані професійні і духовні можливості для розв’язання поставлених завдань, має тлумачення і визначається  як «управління персоналом». На таких засадах розподілу праці з’являється  ієрархічна система субординації. По такому принципу одна людина водночас може перебувати як керівником так і підлеглим.

Організація роботи персоналу зводиться до адміністративно-кадрового врегулювання. Процес кадрової роботи охоплює певний перелік організаційної роботи, а саме кадровий облік, прийняття та звільнення з роботи, кадрові переміщення, розрахунок заробітної плати.

У нашому випадку проблеми управління персоналом у системі органів влади за необхідно проаналізувати в напрямку роботи державних структур з кадрами, визначення їх головних критеріїв, розробленні шляхів, щодо  вдосконалення при підготовки кадрів органів влади, регіонального використовування кадрової роботи. 

У сьогоденні вчені визначають науковий підхід щодо висвітлення процесів позитивних факторів та негативних факторів на впливів управління персоналом, сутність яких зводиться до проведення характеристики елементів впливу, які виражаються у розкритті сутності управління персоналом.

Від професіоналізму та кваліфікації державних службовців залежить якість державного управління, як на центральному так і місцевому рівнях, від ефективної та досконалої праці держслужбовців (надавати якісні публічні послуги, виконувати державні управлінських функцій та завдання та інше). Здійснення якісного та злагодженого професійного відбору  персоналу на державну службу, має дуже велике та відповідальне значення у розрізі нашої сучасності, так як державний службовець має нести служіння нашій державі та українському народу у цілому. Тому для вказаних цілей державний службовець повинен постійно розвивати свої професіональні навички для подальшої ефективної та результативної праці у органах державної влади України.

Державна кадрова політика визначає своєю головною й однією із найважливіших метою програмування/ прогнозування кадрового забезпечення, визначення стратегічного бачення формування, професійне зростання та доцільне використання кадрів трудових ресурсів України.  У то числі під трудовими ресурсами країни, маємо на увазі працездатну частину населення, яка в силу психофізіологічних та інтелектуальних якостей спроможна призводити матеріальні блага чи послуги.

У повсякденності у  сфері державного управління кадрова політика має визначати місце і роль кадрів у суспільстві, мету, завдання, найважливіші напрями і принципи роботи державних структур з кадрами, характеризувати головні критерії оцінки кадрів, встановлювати шляхи вдосконалення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, проводити раціональне використання кадрового потенціалу.

Окремо визначимо сучасний зміст та поняття «персонал системи органів влади» він означає загалом весь особовий склад органів влади, а саме державні службовці та державні спеціалісти, які виконують свої трудові обов’язки на постійній чи тимчасовій основі.

У сучасному управлінні організацією визначається три рівні:

1. Визначення цілей, а саме наявна інформація визначає спектр можливих варіантів вибору цілей і дає змогу уникати завдань, які неможливо розв’язати;
2. Прийняття рішень стосовно дій, а саме інформація дає змогу врахувати всі засоби, необхідні для прийняття відповідних рішень;
3. Встановлення контролю за досягненням намічених цілей і забезпечення необхідних коригувальних заходів, а саме вказаного неможливо досягти без належних засобів, основним з яких є ідентифікація.

Законодавцем було ухвалено Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889 (далі ЗУ «Про державну службу») [29,3] у зв’язку з необхідністю поступового збільшення планової ролі державних служб управління персоналу, які мали б відповідати та нести відповідальність за реалізацію питань управління персоналом у державних органах, а саме документального оформлення вступу на держслужбу (її проходження та припинення), планування та забезпечення заходів щодо підвищення кваліфікації державних службовців та інше.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!