Курсова робота “Туристичні ресурси Чернігівської області”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ

1.1. Визначення сутності поняття «туристичні ресурси

1.2. Методи та методики дослідження туристичних ресурсів

1.3 Географічні та історичні умови розвитку туристичних ресурсів  Чернігівської області

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Оцінка природно- географічних туристичних ресурсів

2.2 Характеристика природно-антропогенних ресурсів

2.3 Аналіз культурно-історичних ресурсів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

 

У сучасному світі така галузь як туризм є однією з головних як у світовій економіці, так і в економіці України. У зв’язку з розвитком туристичної діяльності в Україні варто розглянути таке поняття як «туристичні ресурси».

Актуальність теми полягає в тому, що в наш час туризм, практично у всіх країнах, незалежно від місця розташування, клімату, територіальних розмірів посідає почесне місце, оскільки приносить великий прибуток і формує імідж держав. Туризм, як соціально-економічне явище, перетворився в окрему сферу світової економіки, на частку якого вже сьогодні припадає понад 30% всього експорту послуг або близько 7% всього світового експорту товарів і послуг. Туризм сприяє більш інтенсивному економічному розвитку не тільки окремих районів країн, але й окремих регіонів світу. Невід’ємною частиною світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. На сьогодні туристичний ринок України знаходиться в стадії формування тому, що економіка країни знаходиться в стані постійного реформування, що впливає на розвиток туристичної галузі.

Туризм в Україні є сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави. Однією з найперспективніших у туристичному відношенні областей України є Чернігівська область, адже вона володіє унікальними історико-культурними ресурсами, природними та рекреаційними багатствами. Однак туристичні ресурси Чернігівщини недостатньо висвітлені в науковій та спеціалізованій літературі. Саме це і спонукало автора обрати для свого курсового дослідження тему: «Туристичні ресурси Чернігівської області».

Туристичним ресурсам Черкаської області присвячені праці багатьох авторів. Здебільшого увага приділяється проблемам її охорони та збереження. Дослідженням пам’ятко охоронної діяльності на Черкащині займалися Мельниченко В.М., Федорова Т.М., Шамрай О.Г., Чепурна І. В., Худолей О.С., Дубовий О.М. та Медалієва О.З., Качалаба П.В., Дудник Ю.П., Страшевич В.Б., Удовиченко І.Ю. Дослідженням культурної спадщини області, пов’язаної з життям та діяльністю видатних постатей, займалися Гоцуляк В.В., Масненко В.В., Приліпко М.В., Харченко Л.О., Обрусна С.Ю.

Географічні рамки курсової роботи обмежені територією Чернігівської області за сучасним адміністративно- територіальним поділом України. Хронологічні рамки курсового дослідження охоплюють період з раннього палеоліту до сьогодення.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів та інфраструктури туризму Чернігівщини.

Для реалізації зазначеної мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. дати визначення сутності поняття «туристичні ресурси»;
2. методи та методики дослідження туристичних ресурсів;
3. визначити географічні та історичні умови розвитку туристичних ресурсів Чернігівської області;
4. надати оцінку природно- географічних туристичних ресурсів;
5. сформувати характеристику природно-антропогенних ресурсів;
6. провести аналіз культурно-історичних ресурсів.

Об’єкт дослідження – туристичний потенціал Чернігівської області.

Предметом дослідження є процес формування туристичного потенціалу досліджуваної області.

Методи дослідження: Із загальнонаукових методів застосовувалися емпіричні (спостереження, порівняння) та комплексні (аналіз та синтез, індукція та дедукція) методи дослідження.

Структура курсової роботи: В курсової роботі використанні теоретичні та практичні методи дослідження. Робота складається з вступу, двох розділів, п’ять підрозділів, загальних висновків, списку використаних літератури.

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ

1.1. Визначення сутності поняття «туристичні ресурси»

 

Туристичні ресурси – це природні, культурні, історичні, соціальні, економічні та інші види ресурсів, які можуть бути використані для задоволення туристичних потреб. Ці ресурси включають в себе природні пам’ятки, національні парки, музеї, пам’ятники архітектури, археологічні руїни, традиційну культуру і мистецтво, спортивні події, різноманітні види розваг та інші об’єкти та події, які можуть бути привабливими для туристів. Туристичні ресурси є ключовими складовими туристичної промисловості, яка має значний вплив на економіку та соціальний розвиток регіонів. Важлива роль в розвитку туризму є збереження, охорона та раціональне використання туристичних ресурсів, щоб забезпечити їх доступність для майбутніх поколінь туристів [1].

Туристичні ресурси — специфічні властивості природного середовища, а також їх поєднання, прояви людської діяльності, природні, історичні, соціально-культурні об’єкти, які є предметами зацікавлення туристів, стимулюють їх до подорожі, здатні задовольнити їхні потреби у відновленні та розвитку фізичних, емоційних та інтелектуальних сил. Ресурсом є не лише пейзаж чи історична пам’ятка, а й тиша, чисте повітря, гостинність жителів, доступність розваг тощо. Там, де немає туристичних ресурсів, туризм розвиватись не може.

З точки зору рекреаційної географії до туристичних ресурсів відносять природні та антропогенні геосистеми, тіла й явища природи, артефакти (з лат. arte — штучно + factus — зроблений), що володіють комфортними властивостями і споживчою вартістю для рекреаційної діяльності, можуть бути використані для організації відпочинку й оздоровлення визначеного контингенту людей у певний час за допомогою конкретної технології і за певних матеріальних можливостей. Сутність туристичних ресурсів полягає в тому, що вони слугують основою для формування туристичного продукту та його пропозиції. Загалом туристичними ресурсами вважається все, що можна використовувати в конкретному районі для організації туристичної діяльності та залучення туристів.

Якщо розглядати туризм як вид рекреації, а туристичні ресурси оцінювати з позиції рекреаційної діяльності, то поняття «туристичний ресурс» ототожнюється з поняттям «рекреаційний ресурс». Деякі автори визначають рекреаційний ресурс як поєднання компонентів природи, соціально-економічних умов і культурних цінностей, що виступають як умова задоволення рекреаційних потреб людини [2]. Основою використання туристичних ресурсів і туристичних об’єктів для цілей туризму є туристський інтерес і туристські враження.

Туристський інтерес — перспектива одержання туристом об’єктивної інформації, позитивних емоцій або потенційна можливість задовольнити заплановану потребу туриста в конкретній, на початку частково відомій, туристичній послузі, туристичному товарі й туристичному продукті, заснованих на певному комплексі туристичних ресурсів, що є об’єктами туристського інтересу. Об’єкти туристського інтересу — визначні пам’ятки, природні об’єкти і природно-кліматичні зони, соціально-культурні об’єкти показу тощо, спроможні задовольнити потреби туриста під час туристичної поїздки або подорожі й споживанні туристичних послуг або туристичного продукту.

Втім, щоб ці об’єкти можна було ефективно використати для туризму, потрібна певна інфраструктура й індустрія туризму, які забезпечать: [3]

— надання туристові інформації про конкретний туристичний об’єкт, необхідної й достатньої для переконливої мотивації вибору подорожі саме у цю місцевість і до цього об’єкта;

— достатньо комфортне і безпечне переміщення туриста до цієї місцевості;

— розміщення;

— харчування;

— розваги.

Турист за своєю природою є допитливим. Він хоче пізнати (побачити, почути, доторкнутися, спробувати тощо) щось нове, невідоме або ж особисто переконатися в тих властивостях певного об’єкта, про які він прямо або опосередковано довідався з різноманітних джерел (книги, кіно, відео, розповіді). Не всі об’єкти або події впливають на людей позитивно, деякі генерують гострі, іноді різко і болісно неприємні відчуття, криють у собі реальну небезпеку (пригодницький або екстремальний туризм). Однак навіть розуміючи це, турист цікавиться об’єктом і впевнений у позитивному завершенні подорожі.

Туристське враження — комплекс емоцій, здебільшого позитивних, духовний і фізичний стан туриста, що сформувалися під впливом споживання туристичних послуг, придбання туристичних товарів, споживання туристичного продукту. Туристське враження виникає під час екскурсій, споглядання мальовничих природних ландшафтів, відвідування атракціонів, ресторанів, проживання у готелі тощо. Враження про туристичні ресурси і тур загалом складається з багатьох компонентів. Оскільки основним завданням туризму є задоволення потреб у відпочинку і розвагах, то людина, купуючи туристичні послуги, природно планує одержати позитивні емоції у процесі пізнання, оздоровлення тощо. Варто нагадати, що деякі види туризму, наприклад, діловий туризм, можуть не мати розважальної мети [4].

Ефективність туристичної діяльності значною мірою залежить від адекватної оцінки всього комплексу туристичних ресурсів. Але перш ніж розпочати оцінювання, туристичні ресурси треба поділити на складові, тобто класифікувати. У науковій літературі пропонується декілька підходів до класифікації туристичних ресурсів. Найбільшого поширення набули класифікації польського економіста М. Труаси (1963) і французького економіста П. Дефера (1972). В основу класифікації М. Труаси покладено поділ туристичних ресурсів на створені й не створені працею людини.

Він виокремлює такі три групи туристичних ресурсів: [4]

1. Природні туристичні ресурси, що визначаються як «потенційний туристичний капітал», до них належать клімат, повітря, пейзаж, моря, озера, ріки, гори, ліси тощо. Ці туристичні ресурси можна визначити як природно-кліматичні. Особливістю природних ресурсів є те, що вони не відновлюються в міру споживання чи відновлюються десятиліттями або навіть сторіччями, як, наприклад, ліси.
2. Туристичні ресурси, створені працею людини, тобто архітектурні споруди, пам’ятники, твори мистецтва тощо. Це об’єкти показу чи екскурсій.
3. Додаткові туристичні ресурси, створені працею людини для надання послуг — інфраструктура району, всі підприємства, призначені для прийому та обслуговування туристів. Такі ресурси можна назвати ще економічними зручностями подорожі, вони слугують підставою для оцінювання розвиненості сфери послуг для прийому й обслуговування туристів. Наприклад, у деяких європейських країнах дедалі більшого поширення набувають спеціальні гастрономічні тури. Мета таких подорожей — відвідування певних ресторанів і знайомство з кухнею тієї чи іншої країни. Так, великим попитом користуються гастрономічні тури в Іспанію, на весь світ славиться знаменитий Октоберфест — свято пива в Мюнхені.

На відміну від М. Труаси, П. Дефер не відносить до туристичних ресурсів підприємства з прийому й обслуговування туристів. На нашу думку, такий підхід можна мотивувати тим, що ці підприємства лише дають змогу використовувати туристичні ресурси, але самі по собі не можуть служити метою туристичної подорожі. П. Дефер поділяє всі туристичні ресурси на чотири групи: гідром, фітом, літом й антропом. Гідром — усі туристичні ресурси, до складу яких входить вода: озера, ріки, морські узбережжя, сніжні рівнини і льодовики, джерела мінеральних вод, гідроелектростанції. Наприклад, Ніагарський водоспад, озера в Австрії, річки Рейн чи Амазонка, пляжі в Іспанії чи Лазурне узбережжя Франції.

Фітом — природні туристичні ресурси, до складу яких входить земля. Ці ресурси можуть бути двох типів:

1. створені самою природою (ліси, гори, скелі, вулкани, мальовничі панорами), і ті, що є результатом людської праці (національні парки, сади). Наприклад, до цієї групи належать норвезькі фіорди; Віденський ліс в Австрії і Чорний ліс у Німеччині;
2. сад у палаці Альгамбра в Гренаді в Іспанії чи мис Рока в Португалії; парк у Версалі у Франції чи національні парки деяких африканських країн.

Літом — усе, що створено працею людини і викликає інтерес туристів або само по собі, або завдяки своєму призначенню: це не лише пам’ятники архітектури і минулих цивілізацій, а й прості помешкання, що характеризують життя і побут людей, наприклад, етнографічні села чи музеї під відкритим небом. До літома належать сучасні будівлі: мости, аеропорти, урядові будинки, спортивні споруди, університети, палаци конгресів, сучасні ділові чи житлові квартали, акваріуми, морські обсерваторії тощо. Прикладами можуть слугувати столиця Чехії Прага з великою кількістю пам’ятників архітектури; сінгапурський аеропорт — один із найсучасніших і найдосконаліших у світі; знаменитий міст через Темзу чи Тауер у Лондоні; діловий район Дефанс чи Центр Помпіду в Парижі; акваріум у Барселоні чи споруди великого архітектора Антоніо Гауді в Барселоні; морська обсерваторія в Ейлаті, в Ізраїлі.

Ізраїль, Єгипет, Ліван, Йорданія — це країни, надзвичайно багаті туристичними ресурсами, які можна віднести до літома. Антропом охоплює всі види людської діяльності, які можуть викликати інтерес туристів, незалежно від оточення. Елементами антропома є сама людина, її життя, погляди та звичаї; стародавні види людської діяльності, що зникають чи можуть зникнути, зокрема, народні промисли, національні народні свята, фольклор, національні костюми і національна музика.

Водночас до антропома можна віднести промислові й сільськогосподарські підприємства, а також навчальні заклади і соціально-побутові об’єкти, наприклад, знамените пісенне свято в Естонії; виноградники в провінціях Шампань чи Коньяк у Франції; кіпрські села, де плетуть чудові мережива; відомі мадейрські гобелени; мюнхенські пивні й фестивалі з виступами фольклорних ансамблів; карнавали у Ріо-де-Жанейро чи Венеції, свято квітів у Ніцці, іспанська корида [4].

За класифікацією П. Дефера, складові туристичних ресурсів не є взає-мовиключними, тобто один і той самий вид туристичних ресурсів може одночасно належати до декількох груп. Наприклад, дивної краси гора Монсеррат, що належить до фітома, водночас становить інтерес туристів як вид релігійної, духовної, архітектурної людської діяльності — там знаходиться монастир Монсеррат. Собор Святого Петра в Ватикані викликає інтерес як архітектурна споруда (літом) і збирає віруючих на богослужіння, які там відбуваються (антропом). На карінтійських озерах в Австрії туристи люблять подорожувати пароплавами, яким уже понад 100 років (антропом), але оскільки такі подорожі відбуваються водними просторами, їх можна віднести до гідрома.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!