Курсова робота “Видатні географи краєзнавці Житомирщини”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАУКОВИХ КРАЄЗНАВЧИХ РОЗВІДОК ЖИТОМИРЩИНИ

1.1. Сутнісна характеристика краєзнавчих досліджень

1.2. Аналіз літературних джерел щодо краєзнавства Житомирщини

1.3. Методичні підходи до організації географічних краєзнавчих досліджень

РОЗДІЛ 2. ГЕОГРАФО-КРАЄЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1. Краєзнавча діяльність в Пулинській територіальній громаді

2.2. Особливості застосування краєзнавчих досліджень у шкільній практиці навчання географії

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. У сучасному глобалізованому світі людям стає все складніше відчувати себе частиною конкретної етнічної спільноти. Вони все частіше відчувають, що поняття «Батьківщина», «національна свідомість», «рідна земля» стають майже архаїчними. Проте кожен з нас має невидимий зв’язок з тим місцем, де народився і виріс, де пройшло його дитинство. Це місце – рідний край з його з мелодією народної пісні, багатоголоссям рідної мови, материнськими колисковими. Його багатоманіття проявів і вивчає наукова дисципліна краєзнавство.

Воно сприяє формуванню національної ідентичності та патріотизму, викликаючи інтерес до власної історії та культури. Краєзнавчі дослідження допомагають збагачувати наші знання про минуле та розуміння сучасного життя. Вони сприяють розвитку туризму та громадського життя, важливі для соціокультурного розвитку регіонів. Краєзнавство впливає на формування громадської свідомості та громадянської активності, сприяючи становленню цінностей та ідеалів суспільства. Воно відображається у різних сферах життя, від освіти та культури до громадсько-політичного діалогу та міжнародних відносин.

Краєзнавство Житомирщини відіграє важливу роль у збереженні та вивченні культурної спадщини цього регіону. Воно включає в себе дослідження історії, традицій, звичаїв та природних особливостей Житомирського краю та допомагає  розкрити багатогранність культурного доробку минулих поколінь і зрозуміти вплив історичних подій на сучасний стан суспільства.

Саме тому, значна увага приділяється вивченню географічного краєзнавства в школі, що допомагає учням краще розуміти світ навколо себе та його географічні особливості, формують в них глибше розуміння місцевості та її впливу на життя людей. Крім того, такі дослідження сприяють розвитку критичного мислення, аналітичних навичок та навичок роботи з інформацією. Вони також стимулюють інтерес до вивчення історії своєї місцевості, культурних та природних особливостей регіону, стимулюють патріотичні почуття та розвивають культурний капітал учнів, що є важливими аспектами їхньої освіти та формування особистості

Вивченню місця краєзнавства в системі наукових досліджень присвячено праці В. Голубко [6], Г. Дем’янчук [3], Л. Жванко [4], В. Корнєва [9], М. Кузьми-Качур [15], П. Шищенко [27] та інших.

Окремі аспекти краєзнавства на прикладі шкільництва розглядалися у наукових доробках В. Бенедюк [1], М. Качайло [7], О. Корнєва [11], Л. Кушнір [7], Ю. Олішевської [19], В. Прокопчук [22], М. Резенькова [23], Я. Треф’як [25] та інших.

Але не дивлячись все, окремі аспекти географо-краєзнавчих досліджень Житомирщини все ще залишаються мало вивченими та потребують детального вивчення.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження діяльності видатних краєзнавців на Житомирщині.

Виходячи з цього, перед нами постали наступні завдання:

1. подати сутнісну характеристику краєзнавчих досліджень;
2. здійснити аналіз літературних джерел щодо краєзнавства Житомирщини;
3. проаналізувати методичні підходи до організації географічних краєзнавчих досліджень;
4. дослідити краєзнавчу діяльність в Пулинській територіальній громаді;
5. з’ясувати особливості застосування краєзнавчих досліджень у шкільній практиці навчання географії;

Об’єктом дослідження є  краєзнавчі розвідки Житомирщини.

Предметом дослідження є географо-краєзнавчі дослідження Житомирщини, зокрема краєзнавча діяльність у Пулинській територіальній громаді.

Методи дослідження. У процесі роботи були використані загальнонаукові методи системного аналізу, історичний метод, формально-логічний, діалектичний, наукової абстракції, класифікації, порівняльного аналізу.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (34 найменувань) та додатків. Загальний обсяг роботи становить 41 сторінку.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАУКОВИХ КРАЄЗНАВЧИХ РОЗВІДОК ЖИТОМИРЩИНИ

1.1. Сутнісна характеристика краєзнавчих досліджень

 

Краєзнавство – одна із найпоширеніших форм пізнання країни шляхом комплексного вивчення її окремих регіонів, місцевостей, малих територій, тому що в її основі лежить споконвічний інтерес людини до свого краю, його природи, історії, старожитностей, побуту та звичаїв своїх земляків [4].

Видатний географ і краєзнавець, професор В. Кубійович у праці «Енциклопедія українознавства» під терміном «краєзнавство» розуміє: «…сукупність інформацій про якусь країну з погляду географії, природи, історії, етнографії, народного господарства тощо; в УРСР під «краєзнавством» розуміють вивчення якоїсь невеликої території з вище поданих поглядів, звично місцевими силами» [18].

«Краєзнавство», – за визначенням відомого географа О. Баркова, – це комплекс наукових дисциплін, різних за змістом та своїми методами дослідження, але таких, що ведуть до єдиної мети – наукового і всебічного пізнання краю».

За визначенням Л. Жванка, «краєзнавство є безцінною скарбницею збереження історичного досвіду багатьох поколінь, всього того найкращого, що витримало випробування часом у сфері матеріальної та духовної культури України» [4, с. 17].

Предметом дослідження краєзнавства є конкретний регіон, а об’єктом – природа, населення, господарство, історичне минуле, пам’ятки матеріальної та духовної культури. Усі ці складові є об’єктами різних наук, мають різні методи вивчення, але у всіх напрямках краєзнавчої діяльності є загальний (спільний) предмет вивчення – край. Поняття «край» – умовне й залежить від того, хто і з якою метою його вивчає [15, с. 26]

Компонентами краєзнавства виступають:

1. iсторiя становлення i розвитку краю;
2. природно-територiальнi екосистеми;
3. особливостi мiсцевої флори та фауни;
4. фольклор етнiчних груп краю;
5. господарство краю;
6. лiтература i мистецтво краю;
7. нацiональнi традицiї i особливостi мiсцевого педагогiчного досвiду [4, с. 18].

М. Кузьма-Качур та М. Горват зазначають, що основними завданнями краєзнавства як науки є:

1. Вивчення iсторичного досвiду розвитку краєзнавства як науки;
2. Визначення освiтнiх, розвивальних та виховних цiлей краєзнавства та його мiсця в системi освiти;
3. Розробка змiсту краєзнавства, створення i обґрунтування програм.
4. Розробка форм, методiв та засобiв краєзнавчої роботи в школi;
5. Розробка системи пiдготовки майбутнього вчителя початкових класiв до краєзнавчої роботи [15, с. 32].

Дослідження краєзнавства дають можливість розглядати матеріали безпосередньо за слідами подій, використовуючи різноманітні дисципліни, такі як географія, екологія, демографія, статистика, топоніміка, засновані на широкій базі джерел, з основним акцентом на місцеві джерела. Ці матеріали можуть бути використані для підтвердження або спростування вже усталених поглядів, розбиття неправильних стереотипів, що змінюють наше уявлення про історію.

Науковці підкреслюють, що найхарактернішими рисами краєзнавства є його різнобічність та багатоаспектність. При цьому кожна проблема має свою унікальну специфіку, яка випливає не лише з особливостей досліджуваної території, але й з конкретних особливостей самої проблеми.

За таких обставин краєзнавство часто втрачає індивідуальний характер місцевості, навіть якщо окреме питання широко обговорюється. Це властиве практично всім галузевим напрямкам краєзнавства. Тому об’єктивно постає завдання вивести краєзнавство з вузьких галузевих рамок. Від цього виграє і саме краєзнавство і об’єкт вивчення – територія. Особливої потреби у переосмисленні нашого ставлення до традиційної культури сьогодні, коли слабшають зв’язки між поколіннями і нівелюються моральні принципи, потребує переосмислення і наше ставлення до традиційної культури. Ця потреба визначається духовними запитами українського народу. Тому відродження місцевих традицій є одним із фундаментальних завдань оновлення України. І роль наукового краєзнавства у вирішенні таких важливих завдань важко переоцінити [4, с. 22].

За змістовим наповненням краєзнавство має кілька напрямків. При цьому, даний поділ досить умовний, оскільки домоглися згрупування його на «чисті» складові (напрямки) – справа непроста. Тому всілякий поділ на практиці – досить умовний.

П. Тронько, голова Національної спілки краєзнавців України, як незаперечний авторитет краєзнавчої науки, серед інших виділяє наступні напрямки краєзнавчих досліджень (рис. 1.1) [24, с. 17].

Рис. 1.1 Напрями краєзнавчих досліджень

 

Розглянемо детальніше деякі з основних напрямів краєзнавчих досліджень. Літературне краєзнавство є галуззю наукових краєзнавчих досліджень, яка спрямована на вивчення літературного процесу в рідному краї. В рамках цієї галузі проводяться дослідження щодо літературної спадщини та творчості видатних місцевих письменників і поетів. Літературне краєзнавство розкриває взаємодію між літературою та соціокультурним контекстом рідного краю. Важливою частиною його завдань є збереження та вивчення культурної спадщини, пов’язаної з літературним доробком даного регіону [4, с. 22].

Етнографічне краєзнавство досліджує народну матеріальну й духовну культуру – звичаї та обряди, побут, одяг, усну народну творчість. Завдання цого напряму полягає у відродженні та збереженні традицій народу в його регіональному багатоманітті; відродженні та популяризації народних свят, звичаїв і обрядів, народних ремесел тощо.

Географічне краєзнавство досліджує рідний край, керуючись основами географічних знань. За словами М. Паламарчук і О. Паламарчук, основним об’єктом географічного краєзнавства вважають суспільно-територіальний комплекс (СТК) певної території, який характеризується сукупністю природних ресурсів,населених місць і природоперетворюваних об’єктів [15, с. 37].

Історичне краєзнавство вивчає історію окремо взятої місцевості та розмаїтого кола об’єктів історії міст, сіл, фабрик і заводів, навчальних закладів, наукових установ, суспільно-політичних рухів, родоводів видатних осіб та ін., які об’єднані територіальною спільністю – краєм. Водночас на історичне краєзнавство покладається надзвичайно важливе завдання – дослідження маловідомих сторінок історії України, позбавлення хибних нашарування на значні пласти нашої історії, сприяння відродження національної гідності українців та формування історичної пам’яті народу, тобто генетичної пам’яті цілих поколінь та кожної людини [6, с. 25].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!