Курсова робота “Виховання самостійності у дітей молодшого дошкільного віку в самообслуговуванні”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Характеристики психолого-педагогічних досліджень щодо розвитку самостійності дошкільників

1.2. Особливості формування самостійності дітей дошкільного віку

1.3. Психолого-педагогічні умови розвитку самостійності дітей у трудовій діяльності

Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИХОВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ В ЗДО

2.1. Діагностика рівня сформованості самостійності дітей молодшого дошкільного віку

2.2. Аналіз результатів експериментального дослідження

2.3. Методичні рекомендації для вихователів ЗДО щодо формування самостійності дошкільного віку

Висновки до 2 розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження: Проблема формування у дітей самостійності була і залишається в нинішній педагогіці однією з найактуальніших. Вольові якості особистості є стрижневою стороною характеру людини, і їх вихованню має бути приділено серйозну увагу. Дуже важливим вольовим якістю, необхідним для майбутньої діяльності дитини, є самостійність.

Інтерес до досліджуваної нами проблеми обумовлюється в даний час гуманістичними завданнями більш повного розкриття індивідуальності особистості, що розвивається. Життя у всіх її проявах стає все різноманітніше і складніше, від людини потрібні не так шаблонні, звичні дії, а творчий підхід до вирішення великих і малих завдань, здатність самостійно ставити і вирішувати нові проблеми. Чим менше діти, тим слабкіше їх вміння діяти самостійно. Вони не здатні керувати собою, тому наслідують іншим.

Доцільність формування на етапі дошкільного дитинства особистості, не пасивно споглядає дійсність, а активно перетворюючої її, позначена в ряді досліджень і нормативних правових документах. Так, в «Концепції дошкільного виховання» відзначено, що необхідно «спонукати дітей до ініціативності та самостійності», тут визначені основні положення щодо формування не просто соціального індивіда, а соціально активної особистості.

Вивчення проблеми самостійності, в даний час, ведеться в різних аспектах. Досліджуються: сутність самостійності дошкільника, її природа (Г.А. Балл, П.І. Підкасистий, А.Г. Хрипкова); структура та співвідношення компонентів самостійності (Ю.Н. Дмитрієва, Г.Н. Годіна, Т.Г. Гуськова); етапи, умови і методи розвитку самостійності дошкільника (З.В. Єлісєєва, Н.С. Кривова, А.А. Люблінська, К.П. Кузовкова); взаємозв’язок самостійності з різними психічними процесами (Т.І. Горбатенко, Д.В. Ольшанський, Н.А. Циркун).

Все вище викладене визначає актуальність роботи і дозволяє сформулювати мету і завдання дослідження.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити рівень самостійності у дітей молодшого дошкільного віку.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:

1. Визначити характеристики психолого-педагогічних досліджень щодо розвитку самостійності дошкільників;
2. Дослідити особливості формування самостійності дітей дошкільного віку;
3. Проаналізувати психолого-педагогічні умови розвитку самостійності дітей у трудовій діяльності;
4. Розглянути діагностику рівня сформованості самостійності дітей молодшого дошкільного віку;
5. Провести аналіз результатів експериментального дослідження;
6. Обгрунтувати методичні рекомендації для вихователів ЗДО щодо формування самостійності дошкільного віку.

Об’єкт дослідження: процес формування самостійності у молодшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: педагогічні умови формування самостійності у дітей молодшого дошкільного віку.

Практична значимість даної роботи може відображатися в роботі педагогів-психологів, як в дошкільних установах, так і в школах, у вигляді консультаційного матеріалу, пам’яток для батьків і педагогів.

База дослідження: ЗДО «Струмочок».

Методи дослідження: – Методика «Діагностики батьківського відносини», А. Я. Варга, В. В. Столін; – Методика «Сюжетні картинки», Е. О. Смирнової, Р. Р. Калініної; – Методика «Четвертий зайвий»; – Методика «Конструювання», С. Забрамная; – Методика «Скульптура»;

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, а також списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 36 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1. Характеристики психолого-педагогічних досліджень щодо розвитку самостійності дошкільників

 

Дитяча самостійність останнім часом все частіше стає об’єктом підвищеної уваги вчених, викладачів і педагогів. Це пов’язано не стільки з реалізацією особистісно-орієнтованого і діяльнісного підходу до розвитку, виховання та навчання дітей, скільки з необхідністю вирішення проблеми підготовки підростаючого покоління до умов життя в сучасному суспільстві, практико-орієнтованим підходом до організації навчально-виховного процесу.

В рамках даного підходу вважається, що діти в процесі виховання і навчання в дитячому садку повинні навчитися самостійно, ставити мету і завдання своєї діяльності, аналізувати її умови, формулювати проблеми і гіпотези, припущення про варіанти вирішення проблемних ситуацій, знаходити для цього кошти, долати розбіжності, організовувати і коригувати хід як індивідуальної, так і спільної діяльності, досягаючи позитивного результату [12].

Одним із системоутворюючих якостей особистості є самостійність, що набуває в умовах сучасної і перспективної соціально-економічної ситуації особливої ваги. Розвиток цієї якості призводить до розвитку особистості дошкільника в цілому.

Необхідність формування і розвитку самостійності диктується потребами суспільства в людях нестандартних, які вміють мислити творчо, здійснювати відкриття на благо людства. А рішення цього питання знаходить своє відображення в процесі розвитку самостійності, який дозволяє людині ставити нові проблеми, знаходити нові рішення.

Самостійність – незалежність, свобода від зовнішніх впливів, примусів, від сторонньої підтримки, допомоги [6]. Самостійність – здатність до незалежних дій, суджень, володіння ініціативою, рішучість. Інтерес до цієї проблеми обумовлений, перш за все, тим, що прагнення до самостійності властиво маленьким дітям. Це внутрішня потреба організму, що росте дитини, яку необхідно підтримувати і розвивати.

На думку К. В Асмолін витоки самостійності зароджуються в ранньому віці, на стику першого і другого років життя дитини. Саме тут беруть початок шляху формування самостійних дій і вмінь, поступово ускладнюються в грі і заняттях, в сприйнятті навколишнього і в спілкуванні. За допомогою дорослого самостійні вміння дитини закріплюються, проявляються в різноманітних видах діяльності, поступово набуваючи статусу властивості особистості.

К. В Асмолін. зазначає роль батьків у розвитку самостійності дітей. Батьки повинні цілеспрямовано її розвивати, не залишаючи її на потім. При цьому батьки повинні пам’ятати, що при розвитку самостійності з кожним разом обсяг самостійних дій дитини збільшується, а допомога дорослого скорочується. Показником самостійності дитини є результативність його дій. Цей показник не можна підмінити контролем дорослого. Контроль незмінно передбачає послух, а міцний союз цих двох понять може розвинути безвольність, безвідповідальність, лінощі, інфантилізм.

Самостійність – це податок до внутрішньої свободи, до свободи вибору дій, вчинків, суджень, в ній витоки відповідальності, впевненості в своїх власних силах, витоки творчості, почуття власної гідності [1].

 

1.3. Психолого-педагогічні умови розвитку самостійності дітей у трудовій діяльності

 

Ефективності формування самостійності у дітей молодшого дошкільного віку будуть сприяти наступні педагогічні умови: цілеспрямоване формування самостійності в сім’ї з урахуванням рівня розвитку цієї якості у дитини; співпраця ДНЗ та сім’ї з метою підвищення рівня самостійності дітей. Формування самостійності – тривалий і складний процес і батьки в ньому грають головну роль. Саме від них залежить, яким виросте дитина.

Успішність дитини в різних видах діяльності багато в чому залежить від уміння діяти самостійно, проте саме розвиток самостійності найчастіше найменше турбує батьків. Лише віддавши дитину в дитячий сад, вони з подивом виявляють, що їх «чарівний зайка» відстає від однолітків, і починають разом з вихователем робити рішучі дії, щоб виправити ситуацію, що склалася.

Дійсно, одні малюки, опинившись в дитячому саду, самостійно їдять, одягаються, легко знаходять спільну мову з однолітками. З іншими виникає маса проблем, тому що перш за кожен момент їхнього життя: одягання, годування, прогулянку і навіть гри з дітьми – забезпечували дорослі. У таких дітей немає достатнього досвіду самостійної діяльності, от і доводиться вихователям навчати їх елементарним навикам самообслуговування і спілкування. У таких дітей немає досвіду самостійної діяльності. Аналіз теоретичної літератури і практичний досвід показує, що причина несамостійності дитини криється в умовах її виховання в сім’ї [10].

В даний час, в умовах повного розкріпачення звичаїв, проблема збереження сімейного благополуччя і відповідно виховання дитини самостійним, відповідальним і активним людиною стоїть досить гостро.

Характер взаємин дітей дошкільного віку та їх батьків залежить від безлічі факторів. Позначимо найбільш значущі, ті, які досить серйозно впливають на розвиток самостійності дитини в молодшому дошкільному віці.

До них відносяться:

• особистісні особливості батьківської фігури, форми поведінки батьків в сім’ї і за її межами;
• особистісні особливості дитини;
• педагогічна компетентність батьків, рівень їх освіченості;
• якість емоційних зв’язків в дитячо-батьківських відносинах;
• засоби виховного впливу, що застосовуються батьками та іншими дорослими;
• залученість дитини в життєдіяльність сім’ї;
• ступінь задоволення актуальних потреб дитини в сім’ї [18].

Діти з благополучних сімей досить легко стають самостійними і активно освоюють навколишній світ. У сім’ях з порушеннями у взаєминах діти не знаходять таких форм поведінки, які допомогли б їм проявити себе активно, відчути власну значимість і компетентність в якій-небудь справі. Вони маніпулюють батьківськими взаємовідносинами, маючи одну мету – повернути увагу батьків і в повній мірі, як колись в ранньому дитинстві або дитинстві, відчути їх любов.

У психолого-педагогічній літературі досить повно описані стилі виховання, які створюють умови для розвитку невротичних, інфантильних дітей, які не вміють приймати самостійні рішення, пасивних, з мотивацією до уникнення невдач. До молодшого дошкільного віку таких дітей легко знайти поглядом в групі однолітків. На жаль, багато батьків радіють пасивності свою дитину, кажучи приблизно так: нарешті-то ти став (а) серйозніше і доросліше, я радий цьому … Парадокс! Батьки хочуть, щоб син або дочка якомога швидше стали самостійними і в той же час старанно формують інфантильне ставлення до життя.

 

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИХОВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ В ЗДО

2.1. Діагностика рівня сформованості самостійності дітей молодшого дошкільного віку

 

Дослідно-експериментальне дослідження ми проводили на базі ЗДО «Струмочок». Участь у проведенні дослідження приймали всього 20 дітей (10 дітей – експериментальна група (ЕГ) та 10 дітей – контрольна група (КГ)).

Мета констатувального експерименту – виявити рівень сформованості самостійності у дітей молодшого дошкільного віку.

Методи: спостереження, аналіз матеріалів роботи дітей.

На першому етапі експерименту виявлявся рівень самостійності дошкільників в процесі сюжет-рольової гри. Спостереження за ігровою діяльністю велися в основному на матеріалі тих ігор, які діти організовували самі («Магазин», «День народження ляльки», «Лікарня», «Подорож» і т.п.).

Другий етап спостережень і експериментів був присвячений виявленню ступеня самостійності дошкільників на заняттях з продуктивної діяльності – малювання, аплікації, конструювання [7].

Дітям давалися завдання, відповідні програмним вимогам (і не представляють для них особливих труднощів). На заняттях з образотворчої діяльності пропонувалося:

а) зафарбувати малюнки олівцем, не виходячи за межі контуру;

б) намалювати малюнок на задану тему («Весна», «Літо»).

Для аплікації:

а) вирізати прямокутники і трикутник («дах») з кольорового паперу, наклеїти їх на папір так, щоб вийшла башточка;

б) вирізати з кольорового паперу листя і стовбур дерева, наклеїти на білий папір [34].

З конструювання:

а) конструювання одного і того ж об’єкта в різних варіантах (будинок «для дитячого саду», будиночок для ляльки тощо);

б) конструювання за умовами (зробити споруду для подальшої гри).

На третьому етапі експерименту вивчалися прояви самостійності дітей при виконанні ними трудових доручень.

Завдання мали такий зміст:

а) розпушити ґрунт навколо дерев на ділянці дитячого саду;

б) посадити на ділянці квіти;

в) прибрати ділянку (прибирання проводилася пізньої осені; ділянку був розділений на частини, розподілений між різними групами дітей);

г) влаштувати альтанку і грибки для інсценування казки;

д) влаштувати дитяче містечко з «вулицями», розставити знаки дорожнього руху [15].

У кожному із завдань давалася оцінка ступеня самостійності дітей по проявах активності, ініціативи, відповідальності, ступеня прикладених зусиль.

Надалі виводилася підсумкова оцінка ступеня самостійності дитини відповідно до певних рівнів самостійності, визначених нами за результатами трьох етапів експерименту.

1. Відсутність самостійності: низький інтерес до завдання, іноді його повна відсутність. Безініціативність. Часті відволікання, невміння зосередитися, діяти без допомоги дорослого. Байдужість до результатів роботи. У грі – пасивність, невміння налагодити стосунки з партнерами.
2. Зачатки самостійності: низький інтерес до завдання в звичайних умовах, підвищується в нестандартних умовах. Наявність безцільних нерезультативних дій, інертність. Звернення до дорослого за допомогою без використання власних можливостей. Активність порівняно висока на початку діяльності, потім швидко йде на спад внаслідок пересичення. Результат досягається за допомогою хаотичних неорганізованих проб. Якість виконання завдання залишається поза полем уваги дітей [6].

 

2.2. Аналіз результатів експериментального дослідження

 

Формувальний експеримент проводився з дітьми тільки ЕГ (експериментальної групи).

Мета експерименту була спрямована на формування самостійності у молодших дошкільників в ігровій, продуктивній і трудовій діяльності базувалася на розробках Маруян С.А.

Методи: колективна сюжетно-рольова гра з виконанням завдань власне ігрового, трудового та навчального характеру.

У кожній з них стимулювалися ініціатива, незалежність і відповідальність, проте значення різних діяльностей для розвитку цих якостей було різним. У грі основний акцент робився на розвитку ініціативи – стрижневого компонента самостійності. Основне значення продуктивної діяльності полягало в розвитку незалежності. При формуванні відповідальності найбільш важливою була трудова діяльність.

Найважливішою умовою розвитку самостійності з’явився колективний характер організації всіх видів діяльності.

У виховно-освітньої роботи виділялося три основні етапи, на першому з яких закладалися передумови формування самостійності, на другому – створювалися умови для її реалізації, на третьому – проводилося закріплення тенденції до самостійної діяльності.

При організації колективної сюжетно-рольової гри основна увага приділялася активізації у дітей уміння самостійно застосовувати нові знання в грі, а також вихованню вміння планувати майбутню гру, самостійно будувати сюжет і розподіляти ролі. Засобами розвитку самостійності були озброєння дошкільнят знаннями, що виходять за межі їх безпосереднього досвіду, і навчання способам організації взаємин, вирішення виникаючих протиріч тощо.

На першій етапі роботи здійснювалося збагачення і розширення уявлень дітей про сфери людської діяльності, про трудові відносини між людьми. З цією метою були проведені екскурсії в аеропорт, на будівельний майданчик, на хлібозавод. Дітей ознайомили з характером діяльності кожного працівника, відносинами між ними. Були проведені бесіди, що закріплюють уявлення, отримані в результаті екскурсій. Дітям було запропоновано відтворити свої враження в малюнках.

Розширення знань про діяльність дорослих призвело до суттєвого збагачення сюжетів дитячих ігор, активізації пошукової діяльності при обговоренні теми, ролей і т.п. Експериментатор, вступаючи в гру в якості рівноправного партнера, намагався так організувати її, щоб поряд з активними дітьми залучити також менш ініціативних і самостійних, підвести дітей до докладного планування ігрових дій, обговоренню та підготовці ігрових умов; спонукати дітей доручати виконання «головних» ролей різних партнерам по черзі.

На другому етапі роботи знання дітей про різних областях людської діяльності додатково заглиблювалися допомогою читання художньої літератури. Дітям читалися, а потім спільно з ними обговорювалися розповіді, які висвітлюють різні аспекти життя нашого народу.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!