Курсова робота ” Власний капітал банку та політика його формування “

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Капітал банку та його економічна сутність 

2. Власний банківський капітал, його функції та складові 

3. Характеристика рахунків призначених для обліку власного капіталу банківської установи 

4. Облік та аналіз власного капіталу банку 

5. Аналіз структури та динаміки капіталу банку 

6. Шляхи оптимізації капіталу банківських установ 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

Актуальність теми. Одним із найважливіших чинників зростання економіки є надійна і потужна банківська система, від стану та ефективності функціонування якої залежать інвестиційна активність і темпи економічного зростання держави.

Власний капітал банку є фундаментом діяльності банківських установ, який забезпечує їх можливість здійснювати значний позитивний вплив на економіку, розширювати банківські послуги, розвивати та генерувати вхідні грошові потоки, не допускаючи при цьому значних ризиків і, відповідно, зберігаючи надійність банків.

Крім того, власний капітал банку формує достатній рівень конкурентоспроможності як узагальнюючого показника стійкості та дієздатності кожного банку і банківської системи взагалі, а також забезпечує впевненість позичальників у тому, що банк спроможний задовольнити їх потреби в кредитах, навіть якщо економіка переживатиме спад. Саме тому є необхідним вивчення факторів формування власного капіталу банку

Швидке зростання ринку банківських послуг відкриває широкі можливості для всієї банківської системи України. По-друге, акції кожного банку стали одним з найважливіших показників стабільності і надійності банку.

Сьогодні актуальність цієї теми зростає, і цьому сприяють такі фактори, як нестабільний характер економіки. Це піддає банки значним ризикам, пов’язаним з їх прагненням отримувати стабільний прибуток. Посилення конкуренції між українськими банками і банками-нерезидентами. Залучення коштів від зовнішніх інвесторів та інших джерел.

За кожним банком стоїть велика кількість клієнтів, і нездатність банків надавати певні види послуг означає нестабільність їх діяльності.

Тому відтік клієнтів з банків може призвести до загальної банківської кризи. Іншими словами, низький рівень капіталізації банків створює елемент нестабільності в економіці в цілому.

Окремі проблеми формування власного капіталу банку досліджували вітчизняні вчені О.І. Антонюк, О.В. Васюренко, А.М. Герасимович, О.В. Дзюблюк, А.С. Криклій, О.I. Лаврушин, К.Л. Ларіонова, В.І. Міщенко, Я.О. Олійник, О. Чорна.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ власного капіталу банків, розкриття їхньої діючої практики з проблемних аспектів капіталізації банків в Україні, а також пошук раціональних шляхів оптимізації капіталу банківських структур.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

1. досліджено значення капіталу для банків та його функції;
2. наведено основні джерела формування капіталу банків;
3. викладено сучасний стан капіталу банків України та проведено аналіз його структури і динаміки;
4. приведено законодавчі основи вирішення проблеми капіталізації українських банків;
5. запропоновано об’єднання банків як один із шляхів ефективного збільшення капіталу банків;
6. обґрунтовано особливості процесу об’єднання банків в Україні.

Об’єктом дослідження є власний капітал банків України та його роль у посткризовий період.

Предмет дослідження – економічні відносини з приводу відображення і обліку операцій з формування власного капіталу банку.

Методологія дослідження. У процесі роботи використовувались такі методи досліджень: абстрактно-логічний – для аналізу наукової літератури для системної оцінки; статистично-економічний – для оцінку рівня капіталізації банківської системи України та АТ КБ “ПРИВАТ БАНК”; системного підходу – для обґрунтування висновків та надання пропозицій щодо збільшення рівня капіталізації вітчизняної банківської системи.

1. Капітал банку та його економічна сутність

 

У наукових лдерелах поняття капіталу трактується зважаючи на джерела виникнення. Серед таких джерел можна виділити, наприклад, акціонерний резервний капітали та нерозподілений прибуток. Власне термін “капітал” існує у вигляді цінних паперів, грошових засобів, нерухомості тощо.

У відповідності до Закону України “Про банки та банківську діяльність” суть капіталу банку встановлюється:

1. Капіталом банку, – залишковою вартістю активів банку після вирахування усіх його зобов’язань.
2. Власним капіталом, – невід’ємною частиною фінансових ресурсів будь-якого банку, що створений у вигляді акціонерного товариства або ж товариства з обмеженою відповідальністю/кооперативного банку. Створення та накопичення власного капіталу у форміі статутного капіталу є обов’язковим етапом у житті банку.

Роль та обсяг власного капіталу банку формують його специфіку у порівнянні із промисловими підприємствами. За рахунок власного капіталу банки формують 12 – 20% загальної потреби в ресурсах для забезпечення своєї діяльності, тоді як для промислових підприємств власні кошти повинні складати від 40 до 55% [1].

Така специфіка банків та інших кредитних і фінансових установ пов’язана з рядом обставин. Банки у якості посередників залучають великі суми грошей у вигляді депозитів та вкладів від населення, приватних і державних організацій і підприємств.

Крім того, банківські активи, що є представленими різноманітними грошовими вимогами, є більш ліквідними та швидко реалізованими на ринку, ніж активи підприємств, що є у вигляді обладнання чи інших матеріальних цінностей.

Саме тому банки, кредитні та фінансові установи можуть підтримувати невелику різницю між власним капіталом га активами у порівнянні з промисловими підприємствами різних галузей.

Глибшому усвідомленню сутності власного банківського капіталу, як об’єкта менеджменту, сприяє його поділ на окремі складові елементи з наступним групуванням їх за однорідними ознаками, тобто класифікація видів банківського капіталу. Залежно від мети і завдань, які ставляться при класифікації, використовуються різні критерії. Але слід враховувати, що мобілізуючи вільні кошти одних суб’єктів ринку та передаючи їх різними способами іншим суб’єктам, банки мають головну мету – одержання прибутку.

Залежно від організаційно-правової форми власного капіталу банку він підрозділюється на акції та частки. Акціонерні товариства спочатку утворюються в результаті випуску та розміщення акцій. Якщо акції продаються за ціною вище номінальної вартості, засновник банку отримує виручку від емісії, яка є невід’ємною частиною статутного капіталу. Подальше зростання акціонерного капіталу відбувається як за рахунок розподілу прибутку і капіталізації деяких інших фондів, так і за рахунок випуску додаткових акцій. Власний капітал спочатку формується шляхом внесення коштів і активів (акцій) до статутного капіталу банку [3].

Виходячи із форми інвестування виокремлюють формування власного капіталу в грошовій, матеріально-речовій формі та у формі фінансових активів. Чинним законодавством України передбачено формування власного капіталу банків лише у грошовій формі в національній та вільноконвертованій іноземній валюті.

Залежно від форми власності розрізняють такі види власного капіталу:

1. приватний, заснований на власності фізичної особи;
2. колективний, заснований на власності колективу, різних видів господарських товариств і підприємств; державний, який на правах власності належить державі.

Виходячи із резидентності розрізняють власний капітал, національний та іноземний.

За принципом використання є власний капітал, який здатен нагромаджуватися та такий, що споживається. Перший має місце у виробничих процесах, а саме для здійснення банківських операцій та надання послуг,а інший, другий, може використовватися на матеріальне стимулювання або ж соціальні цілі для колективу банку [5].

Відповідно до принципу використання у банківській системі власний капітал банку поділяється на робочий та неробочий.

Залежно від способу розрахунку виокремлюють балансовий і нормативний власний капітал. Балансовий власний капітал розраховується як різниця між балансовою вартістю активів та зобов’язань банку. Обчислення нормативного власного капіталу проводиться за досить складною формулою, яка постійно коригується НБУ. За основу беруть показник балансового власного капіталу, який потім коригується (як правило, зменшується) на різноманітні банківські ризики.

Виходячи з порядку і джерела формування розрізняють: статутний капітал; резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви; нерозподілений прибуток; субординований капітал [7].

Капітал банків складається із суми основного (капітал 1-го рівня) та додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів.

Основний капітал складається з:

1. фактично сплаченого зареєстрованого статутного капіталу банку;
2. дивідендів, які направлені на збільшення статутного капіталу;
3. емісійних різниць (різниць між ціною первинного розміщення акцій та їх номінальної вартістю);
4. резервних фондів, створених за рахунок прибутку банку;
5. прибутку минулих років.

Додатковий капітал складається з:

1. резервів під стандартну заборгованість інших банків;
2. резервів під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам;
3. загальних резервів;
4. результату переоцінки основних засобів;
5. поточних доходів.

До відвернень належать цінні папери в портфелі банку на інвестиції та вкладення в асоційовані і дочірні установи. Відрахування (мінусування) вартості основних засобів здійснюється тільки тоді, коли вони перевищують суму основного й додаткового капіталів за мінусом відвернень [9].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!