Курсова робота ” Вплив сюжетно-рольової гри на мовленнєвий розвиток старших дошкільників “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ ЯК ЗАСОБУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 

1.1. Особливості розвитку діалогічного мовлення дітей старшого дошкільного віку 

1.2. Вплив сюжетно-рольової гри на розвиток діалогічного мовлення дітей старшого дошкільного віку 

1.3. Дидактичні ігри та мовленнєво-комунікативні вправи з розвитку мовлення дошкільників 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ МЕТОДИК ВПЛИВУ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ НА МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК СТРАШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ 

2.1. Формування усного мовлення у старших дошкільнят у сюжетно-рольовій грі за допомогою методик 

2.2. Використання розвиваючих ігор в закладі дошкільної освіти для формування мовленнєвого розвитку дітей 

2.3. Рекомендації щодо організації сюжетно-рольових ігор 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. У вітчизняній психології основною діяльністю якісні зміни у психіці дітей, формування та розвиток основних психічних процесів і рис особистості, з’являються психічні новоутворення, характерної для даного конкретного віку. Тому для дітей дошкільного віку основним заняттям є сюжетно-рольова гра.

Сутність сюжетно-рольової гри як основного виду діяльності полягає в тому, що діти розмірковують про різні аспекти життя, особливості взаємин дорослих, уточнюють свої знання про навколишню дійсність.

Сюжетно-рольові ігри є найбільш характерними іграми дошкільнят і займають важливе місце в їхньому житті. Особливістю сюжетно-рольової гри є те, що вона була створена самими дітьми, і їх ігрова діяльність носить ясно виражений самодіяльний та творчий характер.

У будь-який час діти в ігровому середовищі спілкуються один з одним і спільно вирішують поставлені мовні завдання. І одним із засобів формування мови у дітей дошкільного віку є сюжетно-рольова гра.

Діалогічна мова старшого дошкільника набуває функції встановлення та планування соціальних контактів, реалізація яких забезпечується єдиною контекстуальною промовою та формою внутрішньої мови. Важливим напрямком у розвитку діалогічного мовлення старших дошкільників є перетворення її на інструмент мислення. Тому проблема мовного розвитку дітей є актуальною.

Вплив ігрової діяльності на виховний процес дітей було розкрито в роботах педагогів-класиків (Коменський А. Я., Русова С. Ф., Сухомлинський В. О., Ушинський К. Д. та ін.), психологів (Аркін Ю. А., Басов М. Я., Блонський П. П., Виготський Л. С., Виноградов Н. Д., Ельконін Д. Б., Рубінштейн С. Л., Узнадзе Д. Н. та ін.), сучасних педагогів (Артемова Л. В., Бондаренко А. К., Григоренко Г. І., Жуковська Р. І., Захарченко В. Г., Маркова Т. О., Менджерицька Д. В., Сорокіна О. І., Усова О. П., Швайко Г. С., Щербакова К. І. та ін.).

Метою даного дослідження є виявлення ефективності сюжетно-рольових ігор як засобу розвитку діалогічного мовлення дітей старшого дошкільного віку.

Для досягнення цієї мети були поставлені і вирішені наступні завдання:

1. викласти теоретичні основи використання сюжетно-рольової гри як засобу розвитку діалогічного мовлення дітей старшого дошкільного віку;
2. розкрити вплив сюжетно-рольової гри на розвиток діалогічної мови дітей старшого дошкільного віку;
3. проаналізувати методики по використанню сюжетно-рольової гри розвитку діалогічного мовлення дітей старшого дошкільного віку.

Об’єкт дослідження – процес розвитку діалогічного мовлення дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – сюжетно-рольова гра, як засіб розвитку діалогічного мовлення дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження: Виходячи з розуміння того, що сюжетно-рольова гра є основним видом діяльності старшого дошкільника, передбачається, що при планомірному, цілеспрямованому, систематичному використанні вона виступатиме ефективним засобом розвитку діалогічного мовлення дітей старшого дошкільного віку.

Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної та наукової методичної літератури з проблеми дослідження; цілеспрямовані спостереження.

Структура та обсяг курсової. Курсова складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг курсової – 45 сторінки. Список використаних джерел включає 20 найменувань.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ ЯК ЗАСОБУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1. Особливості розвитку діалогічного мовлення дітей старшого дошкільного віку

 

Вважається, що після трьох років мова дитини дійсно формується. Дитина повністю опанує повсякденну лексику і зможе легко спілкуватися з оточуючими. Мова стає інструментом мислення і основним засобом спілкування. Однак не всі діти однаково успішно опановують промову. Якщо дитина бореться з розвитком мови, їй важко при необхідності правильно і коректно висловити свою думку, правильно судити про щось, послідовно і повністю передати зміст своєї улюбленої книги або фільму, зрозуміти мову співрозмовника. Ці труднощі не дозволяють дітям з мовленнєвою патологією повноцінно здійснювати процес спілкування. Це, звичайно, негативно позначається на розвитку їх особистості і не сприяє успішній інтеграції та соціалізації в суспільстві.

Діалогічне мовленнєвий розвиток дітей є одни з основних складових підготовки до школи. Вивчення рівня оволодіння мовою дозволяє отримати дані не тільки про мовні здібності дітей, а й про їх загальний розумовий розвиток. Щоб зрозуміти суть мовної підготовки в школі, нам потрібно мати чітке уявлення про те, що входить до змісту усних навичок і які елементи найбільш важливі для вивчення мови.

Діалог – це найбільш природна форма мови. Це реактивна, ситуативна і мимовільна мова, яка часто жорстко придушується в умовах організованих занять. У цій ситуації педагогічна логіка суперечить логіці мовного спілкування. Тому для дітей молодшого віку потрібні способи роботи (технології), які включають в себе ігри та ігрову практику для розвитку діалогу.

Діалогічне мовленнєвий розвиток розглядається як розвиток навичок розуміння і використання мови. Це слуховий і звуковий аналіз звуків, словниковий запас, розпізнавання словесних структур, формування граматичних категорій, розвиток комунікативних навичок, умінь і навичок зв’язного мовлення.

Оволодіння мовою є важливою умовою психічного розвитку, оскільки в онтогенезі зміст закріпленого за дитиною історичного досвіду узагальнюється і відображається в мовних формах, зокрема у значенні слів.

Засвоєння лексики вирішує проблему накопичення та уточнення ідей, формування понять, розвитку осмисленого мислення. Водночас відбувається розвиток операційного плану мислення, оскільки оволодіння значенням лексики засноване на маніпулюванні аналізом, інтеграцією та узагальненням.

Відомо, що спілкування з дорослими та однолітками дуже важливе для психічного розвитку дітей. Через спілкування він отримує всі свої людські, духовні та поведінкові якості. Психічний розвиток дитини починається зі спілкування. Це перший тип соціальної активності, що виникає в онтогенезі, завдяки якому малюк отримує інформацію, необхідну для його індивідуального розвитку.

У спілкуванні спочатку пряме наслідування, а потім за допомогою усних інструкцій опановується базовий життєвий досвід дитини. Люди, з якими він спілкується, є носіями цього досвіду для дитини і не можуть набути цей досвід ніяким іншим способом, крім спілкування з ними. Сила спілкування, різноманітність утримання, цілей і засобів є найбільш важливими факторами, що визначають розвиток самих дітей.

Брак словникового запасу перешкоджає повноцінному спілкуванню і, отже, перешкоджає загальному розвитку дитини. І навпаки, велика кількість словникового запасу є ознакою того, що мова розвивається, що свідчить про високий рівень розумового розвитку.

Своєчасний розвиток словникового запасу є одним з ключових елементів підготовки до школи. Діти, яким бракує словникового запасу, не можуть знайти потрібних слів для висловлення своїх думок, і їм дуже важко вчитися.

Вчителі кажуть, що учні з багатим словниковим запасом краще вирішують арифметичні завдання, краще засвоюють навички читання, граматику і активно займаються розумовою роботою в класі.

Особливості розвитку словникового запасу у дітей повністю вивчені у фізіології, психології, психолінгвістиці.

Існує два аспекти розвитку словникового запасу у дітей дошкільного віку: кількісне зростання словникового запасу і його якісний розвиток, тобто оволодіння значенням слів.

У цих вікових групах можна побачити індивідуальні відмінності в словниковому запасі. За словами Ельконіна Д. Б., різниця в словнику «більша, ніж у будь – якій іншій галузі розумового розвитку» [3, с. 225].

Кількість іменників і дієслів зростає особливо швидко, а кількість прикметників, використовуваних дітьми, збільшується повільніше. Це пов’язано, по-перше, з умовами виховання (дорослі мало звертають уваги на фамільярність як ознаку або предмет дитини), а по-друге, з природою прикметників як найбільш абстрактної частини мови. Ці перші слова насправді більше, ніж просто слова. Тепер це слово використовується як символ об’єкта і безпосередньо пов’язане з жестом, що вказує на об’єкт.

Досягнувши дошкільного віку, діти засвоюють словниковий запас та інші елементи мови, стаючи сімейством слів, в якому він дійсно засвоюється. Там повинні бути припинені, як правило, утворюючи ядро словника. Однак семантичний і частково граматичний розвиток ще далекий від завершення.

Уточнення смислового змісту слова до 6 років все ще набирає обертів. Це пов’язано з набуттям нових знань про світ і появою естетичного ставлення до питання загальновживаних слів. Спочатку діти свідомо не використовують метафори у своїй промові.

Словниковий запас старших дошкільнят активно збагачується словами. Факти, зібрані психологами, педагогами та лінгвістами, свідчать про те, що період від 2 до 5 років є активним для словоутворення.

Крім того, нові слова будуються за законами мови, заснованими на наслідуванні форм, почутих від оточуючих дорослих. Створення слів вказує на розвиток морфологічних елементів мови, тим самим на кількісне накопичення слів і розвиток їх значення.

Оволодіння граматичною структурою мови справляє значний вплив на загальний розвиток дитини і забезпечує перехід до вивчення мови в школі [10, с. 125].

Формування граматичної структури мови включає в себе формування морфологічних аспектів мовлення (зміна слів за родами, числами, відмінками), методів словоутворення і синтаксису (освоєння різних типів словосполучень і пропозиції). Мовне спілкування неможливо без оволодіння граматикою.

Граматичні категорії характеризуються абстрактністю та абстрагованістю, тому дітям дуже важко опанувати граматичну систему. Крім того, граматична структура української мови характеризується наявністю великої кількості непродуктивних форм і винятків з граматичних норм і правил.

Процес оволодіння граматикою дитини складний і пов’язаний з аналітичною та синтетичною діяльністю кори головного мозку. Закономірність оволодіння граматичними аспектами мови була встановлена відомим лінгвістом Гвоздьовим А. Н. [2, с. 215]. Згідно з дослідженнями, діти засвоюють граматичну систему своєї рідної мови за три роки з усіма її найпоширеними проявами. Засвоєння дитиною граматичної структури мови забезпечується у формі оволодіння граматичною категорією, яка характеризується наявністю знань. Залежно від характеру завдання, часу і порядку освоєння тієї чи іншої категорії. Дітям важко опанувати форми, що мають конкретні значення, які не мають нічого спільного з логічною думкою дитини. Тобто зміст може бути неясним.

Діти вчаться на початку владної формі, вона висловлює різні бажання дитини, це дуже важливо. Більш складні засвоювані відносини, пов’язані з об’єктами і простором (випадках, час) та учасників мови (дієслова людини). Наприкінці (2р. 10 місяців).

Асимільовані умовного способу, так як він виражає те, що очікувалося, але насправді не існує. Дуже важко і забирає багато часу це асиміляція категорії роду. Рід розщеплювали морфологічної структури іменників.

Підбиваючи підсумок, можна зробити висновок, що навіть при такому поверхневому огляді проявляється як динамічна дитяча мова. Дитяча мова є невід’ємною частиною систематичної і внутрішньої логіки. У теорії дитяча балаканина – до рівнянь з багатьма невідомими. Але, на наш погляд, головною проблемою є розвиток мови у віці 6 років. Проблеми, з якими стикаються сучасні школи, потребують пильної уваги до мовного розвитку дітей дошкільного віку.

Успіх в оволодінні діалогічною промовою передбачає загальне спрямоване навчання, формування певних навичок, побудову зв’язкових висловлювань.

 

1.2. Вплив сюжетно-рольової гри на розвиток діалогічного мовлення дітей старшого дошкільного віку

 

Під час гри дитина вчиться аналізувати, розвиває уяву, мислення та багато інших корисних речей, які відбуваються в розвитку дитини.

Неможливо уявити зростання дитини без гри. Гра – це основна діяльність дошкільнят, в процесі якої розвиваються розумові та фізичні сили дитини: його увага, пам’ять, уява, дисциплінованість, спритність. Крім того, гра – це свого роду дошкільний спосіб засвоєння життєвого досвіду.

В основі сюжетно-рольової гри лежить уявна ситуація, що полягає в тому, що дитина бере на себе роль дорослого і виконує її у створеному нею ігровому середовищі. Наприклад, гра в лікарні зображує лікаря, який лікує хворого пацієнта.

Гра як ретроспективна діяльність є вторинною стадією усвідомлення дитиною реального життя. Однак при знанні сюжетно-рольової гри враження від дитини не залишається незмінним. Вони поповнюються, уточнюються, якісно змінюються і перетворюються. Завдяки цьому гра стає формою практичного пізнання навколишнього дійсності.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!