Курсова робота ” Засоби та методичні прийоми формування пізнавального інтересу до довкілля в дітей старшого дошкільного віку “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНАВАЛЬОЇ АКТИВНОСТІ ЯК ОДНОГО ІЗ НАЙВАЖЛИВІШИХ ЧИННИКІВ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 

1.1. Сутність та чинники формування пізнавальної активності дошкільнят 

1.2. Пізнавальний інтерес дітей старшого дошкільного віку: особливості та динаміка розвитку 

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ДО ПРИРОДИ 

2.1. Ігрові прийоми розвитку пізнавальних інтересів у спілкуванні дітей з природою 

2.2. Діагностика рівня розвитку пізнавального інтересу у дітей старшого дошкільного віку 

2.3. Аналіз результатів експериментального дослідження 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Природа – потужне джерело знань, що розкриває свої таємниці людині через спілкування, що дає їй можливість зрозуміти навколишній світ. Людина – частина природи, і прагнення до всього живого закладено в ньому з народження, і це найбільш яскраво проявляється в дитинстві.

Вже дошкільний вік є найважливішим етапом формування пізнавального світогляду людини, яка передбачає створення передумов для гуманної взаємодії з навколишнім середовищем. Основною умовою розвитку пізнавального інтересу дітей старшого дошкільного віку в процесі знайомства з явищами живої природи є створення пізнавально-тематичного середовища, що сприяє формуванню дошкільної екологічної освіти і дає уявлення про цінність та унікальність складових живої природи, ранніх навичок відчувати красу, захоплюватися нею, діяти на природі і знати правила безпечної поведінки

Інтерес до пізнання навколишнього світу є своєрідною складовою розвитку дитини, формування її пізнавальної самостійності, позитивного ставлення до результатів своєї праці. Пізнавальний інтерес справляє великий вплив на поведінку людини, її духовно-моральну сферу, інтелектуальні, морально-етичні та комунікативні якості, сприяє вихованню творчих особистостей. Інтерес людини до пізнання дійсності справляє великий вплив на розвиток особистості, яка тісно пов’язана з розвитком уваги, пам’яті, мислення, волі, емоцій, що, в свою чергу, сприяє творчій самореалізації і духовному самовдосконаленню.

Якщо основною метою життя дитини є поступовий перехід з одного рівня пізнавальних і практичних знань та оволодіння навичками на більш високий рівень, то формування пізнавального інтересу природним чином пов’язане з процесом вдосконалення їх знання.

Проблема формування та розвитку пізнавального інтересу завжди привертало увагу психологів, педагогів, методистів, педагогів-практиків. В Україні ці питання прямо або побічно розглядали такі видатні педагоги минулого: Духнович О., Сухомлинський В., Ушинський К. та ін.. І сьогодні багато вчених і педагоги присвятили свої дослідження проблемі розвитку пізнавальних інтересів, серед них: Глухова Н., Кондратьєва Н., Лисенко Н., Ніколаєва С., Плохій З., Скребець В., Фокіна В., Яришева Н. та ін.

Однак існують аспекти розвитку пізнавального інтересу в процесі знайомства з явищами живої природи, які ще недостатньо розкриті, що і призвело до вибору теми дослідження.

Мета дослідження: Вивчити особливості розвитку пізнавального інтересу у дітей старшого дошкільного віку в процесі ознайомлення з явищами живої природи.

Завдання дослідження:

1. з’ясувати стан проблеми в педагогічній теорії;
2. здійснити аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з проблеми дослідження;
3. вивчити стан досліджуваної проблеми в практиці ДНЗ;
4. проаналізувати особливості розвитку пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку;
5. провести діагностику рівня розвитку пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку;
6. окреслити шляхи вдосконалення навчально-виховної роботи з розвитку пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку;
7. проаналізувати результати експериментального дослідження.

Методи дослідження: теоретичний аналіз проблеми, класифікація, систематизація, узагальнення; спостереження, бесіди, опитування, вивчення продуктів діяльності дошкільників, активні методи навчання тощо.

Об’єкт дослідження: закономірності формування пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: розвиток пізнавальної діяльності дітей старшого дошкільного віку в процесі визначення суттєвих ознак, взаємозв’язків та залежностей між явищами природи.

Експериментальна база дослідження: Вінницький державний педегогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Практичне значення: розроблені практичні рекомендації вихователям старших груп щодо зацікавлення дітей до вивчення природи можна застосувати з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Структура та обсяг курсової. Курсова складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг курсової – 48 сторінки, у тому числі основного тексту – 36 сторінки. Список використаних джерел включає 20 найменувань.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНАВАЛЬОЇ АКТИВНОСТІ ЯК ОДНОГО ІЗ НАЙВАЖЛИВІШИХ ЧИННИКІВ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1. Сутність та чинники формування пізнавальної активності дошкільнят

 

Феномен пізнавальної активності як однієї з найважливіших складових навчання завжди привертав увагу дослідників, оскільки взаємодія людини з навколишнім світом можлива тільки за допомогою її діяльності та занять. Пізнавальна активність розуміється як самостійна ініціативна діяльність дитини, спрямована на пізнання оточуючої дійсності (як прояв допитливості), оскільки вона необхідна для вирішення проблем, що виникають у певних життєвих ситуаціях [11, с. 10].

Ця якість не є вродженою. Вона формується в процесі свідомого життя людини. Соціальне середовище – це умова, яка визначає, чи стане ця потенційна можливість реальністю. Рівень його розвитку визначається індивідуально-психологічними особливостями та умовами виховання. Два основні чинники визначають пізнавальну активність як умову подальшого успішного навчання. Це природна дитяча цікавість і стимулююча активність вчителя.

Джерело першої – послідовний розвиток першої потреби дитини в зовнішніх враженнях як специфічної людської потреби в новій інформації. Через неоднорідність психічного розвитку дитини (тимчасова затримка та відхилення від норми), відмінності в інтелектуальних здібностях і механізмах існують значні відмінності в розвитку пізнавальної діяльності у дітей дошкільного віку. Пізнавальна активність є природним проявом інтересу до навколишнього світу дитини і характеризується чіткими параметрами.

Про інтенсивність інтересу дитини та її бажання познайомитися з певними предметами та явищами свідчать:

• увага і особливий інтерес;
• емоційне ставлення (здивування, занепокоєння, сміх тощо);
• дії, спрямовані на прояснення структури і мети предмета (тут особливо важливі якість і різноманітність обстежувальних дій, розмірковувальні паузи);
• постійний потяг до цього об’єкта.

У літературі з психології та педагогіки, як у країні, так і за кордоном, велика увага приділяється проблемі посилення навчання. Однак це не пояснює причин помітного зниження пізнавальної активності дошкільнят, яке спостерігається зараз, і відсутня розробка методики, спрямованої на подолання інтелектуальної пасивності в 5-6 років. Ми знаємо, що низька допитливість і пізнавальна активність можуть призвести до того, що діти зазнають невдачі в школі. Сучасним педагогам необхідно знати про умови, що сприяють або перешкоджають розвитку пізнавальної позиції дитини, деталі роботи з різними групами дітей та ролі педагогів у цьому процесі. Слід зазначити, що існує 3 групи дітей з різним рівнем пізнавальної активності [4, с. 7].

Діти з активним рівнем розвитку пізнавальної діяльності. Вони характеризуються очевидною пізнавальною потребою, яка проявляється з видом діяльності або без нього, привабливістю для однолітків і педагогів. У цих дітей завжди виникають запитання, про що б з ними не розмовляли, причому вони ставлять їх не з метою звернути на себе увагу, а саме прагнучи дізнатися про щось нове. Дошкільнята в цій підгрупі хочуть знати структуру і призначення предмета. Вони з радістю відгукнуться на пропозиції знайти інше рішення проблеми або відповісти на питання. Ці діти завжди радіють успіхам і засмучуються невдачам. Вони готові виконати будь-яке завдання вихователя і часто думають про свою власну діяльність з точки зору її корисності для інших. Нова ситуація викликає пошукову активність, бажання досліджувати предмети або явища з активним інтересом.

Діти з високим рівнем розвитку пізнавальної активності непоседливі, цікавляться змінами в навколишньому середовищі і постійно діляться своїми враженнями з дорослими і дітьми. Вони будуть першими і спробують вирішити проблему самостійно. Якщо зміст заняття занадто простий, то ці дошкільнята дуже винахідливі в грі, особливо якщо вихователь в цей час працює зі слабшими дітьми. Люблять імпровізувати, часто вносять зміни у правила гри, не бояться помилок і труднощів у роботі.

Діти з відносно активним рівнем розвитку пізнавальної діяльності. Ця група є найчисленнішою за чисельністю. Діти в ньому можуть проявляти інтерес і активність тільки в певних ситуаціях, в основному через зміст заняття, його емоційну привабливість. Вони легко втягуються в новий вид роботи, але в складних випадках швидко втрачають інтерес, коли педагог рекомендує їм якесь заняття, і охоче приймають пропозицію. Однак як під час підготовки до занять, так і під час спостереження та виконання завдань вони не прагнуть бути першими і майже завжди другі. Якщо план дій чітко не визначений, і необхідно проявити винахідливість і фантазію, ці діти не проявляють ентузіазму і воліють вести себе за готовою моделлю. Важко зацікавити новим предметом або явищем, і навіть якщо інтерес виникає на початку заняття, він швидко зникає під час виконання завдання.

Хоча ознаки активності зовні неясні, ці діти охоче відгукуються на пропозицію дорослого спілкування і спільної роботи, але в умовах самостійної діяльності їх може залучати виконувана робота, але вони завжди поводяться одноманітно. Їхні інтереси переважно обмежені повсякденними подіями, і тільки щось незвичайне може привернути увагу. Однак вони не виходять за рамки простого вираження цікавості і не намагаються самостійно розібратися в ситуації.

Головна особливість цих дітей – вони майже ні в чому не агресивні і не говорять цього з власної ініціативи, навіть якщо знають правильну відповідь, але іноді можуть здивувати дорослих власними міркуваннями. Звернення до педагога в основному пов’язане із задоволенням потреб у спілкуванні та новизною ситуації, але рідко виникають питання про уточнення отриманих знань.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!