Реферат ” Особливості шумерської міфології “

ВСТУП

Однією з таких релігій вважатимуться релігію шумерів. Близько 100 років тому суспільство не розуміло ні про шумери, ні про їхню цивілізацію. Пам’ятників про їхнє існування не було навіть у літературі. Перші шуммерсько-аккадські тексти знайшли в Ніневії при розкопках палацу царя Ашшурбаніпала. Досліджуючи ці записи, історики вперше зіткнулися зі слідами давньої цивілізації Месопотамії. Самі поняття Шумер і шумери/шумерійці вперше увійшли до наукового побуту наприкінці 80-х XIX століття, а шумерологія стала новою галуззю гуманітарного пізнання.

Шумерська міфологія. Шумери – племена невідомого походження, в кін. 4-го тис. до н. е.. освоїли долину Тигру і Євфрату і утворили перші в Дворіччі міста-держави. Шумерська період історії Дворіччя охоплює близько півтори тисячі років, він завершується в кін. 3 – поч. 2-го тис. до н. е.. т. н. III династією міста Ура і династіями Ісіна і Ларс, з яких остання була вже тільки частково шумерської.

Шумерська цивілізація і шумерська міфологія по праву вважаються одними з найдавніших в історії людства. Золотий вік цього народу, що жив у Месопотамії (сучасний Ірак), припав на третє тисячоліття до нашої ери. Шумерський пантеон складався з безлічі самих різних богів, духів і чудовиськ, і деякі з них збереглися у віруваннях наступних культур Стародавнього Сходу.

Основою, на якій трималася шумерська міфологія та релігія, були общинні вірування в численних богів: духів, богів-деміургів, покровителів природи і держави. Вона виникла в результаті взаємодії стародавнього народу з годуючої його країною. Ця віра не мала містичного вчення або ортодоксальної доктрини, як було з віруваннями, породившими сучасні світові релігії, від християнства до ісламу.
Шумерська міфологія володіла кількома принциповими рисами. Вона визнавала існування двох світів – світу богів і світу явищ, якими управляли ті. Кожен дух у ній був персоніфікований – він мав рисами живих істот.

 

Виклад основного матеріалу

 

У легендах шумерського народу, які розкривають, яким богам поклонялися древні шумери, простежується тісна залежність міфології від культу і навпаки, культу від міфології. У культових піснях із міста Ура, датованих третім тисячоліттям до нашої ери, йдеться про кохання жриці до царя, а головне підкреслюється офіційний статус та характер їхнього зв’язку. Гімни, у яких згадуються шумерські боги, оповіді, присвячені обожнюваним правителям Ура, показують, що між царем і верховною жрицею щорічно здійснювався обряд шлюбу, під час якого цар, представник шумерських богів, поставав образ Думузі, а жриця у вигляді Інанни.

Сюжет творів циклу «Інанна і Думузі» містить у собі описи залицянь і весілля героїв, якими були покровителі шумер, боги цього народу, і навіть деталі поблажливості богині підземне царство та її порятунку ціною життя бога-мужа. Сказання подібного характеру, що описують перешкоди, з якими стикалися шумерські боги, насправді є драмою-дійством, що становить основу метафоричного ритуалу «смерть життя-життя». Численність міфів трагедій, що зачіпають життя шумерських богів і самих божеств, які у цих оповіданнях, пояснюється насамперед роз’єднаністю шумерських релігійних громад.

Шумерські боги, пекла та випробування душі.

Легенди, які мають пряме відношення до культу шумерських богів родючості, дається уявлення про міфологічне підземне царство. Про місцезнаходження пекла, що зветься Еден, Ірігаль, Аралі або Кур-Ну-Гі, що в перекладі «країна без повернення», практично нічого не відомо. Ясно лише те, що шумерські богині та божества створили підземне царство таким чином, що туди можна не лише спуститися, а й провалитися.

Міфологія, яку створили шумери, релігія цього народу, каже, що кордоном пекла була підземна річка, через яку за допомогою перевізника переправлялися душі людей. Шумерські боги могли бути прихильними, а могли і жорстокими.

Доля загиблої людей була важка, хліб їхній гіркий, а вода не була водою. Підземний світ, який створили шумерські боги, – це темний світ, світ сповнений пилу.

Сказання про шумерських богів не містять конкретного опису суду мертвих, де загиблих судили б за правилами і нормами, встановленими божествами, є лише припущення та теорії дослідників. Можна стверджувати, що стерпного життя в потойбічному світі шумерські боги удостоювали лише тих людей, які були поховані під землею або принесені в жертву, а також тих, хто загинув у бою. Суддями підземного світу були древні шумерські боги, анунаки, що сиділи на п’єдесталі перед володаркою підземного царства. Верховний бог шумера підземного царства, богиня Ерешкігаль виносила лише смертні вироки.      Імена мертвих у книгу заносили шумерські боги – анунаки, а також жінка-писар, іменована Гештинанна. До «почесних» жителів підземного царства згідно з оповідями входили шумерські боги, численні легендарні герої та діячі шумерської цивілізації, наприклад Сумукан і Гільгамеш, перший був засновником третьої династії Ура, другий був богом за походженням.

Шумерські боги, що панують у підземному царстві, не похованих при смерті людей, які приносять нещастя, повертали на землю, а тих, хто був похований за правилами, відправляли через кордон пекла, темну річку, у царство мертвих душ. Душі мертвих і всі боги шумера, яким не пощастило опинитися в пекло, переправлялися річкою Ур-Шанабом на човні.

Шумерська релігія – космологія та міфологія походження людини.

Шумерська цивілізація була по-своєму практичним народом. Однак, космологія, яку мали шумери, релігія цього народу, як не дивно, не містить будь-яких конкретних теорій та однозначних гіпотез походження людини. Практично всі боги древніх шумерів брали участь у створенні людини, принаймні такого висновку можна дійти при побіжному вивченні міфології шумерської і вавілонської імперії. Саме шумерської релігії можна судити лише час створення людства і створення підземного царства.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!