Реферат ” Діти із порушенням слуху “

Зміст

 

Вступ

1. Діти із порушенням слуху

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Низка фактів з історії вітчизняної спеціальної педагогіки, зокрема сурдопедагогіки, свідчить про наявність тенденцій інтегрування дітей із порушеннями слуху в суспільство на різних етапах становлення української системи спеціальної освіти. Ще до остаточного оформлення в цілісну систему спеціальної освіти, якою ми її знаємо тепер, українські практики-дефектологи здійснювали спроби спільного навчання дітей із порушеннями слуху та чуючими учнями.

Інтерес до такої форми навчання як тоді, так і сьогодні зумовлений насамперед створенням для дитини з порушенням слуху природного мовленнєвого середовища. Успіх таких спроб цілком залежав від фахової компетентності педагога, якості спеціальної педагогічної допомоги, додаткових занять і зусиль, відданості цій меті родини учня.

І сьогодні, і ще завтра паралельно існуватимуть спеціальні і масові загальноосвітні заклади, а також школи, які впроваджують у практику інклюзивні підходи. Однак важливо, щоб такі підходи були виваженими, фахово перевіреними та вміло застосованими, щоб освіта дітей із порушеннями слуху була насправді ефективною і якісною.

 

1. Діти із порушенням слуху

 

Поняття «порушення слуху» часто використовується для описання широкого діапазону розладів, пов’язаних зі зниженням слуху, що включає і глухоту. 6 із 1000 новонароджених дітей мають порушення слуху, в 1 із 6 фіксують глухоту.

Серед поширених причин зниження слуху можна назвати: пологові травми, інфекційні захворювання, отити, запалення, наслідки вживання певних медичних препаратів тощо. Глухота визначається як цілковита відсутність слуху або його значне зниження, внаслідок якого сприймання та розпізнавання усного мовлення неможливе.

Порівняно з глухими, діти зі зниженим слухом (слабочуючі) мають слух, який з допомогою аудіопідсилювальної апаратури, дає змогу сприймати мовлення оточуючих та самостійно опановувати мовлення (хоч і певною мірою спотворено).

Загалом, діти, які мають втрату слуху від 15 до 75 дБ вважаються слабочуючими, вище ніж 90 дБ – вважаються глухими (за педагогічною класифікацією). За статистичними даними близько 10-12% населення має той чи інший ступінь зниження слуху. Частково зниження слуху компенсується слуховими апаратами та кохлеарними імплантами.

За належних умов навчання у дітей з порушеним слухом формується мовленнєве спілкування та розвивається мовленнєвий слух, що дає їм можливість достатньо успішно навчатися у звичайних школах, отримувати вищу та професійну освіту.

Водночас, необхідно враховувати певні особливості учнів з порушеннями слуху. Деякі слабочуючі можуть чути, однак сприймають окремі звуки спотворено, особливо початкові і кінцеві звуки у словах. В цьому випадку потрібно говорити дещо гучніше і чіткіше, добираючи прийнятну для учня гучність.