Реферат ” Діти, які мають труднощі у навчанні “

Зміст

Вступ

1. Діти, які мають труднощі у навчанні

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Труднощі у навчанні – як правило, вказує на конкретну проблему в навчанні. Труднощі у навчанні можуть перешкоджати дитині чомусь навчитися або використовувати певні навички. Зазвичай це читання, письмо, слухання, міркування, арифметика, зв’язне мовлення тощо.

Експерти вважають, що труднощі у навчанні обумовлені відмінностями в обробці інформації мозком. Діти з обмеженими можливостями в навчанні не ліниві і не мають зниженого рівня інтелектуального розвитку. Зазвичай вони мають нормальні інтелектуальні здібності. Просто їх мозок по-різному обробляє інформацію.

У деяких дітей труднощі з навчанням усуваються, інші залишаються на все життя. Однак такі діти можуть досягти певної міри успіху, якщо їх точно навчать, як долати проблеми, пов’язані з порушеннями. При належній допомозі діти з обмеженими можливостями в навчанні можуть вчитися дуже добре.

Труднощі у навчанні можна описати таким чином: це розлад одного або більше основних психологічних процесів, що можуть виявлятися у зниженні ефективності навчально-пізнавальної діяльності та соціальної адаптації в цілому.

Однак труднощі у навчанні не охоплюють навчальні проблеми, які є наслідком порушень зору, слуху або моторних функцій, зниження рівня розумового розвитку, емоційного дисбалансу, впливу навколишнього середовища, культурних або економічних чинників.

 

1. Діти, які мають труднощі у навчанні

 

Серед причин навчальних труднощів переважають певні порушення психофізичного розвитку. Нездатність до навчання пов’язана з функціональними обмеженнями, такими як слух, мова, успішність, навчання, увага, координація, сприйняття та обробка інформації, а також гнучкість мислення.

Учні з такими проблемами відчувають труднощі із запам’ятовуванням або відтворенням інформації по пам’яті, концентрацією уваги, застосуванням отриманих знань, навичок і вмінь тощо. Розглянемо деякі випадки, використовуючи класифікацію і термінологію, встановлену в Україні.

Мовленнєві порушення.

До таких порушень належать:

• дислалія (порушення звуковимови);
• порушення голосу (дисфонія та афонія);
• ринолалія (порушення звуковимови і тембру голосу, пов’язане з вродженим дефектом будови артикуляційного апарату);
• дизартрія (порушення звуковимови та мелодико-інтонаційної сторони мовлення, зумовлені недостатністю іннервації м’язів артикуляційного апарату);
• заїкання;
• алалія (відсутність або недорозвиток мовлення у дітей, зумовлене органічним ураженням головного мозку);
• афазія (повна або часткова втрата мовлення, спричинена органічним локальним ураженням головного мозку);
• загальний недорозвиток мовлення;
• порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія).

Більшість  цих  порушень  усувається  в  дошкільному  та молодшому  шкільному  віці. Водночас, трапляються випадки, коли і в середніх та старших класах ці розлади не подолані.

Учні з мовленнєвими порушеннями мають функціональні або органічні відхилення у стані центральної нервової системи. Вони часто скаржаться на головні болі, нудоту, запаморочення. У багатьох дітей спостерігаються порушення рівноваги, координації рухів, недиференційованість рухів пальців рук та артикуляційних рухів. Під час навчання вони швидко виснажуються, втомлюються. Їм притаманні  дратівливість, збудливість, емоційна нестійкість. У них спостерігається нестійкість уваги і пам’яті, низький рівень контролю за власною діяльністю, порушення пізнавальної діяльності, низька розумова працездатність; часто виникають невротичні реакції на зауваження, низьку оцінку чи несхвальні висловлювання вчителя чи дітей. Особливу групу серед дітей з порушеннями мовлення складають діти з розладами процесів читання і письма. Труднощі сприйняття тексту (дислексія) характеризується як нездатність сприймати друкований чи рукописний текст і трансформувати його у слова.

При дислексії під час читання спостерігаються такі типи помилок:

• заміни і змішування звуків, частіше близьких за акустико-артикуляційними ознаками; побуквенне читання;
• спотворення звуко-складової структури слова, що проявляються у пропусках приголосних (при збігу) і голосних, додаваннях, перестановках, пропусках звуків і складів;
• вади розуміння прочитаного, які проявляються на рівні окремого слова, речення, тексту в цілому (без розладів технічної сторони читання);
• аграматизми, що проявляються на аналітико-синтетичному і синтетичному етапах опанування навички читання (проблеми у використанні відмінкових закінчень, закінчень дієслів, узгодження іменника й прийменника тощо).

Допомога таким дітям має бути комплексною і здійснюватися групою спеціалістів: невропатологом, логопедом, психологом, педагогом. Ефективність роботи значною мірою визначається своєчасністю вжитих заходів та вибором оптимального методу й темпу навчання.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!