Реферат ” Діти з мінімальною мозковою дисфункцією “

Зміст

 

Вступ

1. Діти з мінімальною мозковою дисфункцією 

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Мінімальна мозкова дисфункція (ММД) у дитини – поширена форма порушень в психоемоційній сфері у дітей, що виникає при недостатності функціонування центральної нервової системи. ММД у дітей характеризується швидкою стомлюваністю, гіперактивністю, гіперзбудливістю, соціальною дезадаптацією, затримкою в психічному і фізичному розвитку.

Мінімальна мозкова дисфункція у дітей зустрічається у 10% школярів, але виявити перші ознаки можна вже починаючи з одного року. ММД є легкою формою дитячої енцефалопатії або ж гіперкінетичним хронічним мозковим синдром – патологічним станом, який виникає в результаті порушень регуляцій центральної нервової системи, що тягне за собою зміни в поведінці і сприйнятті у дитини, впливає на її емоційну сферу і вегетативні функції.

На сьогоднішній день ММД – одна з поширених патологій, які зачіпають нервову систему і психіку. Зустрічається у 5% дітей початкових класів і близько 22% хлопців дошкільного віку. Практично у половини дітей з подібним діагнозом клінічні прояви самостійно зникають. При відсутності спостереження, лікарської корекції існує ризик затримки психічного розвитку.

 

1. Діти з мінімальною мозковою дисфункцією

 

Зовнішні прояви ММД майже однакові; стерта неврологічна симптоматика, специфічні відхилення у поведінці (рухове розгальмування, неуважність). Відносять до функціональних порушень, які зникають по мірі дозрівання мозку. Часто асоціюють із ЗПР, психопатіями, на початку навчання у школі.

Характерні особливості:

• неврози;
• заїкання;
• девіантна поведінка;
• антисоціальні вчинки.

Рекомендовано: дотримання режиму праці і відпочинку (тому що у дітей спостерігається підвищена розумова втома, розлади уваги,). Загальмовано темп росту та дозрівання мозку. Це видно на електричній активності мозку (в гіпоталамічних відділах тета-ритм) і не формуються механізми довільної уваги, дисбаланс у дозріванні підструктур мозку і зсув балансу між збудженням та гальмуванням. Мієлінізація провідних волокон завершується у дітей не в 7 років, а в 9-10 років, тому їм притаманна хаотичність рухів та надмірне збудження.

Від нормальних дітей з ММД відрізняє:

• швидка втомлюваність, знижена розумова працездатність;
• різко зниженні можливості довільної регуляції поведінки (скласти план, дотримати обіцянку);
• залежність розумової діяльності від соціальної активності (наодинці – рухова розгальмованість, при багатолюдній обстановці -дезорганізація діяльності);
• зниження об’єму оперативної пам’яті (мало тримає інформації, труднощі утворення довготривалих нервових зв’язків);
• несформована зорово-моторна координація (помилки на письмі при списуванні, змальовує);
• зміна робочих і релаксаційних ритмів у роботі мозку (стан перевтоми, робочі цикли 5-Ю хвилин, релаксаційні – 3-5 хвилин – дитина не сприймає інформацію; (є грамотні і неграмотні тексти; взяти ручку і не пам’ятати; сказати грубість і не пам’ятати).

Схоже на стерті епілептичні приступи, але різниця в тому, що дитина продовжує свою діяльність. Характерні недоліки: уваги, оперативної пам’яті, підвищена втомлюваність.

Рекомендації: після 2-го уроку проводити годину релаксації: прогулянки, сніданок, потім відновлюється працездатність. Групові форми роботи, що не потребують тиші і дисципліни, психотерапія та ігрові методи навчання. Гіпердинамічний синдром В основі гіпердинамічного та гіподинамічного синдромів – мікроорганічні пошкодження головного мозку, які виникають внаслідок кисневого внутрішньоутробного голодування, мікрородові травми приводять до мінімальної мозкової дисфункції (ММД).

Відсутні грубі органічні пошкодження, але є багато мікропошкоджень кори та підкоркових структур головного мозку. Ще в пологовому будинку лікарі відмічають в’ялість чи збудливість дитини і перше годування малюка може бути відкладене на 2-3 день. Часто таке трапляється з великим немовлям, що з’явилося на світ при затяжних або стрімких пологах. У кожної 5 дитини проявляється ММД.

Найчастіше гіпердинамічний синдром проявляється в таких випадках: Основні ознаки: нестійкість уваги, рухова розгальмованість, яка проявляється в перші місяці життя дитини, коли немовля тяжко втримати в руках, як і невропатичного. С

казати про гіпердинамічну дитину, що вона непосидюча – значить не сказати нічого. Вона рухлива, як ртуть. Саме гіпердинамічні діти частіше втікають з ДНЗ, але ненавмисно, а тому, що раптом виявили щілину в паркані чи прочинені ворота. Руки такої дитини часто перебувають у постійній роботі: щось мнуть, вертять, обривають, відколупують. Навіть постояти такій дитині важко, здається що ще мить – і вона помчить світ за очі.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!