Реферат “Гендерна концепція у місцевій політиці України”

ЗМІСТ

 

Вступ 

І. Нормативно-правова складова поняття гендерної концепції політики в Україні

ІІ. Засоби провадження гендерної політик місцевою владою

III. Закордонний досвіт ефективного провадження гендерної політики місцевими органами влади

Висновки 

Список використаної літератури 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Рівність людей є першоджерелом у забезпеченні справедливого розподілу і користування суспільними благами, формування ефективних соціальних взаємовідносин. Утвердження соціальної рівності є умовою розвитку відкритої держави та громадянського суспільства. Одним із різновидів соціальної рівності є гендерна рівність, яка передбачає забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності.

Ретроспективний аналіз наукової літератури свідчить, що проблематика забезпечення принципу гендерної рівності стала актуальною у світі здавна, проте сучасну наукову оцінку та нові шляхи вирішення вона отримала з середини минулого століття. В українській науковій доктрині різні аспекти принципу гендерної рівності неодноразово розглядалися вченими в радянський період історичного становлення нашої країни, проте крізь призму ідеологічного навантаження.

З кінця 1980-х рр. питання гендерного збалансування отримало інший вектор розвитку на вітчизняних просторах з урахуванням досягнень європейських та інших країн світу. Однак нині у кожній державі світу тією чи іншою мірою існує гендерна асиметрія. Це об’єктивно унеможливлює повноцінну діяльність публічних структур та розвиток приватної сфери. Відсутність належного механізму забезпечення принципу гендерної рівності поглиблює проблему соціальної несправедливості у суспільстві та, як наслідок, стримує сталий людський розвиток.

Метою даного дослідження є вивчення гендерної концепції у місцевій політиці України.

Об’єкт дослідження – є суспільні відносини, що виникають у процесі забезпечення принципу гендерної рівності.

Предмет дослідження – теоретико-правова характеристика принципу гендерної рівності та механізму його забезпечення.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини (трьох розділів), висновків, списку використаних джерел та літератури.

 

І. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА СКЛАДОВА ПОНЯТТЯ ГЕНДЕРНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

 

На сучасному етапі в Україні та в інших державах світу, які сприяють встановленню гендерного паритету як у середині своєї країни, так і на міжнародній арені, постає проблема розробки та впровадження гендерної політики, що є виміром соціальної структури суспільства. Забезпечення можливості рівноцінної участі жінок та чоловіків у суспільній діяльності є складним та багатовекторним питанням. Вагомість тематики гендерної політики зумовлена світовими політичними процесами, міжнародними зобов’язаннями України, суперечністю вітчизняної нормативно-правової бази у цьому напрямі, відсутністю чітких механізмів запровадження комплексного гендерного підходу у політиці держави тощо.

Конституційно-правові засади принципу гендерної рівності є конкретними, проте законодавство має розгалужений характер. В Україні формування національного гендерного законодавства відбувається під впливом міжнародних стандартів. Нормотворчу діяльність щодо забезпечення гендерної рівності на міжнародному рівні здійснюють ООН, Рада Європи, Європейський Союз, ОБСЄ та інші міжнародні організації. Україна, поділяючи цінності міжнародного співтовариства, приєдналась до переважної більшості міжнародних актів у цій сфері.

У ретроспективі в українській та зарубіжній дослідній і публіцистичній літературі, міжнародних актах, нормативно-правових актах різних країн в аспекті гарантування державою гендерного балансу з’являлася та використовувалася різна термінологія. На початковому етапі увага акцентувалася на правах жінок. Відповідно, у різних джерелах виникали такі поняття, як: «політика в інтересах жінок», «(державна) політика щодо жінок», «жіноча політика» та ін. Коли стало зрозумілим, що обмежуються не лише права жінок, а й чоловіків, дослідники, публічні діячі, журналісти та інші почали використовувати змістовно наповнені дефініції: «політика в інтересах рівності», «політика досягнення рівних прав та можливостей», «гендерна політика», «державна політика забезпечення рівності жінок і чоловіків», «державна гендерна політика щодо забезпечення рівності жінок і чоловіків», «державна гендерна політика», «муніципальна гендерна політика» тощо. Ці терміни не є тотожними, проте вони взаємопов’язані та взаємозалежні.

«Державна політика забезпечення рівності жінок і чоловіків» ґрунтується на концептуальних засадах комплексного підходу, який сформований у документах Ради Європи в поєднанні з традиційними принципами підтримки жінок, оскільки останній не втратив своєї актуальності з огляду на реальне становище жінок, які мають нижчий статус у різних сферах життя українського суспільства, ніж чоловіки. Фактично це є конкретизацією терміна «політика досягнення рівних прав та можливостей». Україна – держава-член ООН і відтак зобов’язана впроваджувати резолюції Ради безпеки ООН. На сьогодні Рада безпеки ООН прийняла вісім резолюцій щодо гендеру, які складають порядок денний «Жінки, Мир, Безпека» . Крім того, Україна погодила та долучилась до досягнення цілей сталого розвитку, зокрема Цілі: Гендерна рівність [3].

Найважливішим документом з захисту прав жінок є Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, яка була ратифікована у 1981 році. Цей документ створює підґрунтя для держав, що ратифікували документ, «вживати всіх відповідних заходів, зокрема заходів у сфері законодавства й тимчасових спеціальних заходів, для того, щоб жінки могли користуватися всіма своїми правами людини й основоположними свободами» (стаття 7) . Загальні рекомендації також мають бути прийняті до уваги в процесі обговорення участі жінок у громадському та політичному житті [2].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!