Реферат “Країнознавча характеристика держави Німеччина”

ВСТУП

 

Актуальність теми. У сучасному глобалізованому світі знання про інші країни є важливою складовою розвитку особистості, формування світогляду та підготовки фахівців у різних галузях. Зростання ролі міжнародної співпраці, інтеграційних процесів у Європі та світі, а також необхідність формування толерантного ставлення до представників інших культур вимагають глибокого розуміння політичних, соціально-економічних, географічних та культурних особливостей окремих держав. Саме країнознавство як наука дозволяє комплексно вивчити окрему країну, її структуру, ресурси, політичну систему, економіку та суспільні процеси.

Однією з найважливіших і найвпливовіших держав Європи є Федеративна Республіка Німеччина — країна з потужною економікою, усталеними демократичними інститутами, високим рівнем соціального розвитку та активною міжнародною політикою. Її досвід є прикладом ефективного функціонування соціально орієнтованої ринкової економіки, федеративної політичної системи та збалансованого управління багатонаціональним і поліконфесійним суспільством. Завдяки своїй стратегічній позиції, історичному розвитку та політичному впливу Німеччина відіграє ключову роль у політичному та економічному житті не лише Європи, а й світу загалом.

Актуальність вивчення саме Німеччини зумовлена також тісними дипломатичними, культурними та економічними зв’язками з Україною. Після початку повномасштабної агресії Росії у 2022 році Німеччина посилила підтримку України на рівні політичних заяв, гуманітарної допомоги, військової техніки та участі в процесі відновлення української інфраструктури. Така підтримка свідчить про високий рівень партнерства між двома країнами, що, своєю чергою, підвищує інтерес до всебічного аналізу внутрішнього устрою Німеччини та її міжнародної політики.

Метою дослідження є всебічне дослідження країнознавчих особливостей Федеративної Республіки Німеччина.

Відповідно до цієї мети, були визначені наступні завдання:

1. Розкрити державну територію, кордони Німеччини;
2. Проаналізувати політичну систему Німеччини;
3. Дослідити форми правління, державний устрій Німеччини;
4. Проаналізувати населення (чисельність, природний приріст, етнічна, релігійна структура);
5. Оцінити соціально-економічну систему Німеччини;
6. Розглянути членство в міжнародних організаціях Німеччини;
7. Визначити дипломатичні відносини Німеччини з Україною на сучасному етапі.

Обєкт дослідження є Федеративна Республіка Німеччина.

Предмет дослідження є країнознавчі особливості Федеративної Республіки Німеччина.

 

1. Державна територія, кордони Німеччини

 

Після завершення Другої світової війни територію колишньої нацистської Німеччини було поділено між державами антигітлерівської коаліції на окремі зони окупації: американську, британську, французьку та радянську. Кордони між цими зонами були досить умовними, тому переміщення між ними здійснювалося без значних перешкод. Радянському Союзу відійшла східна частина Німеччини, зокрема такі території як Мекленбург-Передня Померанія, Саксонія-Ангальт, Вільна держава Тюрингія, Вільна держава Саксонія, Бранденбург та східна частина Берліна [1].

У 1949 році на цих землях було створено першу соціалістичну державу на німецькій території – Німецьку Демократичну Республіку. У проміжку між 1945 і 1949 роками, коли Німеччина не мала суверенітету, відносини між колишніми союзниками, особливо між СРСР та західними країнами, поступово погіршувалися через загострення Холодної війни.

Із 1949 до 1990 року існував офіційний державний кордон між новоствореними ФРН і НДР. Цей кордон характеризувався надзвичайно суворим контролем і укріпленнями, через які мешканці Східної Німеччини не могли вільно потрапити до Західної Німеччини або емігрувати туди аж до 1989 року. Західний Берлін був окремою територією, ізольованою Берлінським муром, побудованим у 1961 році.

Німецько-німецький кордон вважався одним із найсуворіше охоронюваних у післявоєнній Європі та став одним із символів Холодної війни, розмежовуючи військово-політичні альянси НАТО та Організацію Варшавського договору [1].

 

2. Політична система Німеччини

 

Політичний устрій Федеративної Республіки Німеччина ґрунтується на ідеях парламентської демократії та федералізму. Основними рушіями політичного життя є партії, які активно змагаються між собою, тому німецьку модель управління часто окреслюють як демократію партійного типу. Оскільки в країні використовується пропорційна виборча система, для формування стабільного уряду неминучою є співпраця між представниками різних політичних сил.

Федеральний орган законодавчої влади — Бундестаґ — обирає канцлера, який очолює уряд та визначає внутрішньо- і зовнішньополітичний курс держави. Саме канцлер пропонує кандидатури на посади федеральних міністрів. Повноваження державних інституцій, а також принципи взаємодії між федеральним рівнем і окремими землями, окреслені в Основному Законі ФРН — конституційному акті держави. За його дотриманням стежить Федеральний Конституційний Суд.

Фундаментальні структурні засади політичної системи Німеччини включають:

1. недоторканість людської гідності (ст. 1, ч. 1 Основного Закону);
2. демократичний устрій;
3. панування права;
4. федералізм, тобто адміністративний поділ країни на землі;
5. соціальну орієнтованість держави [1, с. 162].

Крім того, у статті 20 закріплені ще два критично важливих принципи — це поділ влади та право громадян чинити опір у разі спроб знищення чинного конституційного ладу.

Партії в Німеччині мають визначальний вплив на політичний процес, що передбачено статтею 21 Основного Закону. Вони висувають кандидатів у керівні органи, формують кадровий резерв для органів виконавчої та судової гілок влади, а також прокуратури.

 

3. Форми правління, державний устрій Німеччини.

 

У Німеччині функціонує парламентська система управління, що передбачає залежність виконавчої влади від законодавчого органу. Формування уряду відбувається на основі більшості у парламенті, а очолює виконавчу гілку влади — федеральний канцлер, якого обирають депутати Бундестагу. На відміну від країн з президентською моделлю, в Німеччині президент не впливає на формування уряду та не має права вето, виконуючи переважно церемоніальні обов’язки.

Функція глави держави у Федеративній Республіці Німеччина належить федеральному президентові (Bundespräsident), чия роль обмежена переважно представницькими завданнями. Конституція навмисно надала цьому інституту обмежені повноваження, щоб уникнути концентрації влади, як це було у випадку з райхспрезидентом часів Ваймарської республіки. Президент діє як незалежний арбітр, який уникає участі у щоденній політичній боротьбі.

Посада федерального канцлера (Bundeskanzler), натомість, є ключовою у виконавчій системі. Канцлер визначає вектор внутрішньої та зовнішньої політики держави, керує міністерствами та відповідає за ефективність уряду. Його кандидатуру пропонує президент, але остаточне рішення ухвалює Бундестаг.

Щодо Бундесрату, то його члени не обираються загальнонаціональними виборами, а делегуються регіональними урядами федеральних земель. Саме тому цей орган діє постійно, на відміну від Бундестагу, який обирається на чотирирічний термін. Кількість голосів, які має кожна земля у Бундесраті, залежить від внутрішньополітичної ситуації в самій землі — зокрема, від складу місцевого парламенту та коаліції, що перебуває при владі. Це створює умови, за яких парламентські більшості у двох палатах можуть суттєво відрізнятися.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!