Тези ” Медіаοсвіта в початковій школі “

«Медіаοсвіта в початковій школі»

ПІБ

Викладач: ПІБ

Луцький педагοгічний кοледж КЗВΟ

м.Луцьк, Україна

 

Summary:  Media education uses different pedagogical techniques, they are determined by common methods, and each individual technique or technology can contain many combinations of pedagogical techniques. Their choice depends on a number of factors – the content of training, tools used in the educational process, levels of efficiency, etc. It is investigated that the process of media education consists of different pedagogical techniques, most of which are based on communication between teachers and students, ie the interactive component prevails. It is established that yes younger students should use play activities, creative tasks, competitions and team discussions, as this helps easy to provide primary media knowledge. A significant role is played by teamwork – group competitions, quizzes and more. It is important not only to teach younger students to work in class with the teacher or in a team, but also perform certain exercises yourself. At the same time there is not only active physical, but also psycho-emotional development age period. Regardless of the forms and techniques, media literacy classes should be based on integrity and logic.         

Keywords: media education methods, junior high school students, interactive learning, creative tasks, game competitions

 

Пοстанοвка прοблеми. Сучасне життя ставить перед людиною особливі потреби (зокрема, якісну освіту, комунікабельність, цілеспрямованість), але це вміння орієнтуватися у величезному обсязі інформації. Підготовка такої людини здійснюється у закладах загальної середньої освіти. Інформаційне століття, особливо століття Інтернету, з раннього віку змушене орієнтуватися в потоці інформації з різних каналів зв’язку. І велика частина цієї інформації є неякісною, маніпулятивною, неетичною і образливою.

Таким чином, суспільство почало захищати підростаюче покоління від подібної інформації, і основним механізмом цього захисту стала медіаосвіта. Сучасні школярі є епіцентром інформаційного потоку і відчувають вплив соціальних мереж та електронних ЗМІ в цілому. Їм не завжди вдається відокремити корисну інформацію від неправдивої руйнівної інформації.

У дитини не так багато життєвого досвіду і їй легко наслідувати, тому необхідно навчити її правильно поводитися з інформацією. Медіаосвіта повинна викладатися в початкових школах, щоб вони могли точно розпізнавати, аналізувати, фільтрувати інформацію і критично мислити.

Виклад οснοвнοгο матеріалу дοслідження. Відповідно «Словнику української освіти» С. Гончаренка, метод викладання в загальноосвітніх середніх навчальних закладах – це система безперервних і взаємопов’язаних дій вчителів та учнів, спрямованих на виконання освітніх завдань. Залежно від віку і змісту освіти правильний вибір методів сприятиме вдосконаленню навичок і умінь. [1, с. 6].

Визначення методів медіаосвіти трохи відрізняється. Це засоби роботи викладачів і студентів для досягнення цілей медіаосвіти. Метод медіаосвіти – це опис певних засобів, прийомів та технік освітньої діяльності в процесі медіаосвіти. У медіаосвіті використовуються різні педагогічні методи. Вони визначаються загальним методом, а окремі прийоми або техніки можуть включати в себе безліч комбінацій педагогічних прийомів.

Вибір їх залежить від декількох факторів: змісту освіти, засобів, що використовуються у навчальному процесі, рівня ефективності, віку аудиторії тощо.

Методи медіаосвіти можна розділити на наступні групи:

У залежності від джерела отриманих знань:

• словесні. До них відносять лекцію, оповідь, бесіду, дискусію, обговорення;
• наочні – це ілюстрація, а також демонстрація медіатекстів;
• практичні – передбачають виконання завдань різного роду на медіаматеріалах.

У залежності від рівня пізнавальної діяльності:

• пояснювально-ілюстративні, тобто повідомлення вчителем певної інформації про медіа, сприйняття та засвоєння цих відомостей аудиторією;
• репродуктивні. Полягають у розробці та застосуванні певних вправ на медіаматеріалі, щоб учні мали змогу оволодіти засобами вирішення проблеми;
• проблемні – це аналіз певних ситуацій чи медіатекстів. Це досить добре розвиває критичне мислення;
• пошукові, евристичні, дослідницькі полягають в організації пошукової діяльності [4, с. 360].

У методології медіаосвіти активно використовуються технічні прийоми, методи розвитку критичного мислення, активні методи навчання, інтерактивні методи, причому останнім приділяється особлива увага. Інтерактивне навчання включає використання форм спільної діяльності учнів, взаємодію, обмін інформацією, спільне вирішення проблем і завдань. Існує кілька ключових принципів інтерактивного навчання, які слід застосовувати при навчанні засобам масової інформації. Зокрема, це інтерактивна взаємодія учасників освітнього процесу, групова робота, ігрові та навчальні форми роботи з медіатекстом.

Дослідниця І. Челишева виділяє такі форми та методи медіаосвітнього процесу:

1. дискусійні – діалог, дискусія в окремій групі чи в колективі, обговорення медіатворів, аналіз та розгляд певних ситуацій;
2. ігрові – літературно-імітаційні, театралізовано-ситуативні, зображально-імітаційні ігрові завдання на основі матеріалу медіа;
3. тренінгові – синтез дискусійних та ігрових форм роботи на основі медіатворів [5, с. 59].

Відмінною особливістю інтерактивного навчання є те, що основним джерелом знань є досвід найменших учнів. Викладач не дає готових відповідей, які є ключем до вирішення ситуації, а лише радить аудиторії знайти необхідну інформацію та рішення. Тобто відбувається інтерактивна взаємодія, яка є одним з основних принципів інтерактивного навчання – це спільна творча діяльність, що супроводжується активним обміном інформацією і володіє великим пізнавальним, педагогічним і розвиваючим потенціалом.

Інтерактивне навчання має ряд переваг. Інтерактивні методи дають можливість зробити процес розуміння, засвоєння і творчого застосування знань більш інтенсивним і продуктивним. Вони мотивують учнів брати участь у процесі спільного обговорення, творчого пошуку. Одним з найважливіших завдань медіаосвіти є розвиток в учня здатності повністю розпізнавати медіатекст, самостійно і критично аналізувати його. Текст у засобах масової інформації не обов’язково повинен бути газетною статтею або статтею в телевізійних новинах. Оскільки медіатекст – це повідомлення із соціальних мереж, фільмів і т. д., аналіз медіатексту став одним із методів опитування, яке розглядає повідомлення всіх жанрів з усіх боків, ґрунтуючись на всіх компонентах тексту.

Це робиться для розвитку незалежного судження, критичного мислення та естетичних уподобань [5, с. 65]. Запозичення з текстом, призначеним для аналізу, включає в себе роботу з такими показниками, як визначення типу носія, передача особливостей, визначення мови повідомлення, пошук помилок, суперечливих фактів, аналіз образотворчих засобів вираження, виявлення потенційних аудиторіалів. Автор посібника «Медіаосвіта та медіаграмотність» дає наступну класифікацію видів аналізу медіатекстів: ідеологія, репрезентація, розшифровка, стереотипи, історії або сюжети, жанри, іконографія, семіотика, контекст [2, с.329-338]. Ці види аналізу спрощуються, коли мова заходить про учнів, і можуть бути застосовані не повною мірою через нестачу досвіду і знань. Заняття, на яких відбувається аналіз медіатекстів, проходять за певним алгоритмом.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!