Реферат “Міграційний рух населення України”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

І. Суть поняття «міграції»

ІІ. Зовнішня та внутрішня трудова міграція сучасного населення України

ІІІ. Міграційні процеси в умовах сучасної війни

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Історично склалося так, що різні фактори спонукають населення до міграції. Зміни клімату, демографічні зрушення, економічна нестабільність в країні, соціальна нерівність, бажання покращити якість життя та недоліки на ринку праці в Україні впливають на рішення про міграцію.

Сучасні міграційні процеси формуються через різноманітні чинники, обставини і ситуації. Ці чинники виявляються у причинах, які головним чином пов’язані з незадоволеністю певними аспектами соціального життя. Іншими словами, рішення залишити країну або мігрувати переважно приймається на особистому рівні під впливом суб’єктивного сприйняття усіх цих обставин.

В Україні основними причинами міграції є незадоволеність рівнем життя та безпекою, умовами проживання та можливістю розвитку, включаючи отримання вищої освіти, пошук престижної роботи та власну реалізацію. Останнім часом до цих причин додалися вплив військових конфліктів та економічна нестабільність, що призвели до збільшення настроїв еміграції серед населення.

В умовах передбачуваного розвитку ситуації, розв’язання міграційних проблем стає крайньо важливим завданням. Це вимагає поліпшення соціально-економічної політики держави, підвищення якості життя населення та створення умов, які підтримають бажання людей залишатися і працювати в Україні. Це в свою чергу сприятиме зменшенню негативних міграційних тенденцій та обмежить відтік економічно активного населення за кордон.

Наукові дослідження щодо факторів та наслідків міграційного руху представлені працями визнаних вчених, таких як С.К. Бондирєва, Е.М. Лібанова, О.А. Малиновська, С.І. Пирожков, О.В. Позняк, І.М. Прибиткова, Т.О. Разумова, М.Д. Романюк, Т.Ю. Рощина, А.У. Хомра, Н.О. Шульги, Л.В. Шаульська і багатьох інших вчених.

Мета дослідження полягає в глибокому аналізі та усвідомленні факторів, характеристик, тенденцій та наслідків міграційного руху населення в Україні.

 

І. Суть поняття «міграції»

 

Міграція населення – це старовинний і загальний процес, який супроводжує життя людей і властивий будь-яким спільнотам, неважливо, чи маленьким, чи великим, протягом усіх історичних періодів. Сучасна географія розташування населення на планеті в суттєвій мірі обумовлена рухом населення.

Вивчення міграцій населення було відзначено з’явленням у 1662 році книги Джона Граунта, відомого як піонера демографії, в якій міграція розглядалася як природний процес перерозподілу населення на території [2].

Видатний український демограф І.М. Прибиткова в своїй книзі «Основи демографії» (1995) визначає, що у вузькому розумінні терміну «міграція» це вид територіального переміщення населення, який завершується зміною постійного місця проживання, і це означає переселення. У широкому розумінні наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття термін «переселення» вказував на масовий рух сільського населення з аграрно перенаселених губерній в східні та південні регіони Росії.

У 1930-х роках стало популярним термін «перерозподіл населення та трудових ресурсів», який об’єднував територіальні переміщення населення із сіл в міста і із заходу країни в її східні регіони. У 1940-1950 роках термін «міграція населення» мало використовувався практично взагалі.

Відновлення та новий етап у вивченні міграцій населення припадають на кінець 1950-х і початок 1960-х років [10]. Відомий український дослідник міграцій О.У. Хомра в своїй праці «Миграция населения: вопросы теории, методики исследования» (1979) надає систематизоване визначення міграцій населення наступним чином:

1. найширше – це тотожне поняттю «рухливість» (у даному випадку під міграціями населення розуміється його переміщення по території країни, у широкому значенні слова вони виступають як галузевий, територіальний і соціальний перерозподіл населення);
2. широке визначення, яке включає міграції як сукупність механічних, професійних і галузевих переміщень; під міграціями населення у широкому розумінні слід розуміти будь-які територіальні переміщення людей, пов’язані зі зміною місця трудової діяльності та галузі праці;
3. визначення, в якому міграції населення розглядаються як будь-які просторові переміщення: відвідання підприємств торгівлі та обслуговування; рух населення, пов’язаний зі зміною місця роботи в межах одного і того ж населеного пункту або з еміграцією [1].

Міграції в їх широкому розумінні, крім переселень, охоплюють усі види переміщень населення у просторі, включаючи сезонні, епізодичні та маятникові. Вони включають масові переміщення населення через кордони різних територій, які можуть мати будь-яку тривалість, регулярність та цільову спрямованість, з можливістю зміни місця проживання назавжди або на певний тривалий період, і, іноді, без його зміни. Міграції населення складаються з різних міграційних потоків, тому термін «міграції» використовується у загальному значенні та у множині [2].

 

ІІ. Зовнішня та внутрішня трудова міграція сучасного населення України

 

Основними мотивами міграції є економічні, політичні, національні, релігійні, демографічні та екологічні чинники. У нашій країні головну роль відіграють економічні міграційні фактори, які в основному обумовлені пошуком роботи та освоєнням нових територій. Основний потік емігрантів з України спрямований до країн Західної Європи та Північної Америки.

Зараз внутрішні міграції, а саме переміщення між областями та населеними пунктами, набувають великого значення, включаючи міграцію між містами, містом і селом, селом і містом, а також між селами.

Досліджуючи міграційний рух населення у сільських та міських районах, важливо відзначити, що в 2020 році кількість прибулих осіб у міських районах становила 435 280, а в сільських районах – 424 964. Щодо міждержавної міграції, в 2020 році прибуло 26 361 осіб, і вибуло за межі України 1 167 000 осіб. У порівнянні з 2019 роком, статистика виглядає наступним чином: у 2019 році прибуло 430 920 осіб у міські райони і 198 356 осіб у сільські райони, з тим як вибуло за межі України 1 040 000 осіб.

Найбільше трудових мігрантів покинули Закарпатську, Івано-Франківську, Рівненську, Херсонську та Львівську області [4]. Обсяг внутрішньої трудової міграції майже вдвічі менший, становлячи 652 тисячі осіб. Важливо відзначити, що найбільша кількість внутрішніх трудових мігрантів походить з Сумської, Рівненської, Закарпатської, Херсонської та Вінницької областей.

Згідно з даними ООН, 66% зовнішніх трудових мігрантів і 60% внутрішніх трудових мігрантів мають за мету заробити гроші для подальшого витрати їх в Україні на реалізацію власних планів. 25% зовнішніх трудових мігрантів і 19% внутрішніх трудових мігрантів не можуть знайти роботу у бажаній галузі з достатньою заробітною платою в Україні. Додатково, 22% зовнішніх трудових мігрантів і 26% внутрішніх трудових мігрантів мають за ціллю набути новий досвід чи отримати нові враження [5].

Працювати за кордоном – це явище, яке вже давно відоме українцям. Там заробітні плати часто набагато привабливіші, і умови для праці можуть бути кращими. За кожним роком зростає кількість людей, які бажають заробити на життя у інших країнах.

За даними Харківського обласного центру зайнятості, протягом першого півріччя 2021 року близько 1 800 жителів Харківської області виїхали на роботу за кордон. Експерти вважають, що справжня кількість трудових мігрантів значно вища, і загалом з України регулярно виїжджає на заробітки від 3 до 5 мільйонів осіб.

Проводячи дослідження цього питання, ми не знайшли точних даних щодо кількості українців, які працюють за кордоном. За інформацією Міністерства соціальної політики, у 2019 році було 3,2 мільйона трудових мігрантів. У деякі періоди, особливо під час сезонних робіт, ця кількість сягала 7-9 мільйонів мігрантів. На постійне проживання за кордон виїхали 11 311 осіб, а повернулися – 1 996 осіб.

За інформацією голови Національного банку України, у 2020 році було близько 3 мільйонів трудових мігрантів, і протягом року близько 400-500 тисяч осіб повернулися в Україну, головним чином через вплив пандемії коронавірусу. Країни Євросоюзу вводили локдауни, що призвело до втрати роботи для багатьох, і вони були змушені повертатися.

У 2021 році на постійне місце проживання за кордон виїхали 3 259 українців, і ця цифра зменшилася через пандемію. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень у 2021 році кількість трудових мігрантів становила від 2,5 до 3 мільйонів осіб.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!