Реферат ” Мова творів Івана Котляревського “

Зміст

 

Вступ

І. Особливості та багатство української мови та народної творчості у поемі Івана Котляревського «Енеїда»

ІІ. Особливості граматики та лексики у мові творів Івана Котляревського

ІІІ. Особливості мови п’єси „Наталка Полтавка”

Висновки

Список викорстаних джерел

Вступ

 

Українські землі досить тривалий період перебували під впливом інших держав, що прямо відзначилось на культурі та на мові українського народу. Саме через це мова та традиції досить відрізняються у різних регіонах України. Звичайно, російська царська влада на своїй території сприяла розвиткові й поширенню російської культури, натомість австро-угорська імперія була толерантнішою, що певною мірою давало змогу вижити українському слову. Українська інтелігенція усвідомлювала, що народ, позбавлений своєї історії, культури й мови, приречений на втрату політичних і культурних орієнтирів [1].

Визначальну роль в історичному процесі становлення української національної мови зіграв Іван Котляревський, твори якого стали основою національної мови. Письменник уперше розкрив багатство живої народної мови, використав її не лише епізодично, а в повному обсязі.

Івана Котляревського називають першим класиком нової української літератури та відкривачем України. Іван Огієнко зазначав, що з іменем Івана Котляревського асоціюється доба відродження національного та українського в Україні [3].

Метою даної роботи було дослідження особливостей мови у різних творах Івана Котляревського.

Для досягнення даної мети потрібно виконати такі завдання:

1. проаналізувати мову та особливості її використання у епічному творі Івана Котляревського «Енеїда»;
2. дослідити лексику та граматику, властиву творам Івана Котляревського;
3. підбити підсумки щодо значення творчості творів Івана Котляревського як неосяжної спадщини українського слова.

І. Особливості та багатство української мови та народної творчості у поемі Івана Котляревського «Енеїда»

 

Розвиток літератури народною мовою від кінця XVIII ст. відбувався в двох напрямах: бурлескно-сатиричному і ліричному. Найвищим виявом першого напряму стала „Енеїда” І. Котляревського. Вона відбила народну мову колишньої Гетьманщини, причому не тільки селянства і простого козацтва, але й козацької старшини, тобто новосформованого українського дворянства. „Енеїда” засвідчила потенційну можливість української мови бути знаряддям перекладу з класичних мов. І хоч це був стиль бурлеску, але він показав невичерпні багатства українського народного словника [1,5].

У поемі відбито побутову лексику (баклажок, барильце, ґринджолята, клубок, комин, кубок, кухлик, ложка, макогін, миска, мітелка, ніж, носатка, ослін, пляшечка, посуда, припічок, рушник, світелка, сковорода, сулія, тарілка, тиква, торба, філіжанка, хата, шальовка та ін.), назви страв (баба-шарпанина, борщ, бублики, борщ до шпундрів з буряками, буханці з кав’яром, варенички пшеничні білі, галушки, грінки, гречані з часником пампухи, гуси, глід, свиняча голова до хріну, зубці, кав’яр, капуста, кваша, кисіль, книш, ковбаса, кислиці, коржики, коржі, козельці, крохмаль, куліш, кури до софорку, лемішка, локшина, лизень телячий, макуха сім’яна, мандрики, огірки, оселедець, полуниці, зразова до рижків печінка, посілне з ушками, печеня, печена з часником свинина, путря, редька, рогіз, сало, саламаха сластьони, стовпці, сухарі, тетеря, терн, хрін з квасом, часник, шулик медовий, юшка з хляками, в юшці потрух з галушками, яєшня, крутії яйця з сирівцем та ін.), напоїв (брага, винце, горілка, деренівка, кримська дулівка, що то айвовкою зовуть, медок, пиво чорнеє з лимоном, пивце, ремське з курдимоном, сивуха та ін.) [6].

Одягнені герої „Енеїди” звичайно ж в український одяг. Особливо багато представлений гардероб української шляхтянки: дульєт, запаска, капот, ковтки, кораблик, кораблик із соболей, корсет, кунтуш з усами люстровий, намисто, охват, очіпок грезетовий, плашок з вибойки, спідниця, стьонжки, шнуровка, шушон єдамашковий, юпочка і под. Скромніше виглядає чоловіче спорядження: гаманець, губка, кремінець, кресало, люлька, каптан, кожух, онучі, постоли, пояс, сап’янці, свита/свитка/свитина, сорочка, чоботи, шапка, штани і т. ін.

 

ІІ. Особливості граматики та лексики у мові творів Івана Котляревського

 

Іван Котляревський, зважаючи на повну невпорядкованість тодішньої української мови, що тільки-но зароджувалась як літературна, у своїх творах вживав ще чимало русизмів. Крім того, з погляду норм української літературної мови, представлених пізніше у творчості Тараса Шевченка, є у творах Івана Котляревського незначні відхилення у фонетиці та морфології. Згідно з деякими дослідженнями, є докази того, що письменник свідомо ставився до фонетико-морфологічних явищ у своїй мові. З огляду на вище сказане, І. Котляревський відтворював у своїх творах фонетику і морфологію своєї місцевості. Якщо й є в письменника подекуди порушення законів української літературної мови, то це відбулося внаслідок фонетичної недослідженості української мови, вимова якої відрізнялася у різних куточках України[1,3].

Отож, у мові творів Івана Котляревського фіксуються невластиві полтавській говірці певні мовні явища, які охоплюють лексичну, фонетичну та граматичну структури. Якщо в «Енеїді» риси полтавської говірки представлені розлого, то в «Наталці Полтавці» рамки її дещо звужені.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!