Реферат “Надання першої медичної допомоги при опіках”

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Перша допомога при опіках. 

2. Подальше лікування опіків. 

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сьогодні медицина все більше набуває діагностичні можливості завдяки розвитку інструментальних методів і технологічних можливостей, що дозволяють отримувати інформацію про біологічні об’єкти. Швидкий розвиток інформаційних технологій, пов’язаних з обробкою сигналів і зображень, дозволяє підвищити якість діагностичних методів і більш надійно встановлювати кількісні зв’язки між вимірюваними фізичними параметрами і функціональними та органічними характеристиками біологічних властивостей досліджуваного об’єкта. Такий стан речей є позитивним, зокрема, і для діагностики ступеня та рівня опіків.

Проблема опіків актуальна для нашої країни. Торік було зареєстровано 54 115 випадків опіків у дорослих і 10 156 у дітей, при цьому 23 815 дорослих і 9 404 дитини були госпіталізовані. Середня тривалість перебування в лікарні для дорослих склала 17,2 дня, для дітей – до 12,9 дня, а в деяких випадках (важкі опіки) – до 32 днів. За останні п’ять років кількість опіків, зареєстрованих серед дорослого населення, знизилася на 20,6 %, а серед дітей – на 10 %, тоді як частота важких опіків, які потребують хірургічного втручання та стаціонарного лікування, збільшилася в обох категоріях. Опіки частіше отримують літні люди.

Все вищесказане робить необхідним вивчення етіології опіків, опікового шоку, опікової хвороби, сучасних методів лікування та способів організації медичної допомоги на різних етапах постраждалим від термічної травми.

Мета даної роботи полягає у змістовному дослідженні порядку надання медичної допомоги при опіках.

Об’єкт дослідження: процес утворення опіку.

Предмет дослідження: особливості надання першої медичної допомоги при опіках.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та літератури.

 

1. Перша допомога при опіках

 

Опіки – це пошкодження тканин, які виникають в результаті впливу екзогенної енергії. Залежно від природи джерела бувають термічні, хімічні, електричні та радіаційні опіки. Кожен опік вимагає первинної оцінки його глибини, площі і ступеня тяжкості. Це основний критерій для визначення тактики лікування і прогнозування його результатів. Глибина опіку означає ступінь пошкодження морфологічних компонентів шкіри і прилеглих тканин.

Для оцінки застосовується чотириступенева класифікація опіків [2]:

І – гіперемія і набряк шкіри;

ІІ – некроз і відшарування зовнішніх шарів епідермісу, утворення міхурів;

ІІІ А – частковий некроз шкіри з неповним ураженням мальпігієвого шару і збереженням дериватів шкіри;

ІІІ Б – тотальний некроз шкіри з повним ураженням мальпігієвого шару, дерми і дериватів шкіри;

ІV – некроз шкіри і глибших тканин.

Опіки I-IIIA ступеня класифікуються як поверхневі і можуть заживати спонтанно, оскільки мальпігієвий шар і похідні шкіри збережені. Опіки ступеня IIIБ-IV інтерпретуються як глибокі. Спонтанне загоєння неможливе, оскільки зародковий шар шкіри і його похідні повністю пошкоджені, і потрібне хірургічне пластичне закриття опіку. Площа опіку визначається як відношення площі поверхні опіку до загальної площі тіла і виражається у відсотках.

Перша допомога при опіках включає зупинку дії теплових агентів, евакуацію із закритих приміщень, забезпечення доступу повітря, штучне дихання, видалення/обрізання одягу з ураженої ділянки, анестезію, накладення сухих стерильних пов’язок (опіки І–ІІІ ступеня доцільніше обробляти аерозолями), протишокові заходи (обкутування, тепле пиття, підняття кінцівок вище площини тіла) і транспортування потерпілого в найближчий медичний заклад. У той же час категорично забороняється очищати поверхню опіку від присохлих чужорідних тіл, знімати присохлий до рани одяг, наносити на рану мазі, накладати ватні пов’язки або використовувати лід або холодну воду (10 ° C) для локального охолодження.

До групи пацієнтів, які потребують термінової стаціонарної допомоги, входять хворі з опіками у важкому, шоковому стані з ознаками отруєння чадним газом, поєднаними ураженнями дихальних шляхів, обличчя та очей, а також важливий є значний післяопіковий набряк тулуба, шиї і кінцівок. Основні лікувальні заходи: серцево-легенева реанімація, катетеризація центральних вен і сечового міхура, внутрішньовенні інфузії, киснева терапія. Екстрені заходи можуть також включати ампутацію обвуглених частин тіла і декомпресійну дерматоміотомію (ешаріотомію). Для всіх постраждалих з опіками II-IV ступеня необхідно забезпечити екстрену профілактику опіків і правця [1].

Перша допомога при опіках вогнем повинна включати гасіння палаючого одягу водою, використання вогнегасника або закутання постражналого ковдрою, пальто. Якщо необхідно звільнити обпалену людину від одягу, після того як вогонь загасили, в деяких випадках одяг слід розрізати і звільнити уражену частину тіла.

При обмежених опіках, викликаних гарячою водою, треба охолодити поверхню опіку водопровідною водою протягом 10 хвилин. Потім накласти стерильну суху пов’язку, використовуючи індивідуальний пакет, бинт і чисту бавовняну тканину. Якщо опік великий, потерпілого загортають у чисте простирадло, накривають ковдрою і дають пити. Часто для зменшення болю при наданні першої допомоги в побуті використовують бинти, просочені одеколоном, спиртом або горілкою. Іноді використовуються крохмаль, сода, рослинне і вершкове масло. Всі ці методи лікування не полегшують страждання, а тільки завдають шкоди. При наданні першої лікарської допомоги бригадою швидкої допомоги, окрім накладання асептичної пов′язки, вводять знеболювальні та серцеві засоби, проводять протишокові заходи під час транспортування в лікарню [3].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!