Реферат “Особливості національного характеру українського народу”

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Особливості національного характеру Українців 

2. Український національний характер та його психологічні особливості 

3. Аналіз національного характеру українського народу 

Висновки

Список використаних джерел

 

 ВСТУП

 

Актуальність теми. Коли Україна ще була у складі СРСР, ця тема не викликала особливого інтересу. Вчені, виховані на «інтернаціональних принципах», не поспішали братися за неї, щоб не потрапити в коло українських «буржуазних націоналістів». Ситуація змінилася після здобуття Україною незалежності. Поняття національного характеру належить до типових якостей і психологічних особливостей етнічної групи, що має спільну територію, мову, історію, культуру, звичаї і символи, що відрізняють її від сусідніх етнічних груп. Ще в ХVІІІ-ХІХ століттях була зроблена перша спроба проаналізувати психологічний склад українського народу як етнічної групи і нації в працях видатних представників української думки М. Костомарова, В. Липинського, Ф. Чижевського та інших.

Авторм вказують на те, що особливості національного характеру будь-якої етнічної групи багато в чому формуються під впливом історичного розвитку. Майже всі дослідники минулого і сьогодення виділяють типові риси українського національного характеру, такі як демократичність, волелюбство, адаптивність та емоційність. Ці риси проявляються в близькості українського народу до природи, працьовитості, культі родини, релігійних віруваннях і гостинності.

Відкритість і незахищеність території вплинули на формування національного характеру України. Українці постійно відчували тиск з боку своїх сусідів, і вони активно прагнули їх завоювати. Згадаймо про хозарів, печенігів, половців, монголо-татар, поляків, кримських татар, росіян та турків… Тому українці часто були змушені захищатися від ворога. Це сформувало такі характеристики, як волелюбність і войовничість. Часто зовнішні вороги були дуже могутні і в певних історичних умовах було неможливо їх перемогти. Тому адаптивність проявляється в рисах національного характеру. Куди б його не закинула доля, українець адаптується до будь-якої ситуації.

Мета дослідження: виявити та проаналізувати основні характеристики, цінності, світогляд, соціально-економічні та культурні звички та традиції національного характеру українців.

 

1. Особливості національного характеру Українців

 

Дух козацтва сповнений сили прекрасної і родючої землі, що розпалює вогонь існування України на полотні літопису Історії людства. За словами В. Винниченка, вся історія українського народу – це «низка безперервних повстань, воєн, пожеж, голоду, набігів військових переворотів, змов, сварок, руйнувань…».

Трагічна історична доля сформувала безліч протиріч в українському світогляді і характері, що часто заважало і продовжує заважати об’єктивному розумінню дійсності, приносячи більше шкоди, ніж користі. Україна розташована на кордоні двох світів і не захищена ніяким природним кордоном, тому постійно відчуває вплив інших культур, які намагаються поглинути її в чрево геополітичних амбіцій.

За висловом В. Короленка, положення буфера між державами виробило «особливий національний характер українського народу – волелюбний і войовничий, а також особливу політику, яка поперемінно кидала Україну під заступництво то одного, то іншого з ворогуючих між собою сусідів». Така ситуація призвела до появи адаптивності та пристосовувань в національному менталітеті. Українець пристосується скрізь, куди б його не закинула доля, навіть якщо для цього йому доведеться відмовитися від своєї культури і національності. У будь-якому випадку, український народ – українець до мозку кісток.

Греко-візантійське християнство, яке є суто інтровертованою релігією, стикається з внутрішнім світом і незліченними національними лихами, століття іноземного гніту і безгромадянства сприяли розвитку в українцях замкнутості, егоцентричності, підозрілості до чужинців і своїх власних, особливо до уряду, який завжди був втіленням загарбники (славний український анархізм). Одним з наслідків тривалого безгромадянства є почуття неповноцінності, яке досі перешкоджає створенню повноцінної української держави [1].

Замкненість українця, його примітивна і унікальна культура стали захисним механізмом, який не дозволяє йому розсіятися серед народів, що вторглися. Костомаров, В. Липинський, В. Винниченко зазначили, що українцям властива індивідуалістична свідомість, і його крайня форма проявляється як антисоціальний егоцентризм. Концентрація особисто-індивідуального світу призводить до примату особистих інтересів над громадськими, що, звичайно, не сприяло процесу державотворення. Вольова складова українського характеру призвела до появи козацтва, яке зіграло вирішальну роль у збереженні української культури та української нації, але відсутність соціальної волі не допомогло зберегти і примножити результати Визвольної війни 1648 року.

Обожнювання землі і поклоніння божої матері стали основою етнічної норми українського національного характеру. «Українська релігійність – жіноча, релігійність колективної біологічної теплоти, яка переживається як теплота містична. Така релігійність відмовляється від чоловічого, активного духовного шляху. Це не стільки релігія Христа, скільки релігія Богородиці, релігія матері-землі» – писав Ю. Чижевський в «Нарисах з історії філософії в Україні» [1]. Поєднання сильних і владних чоловіків і мрійливих м’яких жінок, характерних рис українського народу, лежить в основі багатьох протиріч. Безмежна свобода обмінюється на безмежне рабство. Чоловічий початок завжди очікується із зовні, звідси, мабуть, постійна залежність від чужорідного.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!