Реферат “Період як різновид ускладненого складного речення”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1. Період як різновид складного ускладненого речення 

2. Складні ускладнені речення із сурядним, підрядним та безсполучниковим зв’язками 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Комплексне дослідження речення як багатоаспектної одиниці є пріоритетним у сучасному українському мовознавстві. Особливо це стосується складних, зокрема багатокомпонентних, речень, що широко функціонують у книжно-писемних стилях сучасної української літературної мови. Речення є основною синтаксичною одиницею, оскільки саме в ньому реалізуються найважливіші функції мови: комунікативна (мова як засіб спілкування) і пізнавальна (мова як знаряддя пізнання й відображення дійсності, знаряддя вираження думки). У межах речення розгортаються майже всі прийоми формальної і семантичної організації синтаксичних одиниць.

Питання про природу речення належить до одного з найбільш дискусійних питань синтаксису. Тому речення, посідаючи центральне місце в синтаксичній системі, не має й дотепер загальноприйнятого витлумачення. Причиною такого стану є й те, що у кваліфікацію речення важко вмістити увесь набір його ознак. В історії мовознавства були спроби визначити речення у плані логічному, психологічному, формально-граматичному тощо. Визначаючи речення, враховують у сучасних синтаксичних дослідженнях один, два або більше аспектів. Іноді у визначеннях наявні загальні ознаки, що можуть виходити поза межі синтаксису. Порівняно з іншими синтаксичними одиницями реченням властива семантико-граматична багатовимірність. Зокрема, їх класифікують за будовою. Вони бувають як прості, так і складні.

Складні речення, а саме визначення їх статусу, структури та функцій посідають одне із найважливіших місць при вивченні синтаксису у будь-якій мові, що є предметом вивчення у даній роботі. Теоретико-практичні основи формування та вміння використовувати складні речення (СР) започатковані у працях педагогів XIX століття – Ц.П. Балталона, М.Ф. Бунакова, М.О. Корфа, І.І. Паульсона, О.М. Пєшковського, Л.І. Поліванова, І.І. Соломоновського, Д.І. Тихомирова, К.Д. Ушинського.

 

1. Період як різновид ускладненого складного речення

 

Досить часто ускладнене складне речення є синтаксичною конструкцією, своєрідною щодо своєї організації, яка відома в публіцистичному і науковому мовленні під назвою „період”. Цей термін грецького походження означає дослівно „рух по колу”. За визначенням А. П. Коваль, період – це „особлива синтаксична конструкція, побудована з гармонійно організованих частин, які, замикаючись у коло, створюють у логічному та інтонаційному плані цілком завершену і своєрідну одиницю мови [3].

З боку змісту період характеризується розгорненим викладом теми, а з боку форми – впорядкованим розташуванням компонентів і ритмічністю”. Період вважають стилістичною фігурою синтаксису, визначаючи його як просте ускладнене речення (найчастіше із сурядним рядом словоформ) або багатокомпонентне складне речення, що характеризується єдністю теми, вичерпною повнотою змісту і гармонійністю синтаксичної структури. О. Д. Пономарів називає такі стилістичні властивості періоду, як музичність, ритмічність, синтаксична й змістова завершеність, єдність багатоманітності; стислість, лаконічність; емоційність, експресивність, пристрасність, урочистість, піднесеність. Більшість дослідників трактує період як різновид речення ритмічної будови з виразною смисловою та інтонаційною двочастинністю.

А. М. Галас уважає категоріальними ознаками речення-періоду:

1) смислову і структурно інтонаційну розчленованість на дві частини при наявності у першій частині однотипних (однорідних) компонентів – членів періоду;

2) смислово-інтонаційне напруження і відносну вичерпність вираження думки;

3) тематичну єдність змісту [6].

Період – розгорнутий вислів, що за своїм змістом та інтонацією чітко розподіляється на дві частини: перша частина – засновок – характеризується нанизуванням однотипних компонентів, наростанням інтонації до місця паузи, за яким починається друга частина – висновкова, позначена спадом інтонації. Смислові відношення між частинами періоду – такі ж, що й між предикативними частинами складного речення, тобто єднальні, розділові, протиставні, часові, причинові, умовні, допустові тощо.

Проте особливість періоду полягає в тому, що між засновком, що містить декілька однотипних частин, з однотипними семантико-синтаксичними відношеннями (часовими, причиновими, порівняльними, означальними, допустовими тощо), і висновком встановлюються найчастіше зіставно-протиставні чи результативні відношення. Наприклад: Коли в грудях моїх тривога То затухає, то горить, Коли загублена дорога, А на устах любов тремтить, Коли уся душа тріпоче, Як білий парус на човні, – Тоді рука моя не хоче Пером виводити пісні (М. Рильський).

Періодові властивий постійний порядок розміщення його частин: перша частина містить у собі ряд (нанизування, перелік) однорідних (однотипних) компонентів, які і за змістом, і граматично залежать від другої частини (висновкової), разом з якою період становить логічно завершену структуру [5].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!